WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Роль банківської системи в інвестиційній діяльності» - Реферат

Роль банківської системи в інвестиційній діяльності» - Реферат

векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується зі знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримав за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або дисконтом.
Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою:
де Д - сума дисконту;
Н - номінальна сума векселя;
к - річна ставка дисконту;
n - строк у днях від дня обліку до дня платежу;
Т - максимальна кількість днів у році за умовами договору.
Сума дисконту стягується банком ніби наперед, але зараховується на дохідний раху-нок банку тільки після отримання платежу за векселем.
Враховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження, стає кредитором - векселедержателем з усіма правами й обов'язками останнього згідно з Положенням про век-сель.
Інвестиційні операції, як і кредитні, приносять основну частину доходів банку, також підлягають ризикам. Банківським інвестиціям властиві такі ризики:
1. Кредитний ризик. Пов'язаний з імовірністю того, що фінансові можливості емітента знизяться настільки, що він виявиться неспроможним виконати свої зобов'язання щодо спла-ти основного боргу та доходів по цінних паперах.
2. Ринковий ризик. Випливає з того, що за непередбачуваних обставин на ринку цінних паперів або в економіці привабливість цінних паперів як об'єкта грошових вкладень може бути частково втрачена, внаслідок чого їх продаж стане можливим лише за умови великої знижки.
3. Процентний ризик. Пов'язаний з тим, що зростання чи зниження процентних ставок негативно вплине на різницю між процентними доходами й процентними витратами. Наприклад, зростання процентних ставок веде до зниження ринкової ціни раніше емітованих зобов'язань.
4. Інфляційний ризик. Імовірність того, що ціни на товари й послуги, що придбаваються банком, збільшаться або вартість активів банку буде зведена до нуля через зростання цін.
З метою підвищення доходів, зменшення ризику втрати ліквідності в нинішніх умовах комерційні банки застосовують дійові методи управління інвестиційним портфелем, а саме:
1. Метод короткострокового акцепту. Цей метод відноситься до найбільш обережних. Інвестиційний портфель банку повністю формується з короткострокових цінних паперів (2-3 роки), що підвищує банківську ліквідність. Цей підхід доцільний в період зростання процен-тних ставок. Дохідність тут не розглядається як пріоритетна ціль.
2. Метод рівномірного розподілу коштів. Дозволяє зменшувати коливання в доходах від цінних паперів і, хоча не приносить великих доходів, гарантує відсутність значних втрат.
3. Метод довгострокового акцепту. Цей метод є протилежністю методу короткостро-кового акцепту. Доцільний у період падіння ринкових норм процента. На практиці є доступ-ною переважно великим банкам, які мають доступ до ліквідних коштів.
4. Метод процентних очікувань. Застосування цього методу пов'язане з прогнозуван-ням динаміки процентних ставок і спекуляцією на цих змінах.
5. Метод "штанги". Цей метод є найбільш доцільним для комерційних банків. При та-кому підході основна частина інвестиційного портфеля складається з довгострокових зо-бов'язань, що врівноважуються короткостроковими паперами, в той час як облігацій з серед-нім терміном дуже мало або вони взагалі відсутні.
Основним засобом зменшення ризику є диверсифікація вкладень, коли капітал розпо-діляється між великою кількістю цінних паперів. При цьому цінні папери купуються різних видів, різної якості та з різним терміном погашення. За допомогою диверсифікації неможли-во повністю позбавитись ризику, але можна його зменшити.
При диверсифікації рекомендується обмежити вкладення коштів у певний вид цінних паперів у розмірі 10% від загальної вартості інвестиційного портфеля. Коли інвестиційний портфель досягне такого стану, що інвестор забезпечить необхідне досягнення інвестиційних цілей, він вважається збалансованим.
Балансу можна досягнути за допомогою включення до інвестиційного портфеля обо-ронних цінних паперів (облігацій, простих і привілейованих акцій), що забезпечить надій-ність вкладень і стабільний дохід, та агресивних цінних паперів (простих акцій), що забезпе-чують швидке зростання капіталу.
ПОСЕРЕДНИЦЬКІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ
Комерційні банки можуть надавати послуги фінансового брокера, депозитарію, неза-лежного реєстратора, гаранта, а також довірчі, розрахунково-клірингові, консалтингові пос-луги. Часто всі ці послуги надаються в комплексі, за що банк отримує винагороду у вигляді комісії. Комісійні встановлюються в процентному відношенні до суми угоди. Окрім комісій-ної винагороди, банк може стягувати плату за обслуговування.
Розглянемо банк як фінансового брокера. Банки виконують посередницькі функції з операціями по цінних паперах за рахунок і за дорученням клієнта. Але якщо дилер діє від свого імені й купує цінні папери, то брокер діє від імені та за рахунок свого клієнта. Брокер-ськіоперації можуть здійснюватися на підставі договору комісії й договору-доручення.
Брокерські операції за договором комісії здійснюються за рахунок клієнта, але від свого імені. Це називається комісійною угодою.
Дана угода може мати два варіанти: проста комісія й комісія за участю банку.
При простій комісії укладаються два види договорів:
o комісійний договір між банком (комісіонером) і клієнтом (комітентом);
o договір між комісіонером і третьою стороною угоди.
Перед укладанням комісійної угоди на купівлю комітент перераховує на свій поточний рахунок відповідні кошти, а перед укладанням угоди на продаж блокує на рахунку депо представлені для реалізації цінні папери.
При комісії за участю банку останній продає цінні папери зі свого портфеля або купує в клієнта цінні папери за рахунок власних ресурсів з їх подальшим продажем.
Брокерські операції на підставі договору-доручення передбачають доручення клієнта ба-нку купити чи продати цінні папери від свого імені й за рахунок клієнта. Банк може придба-ти цінні папери як у перших осіб, так і зі свого портфеля.
Крім того, довірчі послуги банків у сфері інвестиційних паперів можуть полягати в управлінні портфелем в інтересах довірителя. Плата за ці послуги буває фіксованою чи може встановлюватися у процентному відношенні до отриманого доходу. При довірчій послузі клієнт залишається власником майна, передаючи його в розпорядження банку чи трастовій компанії на строк, визначений дорученням.
Послуги незалежних реєстраторів включають цілий комплекс: наприклад, поіменний об-лік акціонерів, ведення реєстру держателів цінних паперів, заміна сертифікатів при зміні вла-сника цінного папера, інформування акціонерів про діяльність акціонерного товариства то-що.
Розрахунково-клірингові послуги полягають у тому, що банки ведуть рахунки учасників фондового ринку й забезпечують розрахунки за угодами.
Депозитарні послуги передбачають зберігання цінних паперів клієнтів.
Консалтингові послуги мають на меті аналіз фондового ринку, розробку документації для емісії цінних паперів, оцінку стану інвестиційного портфеля клієнта, розробку, інвестиційних стратегій для клієнтів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Пеньевская И.С. Планирование инвестиций: Учеб. Пособие / Международный педагогический университет. - Магадан: Изд. МПУ, 1997.
2. Попков В.П., Семенов В.П. Организация и финансирование инвестиций. - СПб: Пи-тер, 2001. - 224 с.: ил. - (Серия "Ключевые вопросы").
3. Савчук В.П. Оценка эффективности инвестиционных проектов. - "Библиотека Воеводина".
4. Стойко О.Я. Банківські операції. - "Библиотека Воеводина".
Loading...

 
 

Цікаве