WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Соціальна політика держави у сфері праці й трудових відносин - Курсова робота

Соціальна політика держави у сфері праці й трудових відносин - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему
Соціальна політика держави у сфері праці й трудових відносин
Зміст
Вступ 3
Розділ І. Соціальна політика держави 4
1.1. Державне регулювання соціальних процесів 4
1.2. Моделі соціальної політики держави 6
Розділ ІІ. Поточні пріоритети розвитку соціальної політики держави 11
2.1. Стратегічні завдання щодо подолання бідності, реформування системи соціального захисту й політики доходів 11
2.2. Боротьба з безробіттям та напрями реструктуризації ринку праці 13
Розділ ІІІ. Система регулювання соціально-трудових відносин у розвинутих країнах 17
Висновки 25
Список використаних джерел 26
Вступ
В умовах трансформації економіки України - переходу від командно-адміністративної власності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення й підтримки малозабезпечених прошарків населення.
Актуальність даної теми полягає в тому, що однією з функцій держави є недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності), створення ефективної пенсійної системи.
Об'єктом роботи є соціальна політика держави, її структура, цілі, об'єкти, суб'єкти та інструменти реалізації.
Метою роботи є дослідження сучасної структури соціальної політики України, аналіз її стану, характеристика сучасних процесів, що протікають у соціальній сфері, а також порівняння соціальної політики держави українського ґатунку з досвідом інших країн світу.
Розділ І. Соціальна політика держави
1.1. Державне регулювання соціальних процесів
Вирішення проблем, пов'язаних з функціонуванням соціальної сфери, є прерогативою держави як у сталій, так і в перехідній економіці.
Соціальна сфера - підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, що пов'язані із забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів.
Соціальна політика:
1) діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні;
2) система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру з цілями економічного зростання;
3) це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих органів влади, які спрямовані на захист населення від безробіття, інфляції, знецінення трудових заощаджень.
Державне регулювання соціальних процесів - вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.
Схематично об'єкти соціальної політики зображено на рис. 1.
Рис. 1. Об'єкти соціальної політики.
Соціальна політика держави включає:
" регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);
" вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
" розподіл і перерозподіл доходів населення;
" формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
" створення системи соціального захисту населення;
" забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства тощо);
" захист довкілля тощо.
Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:
" життєздатності суспільства;
" стабілізації та розвитку суспільства;
" консолідації суспільства.
Завдання та принципи соціальної політики держави зображені відповідно на рис. 2 і 3.
Рис. 2. Завдання соціальної політики.
Рис. 3. Принципи соціальної політики.
1.2. Моделі соціальної політики держави
Модель розвитку соціальної сфери й соціального захисту в адміністративно-командній економіці - превалювання ідеї вторинності соціальної сфери щодо виробництва; жорсткий контроль державою соціальних відносин; зрівняльний принцип розподілу (егалітаризм), низький рівень доходів; визнання зарплати, отриманої на державних підприємствах, їх основним джерелом; заохочення колективних форм споживання, у тому числі в "натуральному вираженні" (надання безоплатного житла, відпочинку, соціальних послуг тощо), на шкоду більш ринковим грошовим трансфертам; незацікавленість у особистих збереженнях та інвестуванні.
Американська модель соціальної політики - найбільш лібералізований варіант, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. При цьому забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.
Шведська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші країни) - най-більш соціалізована модель, тобто економіка найбільшою мірою працює на задоволення потреб членів суспільства. Вона відзначається надзвичайно високою часткою ВВП, яка розподіляється через бюджет (понад 50%), акумулюванням у руках держави значних фінансових ресурсів, домінуванням ідеї рівності та солідарності в здійсненні соціальної політики, активною упереджувальною політикою, профілактичними заходами у сфері зайнятості, жорсткою політикою доходів, високим рівнем соціального захисту населення, що забезпечується в основному за державні кошти. Тут соціальна політика тісно пов'язана з державним регулюванням економіки, яке має чітко виражену соціальну спрямованість, тобто соціальна політика виступає як мета економічної діяльності держави.
Німецька модель (ФРН, Франція, Австрія) характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет (близько 50%), створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучення коштів держави та підприємців.
Японська модель соціальної політики передбачає проведення політики вирівнювання доходів, особливу політику використання робочої сили
Loading...

 
 

Цікаве