WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування (пошукова робота) - Реферат

Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування (пошукова робота) - Реферат

зобов'язання несе відповідна місцева влада.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, а також з їх керівниками, будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності цим органам. На своїх засіданнях сільська, селищна рада з питань майна комунальної власності приймає рішення щодо його відчуження (продажу), затверджує перелік об'єктів, які підлягають і не підлягають приватизації, про придбання приватизованого майна, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до сільського, селищного бюджету і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених у ньому. Рада також приймає рішення про надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та про передачу об'єктів у державну власність. Питання передачі регламентується Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" і Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності І Порядком подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня І998 p., № 1482. Даючи згоду на передачу об'єктів, рада повинна керуватися не лише доцільністю, але і тим, щоб майнові міркування, операції з об'єктами права комунальної власності не ослаблювали економічних основ місцевого самоврядування, не зменшували обсягів та не погіршували умов надання послуг населенню цієї території. Частина 9 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надає сільським, селищним радам право не лише вносити пропозиції про передачу або продаж та переважне придбання в комунальну власність відповідних територіальних громад об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб мешканців територіальних громад, а також мати певні об'єкти комунальної власності за межами села, селища.
Виконавчі органи сільських, селищних рад мають право заслуховувати звіти про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальних громад. Сільський, селищний голова призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку керівників цих підприємств, установ і організацій.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, відповідно до ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" будуються на договірній І податковій основі та на засадах підконтрольності в межах повноважень, наданих органам самоврядування Законом. З питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, є підзвітними.
3.4.2. Право власності на землю та регулювання земельних відносин
Як уже зазначалося, матеріальною фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, природні ресурси, що є у власності територіальної громади села, селища, (ст. 142 Конституції України, ч. З, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно зі ст. 4. Земельного кодексу України сільські, селищні ради є суб'єктами права власності на землі в межах їхніх територій, за винятком земель загальнодержавної власності. Ст. 9 Земельного кодексу України передбачає, що до повноважень сільських і селищних рад у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:
ў передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, у тому числі на умовах оренди у порядку, встановленому ст.ст. 17 і 19 цього Кодексу;
ў реєстрація права власності, прав користування землею і договорів на оренду землі;
ў вилучення (викуп) земель;
ў справляння оплати за землю;
ў ведення земельно-кадастрової документації;
ў погодження проектів землеустрою;
ў здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства;
ў сприяння створенню екологічно чистого середовища;
ў припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;
ў видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок;
ў погодження будівництва житлових, виробничих, культурно-побутових та Інших будівель і споруд на земельних ділянках, які перебувають у власності або користуванні;
ў вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;
ў вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
Слід конкретніше розглянути механізми вирішення цих та інших питань із галузі землекористування, з якими має справу сільський, селищний голова, відповідні ради та їхні виконавчі комітети.
Так, Земельним кодексом України (ст. 6) визначено, що земельні ділянки передаються лише громадянам України на праві приватної власності на землю для таких цілей:
ў ведення селянського (фермерського) господарства;
ў ведення особистого підсобного господарства;
ў будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);
ў садівництва;
ў дачного та гаражного будівництва.
Окрім того, згідно з цією ж статтею, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки у разі:
ў одержання їх у спадщину;
ў одержання частки землі у спільному майні подружжя;
ў актів купівлі-продажу, дарування та обміну.
Отже, цією статтею вперше вводиться право купівлі-продажу земельної ділянки, тобто земельна ділянка може виступати вже як суб'єкт ринкової діяльності.
Ст. 6 "Земельного кодексу України" передбачається передача у власність землі для ведення селянського (фермерського) господарства в межах середньої земельної частки. Цією ж статтею визначено, що земля колишнім її власникам не повертається, а також те, що іноземцям та особам без громадянства не може передаватися право власності на земельні ділянки. Земельним кодексом України (ст. 6) передбачено способи користування землею. Користування землею може бути постійним, тобто без наперед визначеного терміну,або тимчасовим, тобто короткотерміновим - до 3-х років, і довготерміновим - від
3-х до 25-ти років. У постійне користування земельні ділянки надаються місцевими радами Із земель, що перебувають у державній власності, лише громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
У тимчасове користування земля надається сільськими, селищними радам із тих земель, що перебувають у державній власності, для городництва, сінокосіння, випасання худоби або ведення селянського (фермерського) господарства. Окрім цього, ця ж стаття передбачає, що земельні ділянки в тимчасове користування можуть надаватися із земель колективної
Loading...

 
 

Цікаве