WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Інвестиційна привабливість Івано-Франківської області. - Дипломна робота

Інвестиційна привабливість Івано-Франківської області. - Дипломна робота

введених нових податків, які були відсутні на момент прийняття цього Закону, на строк, передбачений Законом для новостворених підприємств з іноземними інвестиціями. Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу звільнялися від сплати податків на доходи протягом п'яти років з моменту оголошення наявності першого прибутку (підприємства оптово-роздрібної торгівлі - протягом трьох років, посередницької діяльності - протягом двох років), а в подальшому сплачували зазначені податки в розмірі 50% від ставок, встановлених законами України (для підприємств оптово-роздрібної торгівлі та посередницької діяльності - 70% від ставок). Підприємства, капітал яких повністю належить іноземному інвестору, мали можливість зменшувати суми доходу, що підлягає оподаткуванню, на величину фактично здійснених інвестицій, підприємства з іноземними інвестиціями - на величину коштів, що реінвестуються на території України [1]. Товари і послуги власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу звільнялись від сплати ПДВ на п'ять років з моменту реєстрації підприємства.
Через рік, а саме 20 травня 1993 р., був прийнятий урядовий Декрет "Про режим іноземного інвестування", а 17 грудня того ж року Верховна Рада України ухвалила Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну [8, 9]. Але декрет ні структурно, ні за своїми основними положеннями, по суті, не відрізнявся від попереднього інвестиційного закону. Проте він містив деякі нововведення. По-перше, з'явився новий термін "кваліфікаційна іноземна інвестиція", що надавала інвестору право на звільнення від сплати податку на прибуток протягом п'яти років із часу внесення інвестиції. По-друге, були встановлені мінімальні розміри статутного капіталу, в тому числі для сприяння малому бізнесу. По-третє, більш вдало було сформульовано поняття "підприємство з іноземними інвестиціями". По-четверте, жорсткіше застосовувались норми оподаткування. Кваліфікаційна іноземна інвестиція повинна була становити не менше 20% статутного фонду і не могла бути меншою від 100 тис. дол. США (у разі внесення її у формі рухомого чи нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності) для банків та інших кредитно-фінансових установ та 50 тис. дол. США для решти підприємств, а також (у разі її здійснення в іншому вигляді) - 1 млн. дол. США для банків та 500 тис. дол. США - для решти підприємств [8]. Також підприємства з іноземними інвестиціями звільнялися від сплати нових видів податків, які не були передбачені даним декретом на момент його прийняття, на п'ять років. Якщо внесок до статутного фонду підприємства становив від 10 до 50 тис. дол. США протягом одного року з дня внесення суми, то також застосовувалися вищенаведені умови оподаткування. Тобто, декрет, з одного боку, упорядковував режим іноземних інвестицій, а з другого - фактично погіршував умови їх залучення. Державна програма заохочення іноземних інвестицій встановлювала пріоритетні сфери для іноземного інвестування (АПК, легка промисловість, металургійний, лісопромисловий, паливно-енергетичний комплекси, машинобудування, медична, хімічна і нафтохімічна промисловості, і виробництво матеріалів, транспортна інфраструктура, зв'язок, соціальна інфраструктура). До інвесторів, які претендували на отримання додаткових пільг, висувалися вимоги щодо створення нових робочих місць, впровадження сучасних ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій, раціонального використання сировинної бази України, зниження енерговитрат продукції та її конкурентоспроможності на міжнародних ринках. У такому разі період звільнення від податку на прибуток міг ще збільшуватися залежно від величини інвестицій від одного до п'яті років, надавався пільговий податковий кредит на перші три роки, поверталося 50% Імпортного мита на товари виробничого призначення та 100% - на деталі і вузли для кооперації з їх використанням у власному виробництві підприємств з іноземними інвестиціями, страхувалися інвестиційні ризики за рахунок спеціального бюджетного фонду страхових гарантій [9].
Але, враховуючи те, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 02.02.1994 забороняється встановлювати і змінювати ставки податків і пільги відносно оподаткування іншими законодавчими актами, крім законів про оподаткування, пільги підприємствам з іноземними інвестиціями були передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р.[4].
16 листопада 1995 р. з прийняттям Закону України "Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів" були відмінені пільги, надані законодавчими актами України щодо сплати мита, акцизних зборів, ПДВ під час ввезення на митну територію України підакцизних товарів як для їх подальшої реалізації, так і для власного споживання, в т. ч. підприємствам з іноземними інвестиціями [3].
19 березня 1996 р. Верховна Рада прийняла Закон України "Про режим іноземного інвестування". Основною особливістю його стало те, що для іноземних інвесторів на території України встановлювався національний режим інвестиційного та іншого підприємництва, крім випадків, передбачених законодавством України і міжнародними угодами України [5]. Позитивним у ньому було те, що державна реєстрація іноземних інвестицій стала здійснюватися лише після фактичного внесення цих інвестицій. Крім того, майно, що ввозиться як внесок іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями, звільнялося від мита. Цей Закон скасував чинність Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.92р., Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20.05.93р. та Закону України "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" від 17.12.93р., але в ньому були збережені в повному обсязі державні гарантії захистуіноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України відповідно до цих законодавчих актів. Також було змінено величину іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями до 10%. Стаття 20 Закону "Про режим іноземного інвестування" встановила, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України. Разом з тим, для окремих суб'єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності. Прикладом практичної реалізації вищезазначеної норми може служити Закон України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні", який визначив умови, необхідні для підтримки і розвитку автомобілебудування.
Отже, питання відносно оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями на той момент були врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. Змінами від 22.05.1997р. до цього Закону, що вступили в силу з 1 липня 1997 р., пільги відносно оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями не передбачені. Тому з 01.07.1997р. підприємства з
Loading...

 
 

Цікаве