WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Інвестиційна привабливість Івано-Франківської області. - Дипломна робота

Інвестиційна привабливість Івано-Франківської області. - Дипломна робота

розглядають дане поняття Шевчук В.Я. і Рогожин П.С., а саме: фінансової, за якою інвестиції - це активи, кошти, що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання доходу; економічної, де інвестиції розглядаються як видатки на створення, розширення, конструкцію та технічне переозброєння основного та оборотного капіталу [83].
Бочаров В.В., крім затратного, виділяє ще й ресурсний підхід до визначення інвестицій. Критично оцінюючи затратний метод через незбалансованість між витратами та наявними матеріальними і грошовими цінностями, він визначає реальні інвестиції як фінансові ресурси, призначені для розширеного відтворення основних засобів [19, с.6].
Вважаємо, що самі ресурси не можуть розглядатися як інвестиції, ними можуть бути лише вкладені ресурси. Разом з тим наявні фінансові чи матеріальні ресурси відіграють важливу роль у масштабах і структурі реального інвестування, є головною ланкою на шляху зміни вартості з метою нагромадження капіталу, який можна подати такою схемою перетворень:
Ресурси ? Вкладення ? Результат
За аналогічного схемою розглядає інвестиції Гусаков Б.І [32, с.10]. Він подає інвестування як процес трансформації ресурсів фірми у її капітал. Схематично цей процес зображено на рис. 1.1. Результатом такої трансформації є приріст капіталу.
Інвестиції Капітал
Фінансові ресурси
Необоротні активи
Матеріальні ресурси
Майнові цінності Оборотні активи
Інтелектуальні цінності
Рис 1.1. Схема трансформації інвестиційних ресурсів [43, с.42].
Отже, у більшості трактувань поняття "інвестиції" простежується взаємозв'язок двох сторін одного процесу: витрачання ресурсів і одержання результату. Результат повинен бути достатнім для відшкодування суб'єктові інвестування завданих витрат і забезпечити приріст капіталу, одержання інших благ чи вигод.
До того ж процес вкладення капіталу і одержання результату від здійснених інвестицій відбувається з певним відставанням. В економічній теорії це явище трактують як інвестиційний лаг - проміжок часу з моменту вкладення капіталу до моменту одержання результатів. Тривалість інвестиційного лага може бути різною в залежності від форм інвестування, конкретних особливостей того чи іншого інвестиційного проекту. Найкоротшим він є у сфері короткострокового фінансового інвестування. Наприклад, відсотки за депозитні вкладення коштів у банк підприємство може одержувати щомісячно. Невелика тривалість інвестиційного лага спостерігається при здійсненні реальних вкладень у сферу торгівлі. Водночас при реалізації великих довгострокових проектів реального інвестування він може становити п'ять, десять і більше років.
Величина лага у сфері реального капітального інвестування складається з двох частин:
а) будівельного лага, що дорівнює періодові, необхідному для перетворення інвестиційних ресурсів в основні засоби та інші активи;
б) лага освоєння, що дорівнює тривалості часу на досягнення передбаченого проектом рівня віддачі від введення в експлуатацію виробничих потужностей та об'єктів. За підрахунками спеціалістів для середнього за потужністю промислового підприємства загальна тривалість інвестиційного циклу становить 8,5-10 років, з них майже 3 роки триває виготовлення, експертиза та затвердження проекту; 4-4,5 роки - будівництво; 1-2 роки - освоєння підприємством виробничих потужностей [71,с.37]. Тому майбутній результат від здійснених інвестицій повинен охоплювати додаткову винагороду для інвестора за певний ризик, насамперед, економічний, пов'язаний з інфляцією та іншими економічними чинниками, а також соціальний, політичний, екологічний та інші. Чим довшою є тривалість інвестиційного лага, тим більшою повинна бути винагорода за ризик. Ця ситуація є однією з причин того, що більшість підприємств приватного бізнесу в Україні воліють працювати в сфері торгівлі, ніж здійснювати вкладення в перспективні галузі матеріального виробництва.
У вітчизняній та зарубіжній літературі питанню визначення суті і поняття інвестицій надається значна увага. Серед вітчизняних вчених глибокі теоретичні дослідження в даному напрямі проведені Бланком І.О., Пересадою А.А. та ін. Велику вагу цьому питанню приділяють російські вчені, а також багато науковців інших країн.
Незважаючи на те, що світовою економічною теорією вироблені більш-менш стабільні трактування сутності інвестицій, у практиці зустрічаються випадки вузького, однобокого, а іноді і нелогічного визначення даного поняття Найбільш характерними неточностями щодо цього, на нашу думку, є:
1. Ототожнення інвестицій з капітальними вкладеннями, капітальним будівництвом, про що вже говорилося. У світовій і вітчизняній практиці, крім вкладень в довгострокові активи (основні засоби), інвестовані кошти можуть спрямовуватися на поповнення оборотних засобів, придбання та емісію цінних паперів, нематеріальних активів. Отже, капітальні вкладення можна вважати однією з форм реального інвестування, яка характеризує більш вузьку сферу діяльності, ніж інвестиційна діяльність в цілому.
2. Старик Д.Е., Шилов Е.І. та інші науковці зараховують до інвестицій не тільки капітальні вкладення, але й матеріально-технічну базу будівельного комплексу (виробничі потужності будівельних організацій, матеріали, конструкції, устаткування будівельної індустрії). За їх трактуванням, інвестиції повинні охоплювати повний науково-технічний і виробничий цикл створення будівельної продукції [83, с.7]. Дане визначення, з одного боку, знову ж таки, звужує суть інвестицій до капітальних вкладень. З іншого боку, необґрунтовано розширюється сфера інвестиційної діяльності на матеріальне виробництво, яке для підприємств будівельного комплексу є основною операційною діяльністю, а не інвестиційною.
3. Єсипов В.Є., Коссов В.В., Ліпсиц І.В. та інші зводячи інвестиції лише до довгострокових вкладень, встановлюють мінімальний інвестиційний лаг на рівні одного року [39, с.2; 50, с.1].
На нашу думку, поряд з довгостроковими мають право на існування і короткострокові інвестиції терміном до одного року. Це стосується насамперед фінансового інвестування через розміщення коштів у банках на депозитних вкладах, використання таких джерел фінансування інвестицій як короткострокові позичкові кошти. Розширення сфери інвестиційної діяльності в бік скорочення інвестиційного лага є особливо важливим у країнах з перехідною (подекуди кризовою) економікою. Надто високі ставки банківських відсотків, інфляційні процеси, високий інвестиційний ризик змушують інвесторів здійснювати вкладення у невеликі короткострокові проекти з коротким терміном повернення капіталу. Тому строк, на який вкладаються власні чи залучені позикові ресурси, не може бути критерієм при розмежуванні сфери інвестиційної і операційної діяльності.
4. Зустрічаються трактування, заякими будь-яке залучення чужого капіталу прирівнюється до інвестицій. Звідси випливає, що будь-яких кредиторів можна зарахувати до інвесторів, а всю кредиторську заборгованість підприємства (в т. ч. заборгованість перед постачальниками, бюджетом, працівниками) - до інвестицій. На наш погляд, поточна заборгованість не може бути інвестицією з тих причин, що
Loading...

 
 

Цікаве