WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Соціальна структура суспільства і соціальна політика - Реферат

Соціальна структура суспільства і соціальна політика - Реферат

з володінням сукупністю матеріальних і духовних цінностей (гроші, власність, можливість духовного, ідеологічного впливу на інших, можливість управляти, командувати тощо).
Американський соціолог А. Барбер поклав в основу стратифікаційних відносин такі показники, як престиж, професія, влада, могутність; дохід чи багатство; знання чи освіта; становище родичів; етнічна приналежність; релігійна чи ритуальна чистота.
Німецько-англійський соціолог Р. Дарендорф виходить з того, що найповніше процес боротьби між індивідами і соціальними групами за владу відображає авторитет. Самевін, на думку соціолога, який поділяє суспільство на управлінців-власників і управлінців-не-власників, лежить в основі стратифікаційних процесів.
Французький соціолог А. Турен вважає, що стратифікація в суспільстві здійснюється на основі доступу до інформації. Вищі статусні позиції у процесі освоєння соціуму займають індивіди, які найповніше володіють інформацією, бо мають найбільший доступ до неї.
Американські соціологи К. Девіс і У. Мур у своїй концепції соціальної стратифікації (у західній соціології вона вважається досить ґрунтовною), ігноруючи роль влади в досліджуваних суспільних процесах, вважають, що стратифікація в суспільстві базується на функціональній значущості певного статусу, вимогах до виконання індивідом рольових функцій і зумовлюється труднощами заповнення соціального статусу, необхідного для суспільства в конкретний час.
Серед моделей соціальної стратифікації, що прийняті в західній соціології, наивідомішою є модель американського соціолога У. Уотсона. Досліджуючи соціально-стратифікаційні процеси, він та його колеги спочатку орієнтувалися на просту триланцюгову систему класового поділу суспільства на класи: вищий, середній і нижчий. Однак учені дійшли висновку, що в кожному з укрупнених класів слід виокремлювати проміжні класи. У результаті модель У. Уотсона набрала такого вигляду:
1. Вищий вищий клас - представники впливових і багатих династій, які мають значні ресурси влади, багатство і престиж у масштабах держави.
2. Нижчий вищий клас - банкіри, відомі політики, власники великих фірм, які досягли вищих статусів під час конкурентної боротьби чи завдяки різноманітним якостям.
3. Вищий середній клас - бізнесмени, які досягли успіху, наймані управляючі фірм, відомі юристи, лікарі, видатні спортсмени, наукова еліта. Представники цього класу вважаються багатством нації.
4. Нижчий середній клас - наймані працівники: інженери, середні й дрібні чиновники, викладачі, наукові працівники, керівники підрозділів на підприємствах, висококваліфіковані робітники. Нині цей клас у розвинених західних країнах найчисленніший.
5. Вищий нижчий клас - наймані робітники, які створюють додаткову вартість у суспільстві. Цей клас у багатьох відношеннях залежить від вищих класів щодо отримання засобів до існування, постійно бореться за поліпшення умов життя.
6. Нижчий нижчий клас - бідні, безробітні, бездомні, іноземні робітники та інші представники маргінальних груп населення.
У такому вигляді модель У. Уотсона здебільшого може бути використана для вивчення соціальних класів у країнах Східної Європи, зокрема в Україні та Росії. Так, у дослідженнях Н. Римашевської, стратифікаційна модель якої нагадує модель У. Уотсона, соціально-класова структура українського суспільства має такий вигляд:
1. "Загальноукраїнські елітні групи", які мають власність у таких розмірах, що їх можна порівняти з найбільшими західними статками й засобами владного впливу на загальнонаціональному рівні.
2. "Регіональні і корпоративні еліти", які мають великі за українськими масштабами статки і вплив на рівні регіонів і секторів економіки.
3. Український "верхній середній клас", який має власність і доходи, що забезпечують західні стандарти споживання, домагається підвищення свого соціального статусу, орієнтується на практику і етичні норми господарських відносин, що склалися.
4. Український "динамічній середній клас", який має доходи, що забезпечують задоволення середньоукраїнських і вищих стандартів споживання, значні соціальні домагання та мотивацію, характеризується соціальною активністю і орієнтується на легальні способи її прояву.
5. "Аутсайдери", для яких характерні низька адаптація і соціальна активність, вони мають невеликі доходи і орієнтуються на легальні способи їх отримання.
6. "Маргінали", для яких характерні низька адаптація і асоціальні та антисоціальні установки соціально-економічної діяльності.
7. "Криміналітет", для представників якого характерні висока соціальна активність і адаптація, але при цьому вони діють цілком раціонально всупереч легальним нормам господарської діяльності.
Отже, страта - це соціальна верства людей, які мають схожі об'єктивні показники за чотирма основними шкалами (вимірами)
стратифікації: дохід, влада, освіта і престиж. Соціальна стратифікація - це сукупність розміщених у верхньому порядку соціальних верств, зокрема багатих, заможних та бідних, і водночас це процес, структура, основу якої становить природна та соціальна нерівність серед людей.
У соціології виокремлюють чотири основних історичних типи соціальної стратифікації - рабство, касти, стани і класи. Перші три характерні для закритого суспільства, останній - для відкритого.
Список використаної літератури:
1. Доброволъсъка Л. Соціальні видатки бюджету України // Уряд, кур'єр. - 2002. - № 2.
2. Европа или интегральная часть Европы // Мировая экон. и междунар. отношения. - 1998. - № 5.
3. Економічний розвиток і державна політика: Практикум. Вип. 8. Соціальна політика / За заг. ред. I. Розпутенка. - К., 2002.
4. Економічний розвиток і державна політика: Практикум. Вип. 10. Ринок праці в умовах перехідної економіки / За заг. ред. І. Розпутенка. - К., 2002.
5. Жаліло Л., Солоненко І., Волос Б. Охорона громадського здоров'я: управлінські аспекти: Навч. посіб. - К., 2001.
6. З бідністю нам не по дорозі // Уряд, кур'єр. - 2002. - № 158.
7. Загородній В. В. Системний аналіз в управлінні охороною здоров'я в період її реформування // Вісн. УАДУ. - 1999. - № 4.
8. Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. В. Онікієн-ко. - К, 2001. - Вип. 15.
9. ИмсД., Крептул А. Система помощи лицам и семьям с низкими доходами в Канаде // Пробл. теории и практики управления. - 2000. - № 1.
Loading...

 
 

Цікаве