WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україні - Дипломна робота

Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україні - Дипломна робота

інвестиційного клімату по регіонах України це окрема тема для розгляду, тому в даній роботі зупинимося на особливостях капітальних вкладень в Україні загалом.
Таблиця 1.1.
Інвестиційна привабливість регіонів України (узагальнена оцінка)
Інвестиційна привабливість за інвестиціями - 1998
вітчизняними іноземними Рейтинг
Регіони рейтинг регіону капітало-вкладення,
рейтинг обсяг інвестицій,
рейтинг регіону
за ВВП
(із 26) млрд. грн. (із 26) млн.$ (із 26) (оцін.)
Кращі:
Дніпропетровська 1 1,26 2 153,8 3 2
Київ 2 1,12 3 618,0 1 6
Харківська 3 0,84 5 41,5 11 3
Донецька 4 1,50 1 111,8 7 1
Львівська 5 0,62 8 72,9 8 5
Полтавська 6 0,87 4 37,0 13 9
Запорізька 7 0,63 7 50,0 9 7
Вищі середнього:
Київська 8 0,52 10 203,7 2 10
Одеська 9 0,54 9 126,3 6 8
Луганська 10 0,72 6 27,9 17 4
Середні:
Крим (включ. м. Севастополь) 11 0,35 11 147,2 4 11
Черкаська 12 0,22 20 134,0 5 14
Рівненська 13 0,25 17 31,8 15 22
Чернігівська 14 0,24 18 31,9 14 16
Нижчі середнього:
Івано-Франківська 15 0,29 15 24,7 18 21
Сумська 16 0,31 13 12,9 21 13
Миколаївська 17 0,29 16 30,8 16 18
Хмельницька 18 0,34 12 11,3 25 17
Житомирська 19 0,23 19 38,0 12 15
Вінницька 20 0,29 14 12,5 23 12
Гірші:
Тернопільська 21 0,21 21 20,7 20 23
Закарпатська 22 0,13 25 46,7 10 24
Волинська 23 0,17 24 22,6 19 25
Кіровоградська 24 0,20 22 12,7 22 20
Херсонська 25 0,18 23 12,1 24 19
Чернівецька 26 0,11 26 9,2 26 26
Розглянемо детальніше становище, яке склалося за вісім років з 1991 по 1998.
За цей період виробничий потенціал країни скоротився більше ніж у два рази, зупинився процес відтворення основних фондів, посилилося руйнування науково-технічного та інтелектуального потенціалу, зросла злиденність народу.
Критичною межею зростання кризових процесів став період з 1993 по 1994 рр., коли скорочення валового внутрішнього продукту сягало найвищого рівня - 45%. В Україні спостерігався один з найбільших у світі показників річного спаду обсягів промислового виробництва у 1994 р. - 28%.
Валовий внутрішній продукт за 1991 - 1998 рр. скоротився на 60,7%, у тому числі за 1994 р. - на 19,3%, що зумовлено загальним падінням матеріального виробництва (табл. 1.2.) та різким скороченням сукупного попиту, насамперед завдяки поглибленню платіжної кризи, особливо у розрахунках за енергоносії за світовими цінами [5].
Таблиця 1.2.
Валовий внутрішній продукт та національний доход України
за період 1991-1998 рр.
Показник 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998
Валовий внутрішній продукт, % до 1990 р. (у порівнянних цінах)
91,3
82,3
63,2
52,5
41,7
31,7
29,4
26,9
Спад внутрішнього продукту, %
(до попереднього року)
8,7
9,0
19,1
10,7
10,8
10,0
9,5
10,2
Національний доход, %
(у порівнянних цінах)
86,6
71,4
58,0
43,8
37,0
31,0
27,2
25,4
Відбулися значні зміни у формуванні доходної частини бюджету, що знижує можливості розширеного відтворення.
Національний дохід за 1994-1998 рр. скоротився на 47%, у тому числі: 1995 р. - на 23,5%, у 1996 р. - 14,7%. Його галузева структура (у фактичних цінах без оподаткування) характеризується зниженням частки промислового і сільського господарства та збільшенням частки, створеної у будівництві, транспорті та зв'язку, торгівлі й інших галузях економіки (табл. 1.3.).
Таблиця 1.3.
Галузева структура національного доходу України
за період 1994-1998 рр.
Галузь 1994 1995 1996 1997 1998
Загалом по народному господарству 100 100 100 100 100
У тому числі:
промисловість 48,3 47,8 41,3 39,9 38,6
сільське господарство 27,3 21,5 23,4 19,6 17,9
будівництво 11,1 12,8 9,9 13,4 15,5
транспорт та зв'язок 4,6 8,2 10,6 11,8 13,2
торгівля 6,0 5,7 7,7 8,8 9,0
інші галузі 2,7 4,0 7,1 6,5 5,8
Аналіз сучасного стану інвестиційного процесу в регіонах України свідчить про його низьку ефективність, орієнтацію на централізовані методи управління, ігнорування соціально-економічних потреб регіонів і населення, значну його монополізацію на стадіях формування, реалізації і функціонування.
За останні 20 років понад дві третини загальних обсягів капітальних вкладень по Україні спрямовувались на виробниче будівництво і лише одна третина - на розвиток соціальної інфраструктури. Із загального обсягу кошів на виробниче будівництво лише 54-56% використовувалося на технічне переоснащення і реконструкцію. При цьому вкрай низькими темпами розвивалися харчова та легка промисловість. Через систематичне відставання у будівництві і підтримці в експлуатаційному стані житлових будинків, культурно-побутових і суспільних споруд у містах різко загострилася соціальна напруженість: біля 5 млн громадян України живуть в особливо несприятливих у екологічному відношенні районах міст та окремих територій; 40% стічних вод течуть у водойми без очищення; у районах комплексної забудови не зведено передбачених планом близько 3 тисяч об'єктів по обслуговуванню населення. У критичному стані знаходяться об'єкти охорони здоров'я, освіти та культури [5].
Отже потрібен новий підхід до формування і здійснення інвестицій із використанням можливостей регіонального самоуправління і регульованих ринкових відносин. При цьому сам перехід до такої економіки потребує докорінної зміни всієї системи управління інвестиційною діяльністю у регіоні (області, великому місті). Тому виникає гостра необхідність у проведенні роботи по створенню такої системи управління інвестиційно-структурною політикою і процесом реалізації проектів, яка сприяла б забезпеченню нормального функціонування територіальних утворень, вирішенню комплексу економічних, соціальних, екологічних, містобудівних та інших проблем.
Як відомо, під інвестиційним процесом у капітальному будівництві розуміють процес створення, розвитку і підтримки у функціональному стані основнихфондів. Ця сфера діяльності передбачає низку взаємопов'язаних стадій і велике коло учасників.
Особливу складність в умовах економічної кризи і реструктуризації економіки являє собою задача зберігання і подальшого нарощування власного науково-технічного потенціалу, що дозволяє адаптувати досягнення науки і техніки до потреб технологічного відновлення виробництва. Велику складність нині являє задача організації власних науково-технічних досліджень, пов'язаних із величезними фінансовими витратами. Вартість, наприклад, одного електронного мікроскопа досягає 0,5 млн. доларів, вартість робот середньої складності коливається від 30 до 40 тис. доларів, загальні витрати, пов'язані з розробкою і виробництвом досвідчених партій сучасних телефонних систем досягають 400 млн. доларів і більш. Так що, Україна, у сучасних умовах, може дозволити собі настільки значні витрати на НДДКР тільки в пріоритетних сферах. Частка витрат на НДДКР у валовому внутрішньому продукті розвитих країн, у середньому, складає 2-4%, України ж
Loading...

 
 

Цікаве