WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україні - Дипломна робота

Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україні - Дипломна робота

здійснюватись серед ймовірних розподілів, що відповідає кожному варіантів рішення.
Як правило, аналіз ризиків слід починати з виявлення якісних та кількісних факторів, які взаємодоповнюють один одного. Головне завдання якісного аналізу полягає у визначенні факторів ризику, етапів і робіт, за яких ризик виникає, тобто у виявленні потенційної області ризику з тим, щоб потім ідентифікувати всі можливі ризики. Кількісний аналіз полягає у чисельному визначенні розмірів окремих ризиків і ризику інвестиційного проекту в цілому. Ця проблема найскладніша і потребує застосування різних методів:
статистичного;
доцільності витрат;
експертних оцінок;
аналітичного;
та зіставлення аналогів.
Розглянемо кожен з них окремо по відношенню до аналізу ризику інвестиційного проекту:
1. Статистичний метод рекомендується застосовувати в процесі обчислення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому і можливих при цьому втрат. Суть його полягає у тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення втрат аналізуються всі статичні дані, які стосуються результативності здійснення фірмою таких операцій. Частоту виникнення певного рівня втрат пропонується знаходити за формулою
F0= N/Nзаг (2.1)
де - F0 частота виникнення певного рівня втрат;
- N число випадків появи конкретного рівня втрат;
- Nзаг загальне число випадків у статистичній виборці.
Для побудови кривої ризику і визначення рівня втрат необхідно ввести поняття областей ризику. Областю ризику називається певна зона загальних витрат на ринку, в межах якої вони не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику. На рис. 2.1. показані основні області ризику, які доцільно при розрахунках загального рівня ризику з урахуванням достатності всього капіталу інвестиційної компанії [5].
При оцінці достатності капіталу для реалізації проекту слід враховувати два поняття: статутний капітал і весь капітал. Тобто така достатність визначається максимально допустимим розміром статутного капталу компанії і граничним співвідношенням усього її капіталу до суми активів, що називається коефіцієнтом ризику (Н).
Якщо за основу для виявлення таких областей взяти вимоги національного банку України до оцінки стану активів будь-якого комерційного банку, то можна виділити п'ять основних областей ризику діяльності будь-якої фірми в умовах ринкової економіки: безризикова; ризиків: недопустимого; критичного; підвищеного; мінімального.
Розглянемо суть і характеристику кожної з них:
1. Безризикова область О-Г характеризується відсутністю будь-яких втрат при здійснені операцій з гарантією отримання, як мінімум, розрахункового прибутку. Теоретично прибуток фірми при реалізації проекту необмежений. Коефіцієнт ризику, що визначається граничним співвідношенням усього капіталу компанії до суми активів, дорівнює нулю, тобто Н1=0, де індекс 1 - визначник першої області (рис. 2.1.).
2. Область мінімального ризику характеризується рівнем втрат, що не перевищують розміру чистого прибутку в інтервалі О-А. Коефіцієнт ризику Н2=Н(О-А1) знаходиться в межах від 0 до 25 %. Тут можливе здійснення операцій з цінними паперами уряду України, муніципальних органів, отримання необхідних позик, гарантованих урядом; участь у виконанні робіт по будівництву споруд та інших фінансованих державними органами заходів. Фірма ризикує тим, що внаслідок своєї діяльності в найгіршому випадку вона не отримає чистого прибутку і не зможе виплатити дивіденди по емітованих цінних паперах. Можливі незначні втрат чистого прибутку, але основна його частина зберігатиметься.
3. Область підвищеного ризику характеризується рівнем втрат, що не перевищують розміри розрахункового прибутку. Коефіцієнт ризику Н3=Н(А1 Б1) знаходиться в межах 25 50 %. Тут можливе здійснення виробничої діяльності фірмою завдяки отриманим в інвестиційних банках кредитам, гарантованим урядом України на термін до одного року за вирахуванням позичок. Фірма ризикує тим, що в наслідок своєї діяльності вона в найгіршому випадку відшкодує всі витрати (рентні і комунальні платежі, накладні видатки тощо), а в найкращому - отримає набагато менший від розрахункового рівня прибуток.
4. Область критичного ризику. Можливі втрати, величина яких перевищує розміри розрахункового прибутку, але не перевищує загальної величини валового прибутку. Коефіцієнт ризику Н4=Н(Б1 В1) знаходиться в межах 50 - 75 %. Фірма може здійснювати різні види лізингу: оперативний (підприємства, фірми-виробники не реалізовують свою продукцію, а передають її в оренду); нерухомості (передача в оренду машин та устаткування, що використовуються різними підприємствами і фірмами терміном від 2 до 6 років); може вкладати фінансові інвестиції у цінні папери інших акціонерних товариств і підприємств. Такий ризик небажаний, оскільки можна втратити всю свою виручку від операції.
5. Область неприпустимого ризику. В її межах можливі втрати, близькі до розміру власних коштів, тобто повного банкрутства фірми. Тоді прострочена заборгованість за позиками складе 100%, й існує досить великий ризик, пов'язаний із вкладанням грошових коштів та майна під застава для отримання банківських кредитів. Коефіцієнт ризику Н3=Н(В1 Г1) знаходиться в межах 75-100 % [5].
Таблиця 2.1.
Статистичні дані виникнення втрат у виробничій діяльності фірми
Частота виникнення втрат F, %
Безризикова Область ризику
Рік область мінімального підвищеного критичного неприпустимого
Fзаг F2 F3 F4 F5
1997 0,75 0,32 (42%) 0,33 (44%) 0,05 (7%) 0,05 (7%)
1998 0,80 0,35 (45%) 0,20 (25%) 0,20 (25%) 0,05 (5%)
1999 0,85 0,05(5%) 0,17 (20%) 0,25 (30%) 0,38 (45%)
Для визначення максимального рівня ризику Рр(мах) по одному з видів господарської діяльності фірми, наприклад зведенню будівель і споруд та їх фінансуванню за державний кошт у вигляді капітальних вкладень з гарантією уряду України, використовуються статистичні дані про виконання такої роботи фірмою за декілька останніх років (табл. 2.1.). З цією метою доцільно використовувати графік Лоренца.
Припустимо, що загальна частота виникнення втрат фірми Fзаг визначається за формулою (2.1.): Fзаг =0,75 у 1997; 0,80 у 1998; 0,85 у 1999 р. Це відповідає сумі частот виникнення втрат у областях ризику від 2 до 5 (рис. 2.1.) з розподілом у точках А1, Б1, В1 згідно з даними, наведеними у табл. 2.1. Рівень ризику Рр(мах) визначається за частотою виникнення втрат. Для побудови графіка частоту виникнення втрат поставимо у висхідний ранжований ряд за кількістю явищ, потім вирахуємо кумулятивні (накопичені) підсумки, які у табл. 2.1. за 1999 р. означають, що частість страт в областях дорівнює, %: другий - 5, 3-й - 25, 4-й - 65 і в 5-й - 100. Далі беремо квадрат розміром 100х100 і на вертикальній осі відкладаємо кумулятивні підсумки частот, а горизонтальний відрізок розбиваємо на рівні частини за числом областей ризику. Відклавши на графіку проти відповідних кумулятивних підсумків точки і з'єднавши їх плавною кривою, одержимо лінію Лоренца (рис. 2.2.).
За відсутності втрат, тобто при роботі фірми у безризиковій
Loading...

 
 

Цікаве