WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україні - Дипломна робота

Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україні - Дипломна робота

повинні виступати:
формування закінчених багатогалузевих комплексів на базі безвідходного оброблення сировини і випуску продукції на рівні світових стандартів;
залучення капіталів, у тому числі й іноземних, для розгортання високотехнологічних виробництв і сучасної інфраструктури;
переозброєння базових галузей і виробничої інфраструктури на основі досягнутого світового техніко-технологічного рівня і переважаючого його;
прискорений розвиток соціальної інфраструктури і сфери послуг.
В даний час, ринок характеризується високим ступенем монополізму, яскраво вираженою галузевою сегментированістю, із перевагою галузей важкої і воєнної промисловості, технологічною відсталістю і зношеністю виробничого апарата, екологічною й економічною неефективністю виробництва, а також незадовільним реагуванням суб'єктів, що господарюють, на ринкові сигнали в силу нерозвиненої ринкової інфраструктури і переважних стереотипів неринкової економічної поведінки людей. Всі ці явища нинішнього стану української економіки являються обмежуючими чинниками при розробці моделей реформування структури її народногосподарського комплексу.
Значний вплив на можливість і стратегію структурної перебудови економіки України надають соціально-політичні фактори, серед яких варто виділити два. Перший пов'язаний із незадовільним матеріальним становищем населення і специфікою територіального розміщення виробничого потенціалу. Те, що суттєва частка індустрії, причому переважно важкої і військово-промислового комплексу, розташована в східних і північно-східних регіонах України, роблять їх небезпечними з погляду соціально-політичних наслідків посилення структурного безробіття при розвитку ринкових відносин.
Другий фактор пов'язаний із державними пріоритетами в зовнішньоекономічних зв'язках. "Відхід" України з ринків збуту в республіках колишнього СРСР і спроба переорієнтуватися на ринки економічно розвинених держав, та ще й при збереженні колишньої ресурсно-сировинної залежності від країн СНД, не тільки не сприяють більш швидким прогресивним зрушенням у її економіці, але і серйозно погіршують торговий і платіжні баланси України. Ці дві обставини повинні бути враховані при розробці стратегії реформування економіки України і її реструктуризації в нових умовах.
У сучасних умовах стимулювання виробничого накопичення і створення економічних передумов для структурних зрушень у народному господарстві може здійснюватися за трьома напрямками. Перший із них - забезпечення необхідних передумов інвестиційної діяльності на комерційній основі насамперед шляхом придушення інфляції (скорочення бюджетного дефіциту, кредитної емісії, суттєве згортання дотацій і підтримки збиткових галузей і підприємств). Тут також необхідно забезпечити відкритість української економіки, що буде сприяти подоланню її монополізму, припливу інвестицій і одержить підтримку міжнародних фінансових інститутів. У той же час, поряд із позитивними зрушеннями в реформуванні економіки, подібні заходи спричинять за собою серйозні соціальні наслідки - посилення безробіття, падіння рівня життя.
Такий напрямок стимулювання структурно-інвестиційної діяльності здійснюється шляхом розширення грошового попиту за рахунок державного кредитування і капіталовкладень у пріоритетні сфери. Така стратегія передбачає націленість на довгострокові пріоритети соціально-економічного розвитку в умовах регульованої інфляції.
Виходячи з вищевикладеного, найбільше оптимальним буде напрямок, що сполучить у собі переваги першого та другого й у той же час обминати їхні негативні результати. Це означає сполучення придушення інфляції і селективної державної підтримки інвестиційної діяльності в "точках зростання", що забезпечують необхідні структурні зміни в економіці, а також в експорті й імпорті продукції.
Програма структурної перебудови економіки України повинна являти собою комплекс цільових програм реструктуризації, пророблених до рівня конкретних проектів, а також систему організаційних і економічних важелів для їхньої реалізації [17].
Для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету необхідно установити жорстку нормативну межу його витрат на споживання. Варто розмежувати державний бюджет на дві частини: бюджет споживання і бюджет розвитку. Бюджет споживання повинний бути побудований по системі нормативів, що визначають мінімум бюджетної забезпеченості в частині поточних і капітальних соціальних витрат на душу населення, а по деяких статтях по типах об'єктів витрати. Бюджетні прибутки, одержувані понад нормативні мінімуми, повинні бути цілком або в переважній частині направлятися на фінансування розвитку економіки.
Галузева реструктуризація означає раціоналізацію внутрішньогалузевої структури, рятунок від неефективних виробництв, підвищення конкурентоздатності і поліпшення структури продукції галузі, заміну застарілих технологій на прогресивні технології, що зберігають ресурси, зниження техногенного впливу на навколишнє середовище. Цілями галузевої реструктуризації виступають:
доведення галузі до високорентабельного функціонування або до певного рівня дотаційності у випадку збереження державного регулювання цін на її продукцію на початковій стадії реформ;
забезпечення конкурентоспроможності продукції галузі на внутрішньому ринку при зниженні протекціоністського захисту, а надалі - і на зовнішньому ринку;
активізація перетікання капіталу як у галузі, так і між галузями;
екологізація виробництва.
Виробнича реструктуризація означає проведення на рівні суб'єктів наступних заходів:
удосконалювання виробничої структури відповідно до ринкового попиту;
техніко-технологічна реконструкція виробництва;
оптимізація структури продукції, що випускається, і підвищення її конкурентоспроможності;
ресурсозбереження, мінімізація й утилізаціявідходів виробництва.
Для проведення галузевої і виробничої реструктуризації в базових галузях необхідно провадити секторний аналіз стану і перспектив розвитку галузей, структурна модернізація яких зажадає суттєвої урядової підтримки. До таких галузей варто віднести: електроенергетику, паливний комплекс, чорну і кольорову металургію, основну крупнотонажну хімію, важке машинобудування, військово-промисловий комплекс, промисловість будматеріалів.
На основі секторного аналізу під контролем Міністерства економіки в базових галузях повинні бути розроблені програми структурної перебудови, виходячи з який підприємства спромоглися б підготувати власні програми виробничої реструктуризації. Крім того, проведення секторного аналізу і розроблення програм з урахуванням перспектив зміни галузевої структури економіки повинні бути виконані для галузей виробничої інфраструктури - залізничного і морського транспорту, вантажних авіаперевезення, зв'язку. У галузевих програмах для виробництв, що не витримують конкуренції, необхідно зазначити орієнтири примусового згортання-виробництва, а також експортні квоти, установлювані з урахуванням перспективи реструктуризації конкретних підприємств (виробництв). Розроблення галузевих і
Loading...

 
 

Цікаве