WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Пенсійна реформа 2004 р. та її наслідки - Реферат

Пенсійна реформа 2004 р. та її наслідки - Реферат

наполягав на значно більшій ролі приватних пенсій. Той звіт став своєрідним поворотним пунктом, віхою в історії розвитку пенсійного забезпечення у світі. Тоді було запропоновано ідею нової моделі пенсійного забезпечення, що грунтується на трьох "стовпах" (pillar): перший - фінансована за рахунок загальних податків соціальна сітка безпеки; другий - обов'язкові індивідуальні пенсійні заощадження працюючих і третій - добровільні додаткові пенсійні заощадження.
Звіт 1994 року припав на період злету інвестиційних доходів на фондових ринках. За сім останніх років доходи на світових ринках були значно скромнішими і трохи зняли блиску з тих фахівців пенсійного реформування, які були надто молодими й недосвідченими, аби пам'ятати, що існують також і "ведмежі" ринки, і тривалі періоди стагнації. Тож якщо головною метою дослідження 1994 року було з'ясування найкращих шляхів фінансування державних пенсійних програм, то принципове завдання двох останніх - оцінити, наскільки нові пенсійні системи здатні забезпечувати їх учасників адекватним, доступним, сталим та надійним доходом у старості, чи будуть люди в підсумку краще захищеними від ризиків.
Якщо участь у пенсійному страхуванні залишатиметься на такому ж низькому рівні, у приватизованих пенсійних систем навряд чи існує стале політичне майбутнє, оскільки вони не гарантують людям економічної безпеки у старості.
То чому ж так мало працюючих охоплено системою приватних пенсійних заощаджень? Незважаючи на високі прибутки пенсійних фондів, люди мають чимало аргументів, аби ухилятися від участі у них.
Найбільшою перешкодою, яка викликала постійне невдоволення від початку реформи та відвертає чимало працюючих, стали надмірні адміністративні видатки та комісійні винагороди адміністраторам приватних пенсійних фондів. Особливо важким тягарем вони лягли на перших учасників приватизованої системи, які фактично оплатили вартість її створення і субсидували майбутні покоління учасників.
Іншою важливою причиною є, вочевидь, надто великі розміри обов'язкових пенсійних заощаджень. Розмір внесків, за прикладом Чилі, типово встановлено на рівні 10% від зарплати. Плюс оплата чималих комісійних витрат адміністраторам пенсійних фондів. Це забагато для низькооплачуваних та молодих працівників, особливо якщо у них є сім'ї з дітьми.
Не таким вражаючим, як стверджувалося впродовж 1990-х, виявився реальний вплив пенсійних заощаджень на економічне зростання у Латинській Америці. І це пояснюється не дуже вдалим і корисним для економіки інвестуванням пенсійних коштів. Переважна більшість пенсійних внесків майже повсюдно спрямовувалася на купівлю державних боргових зобов'язань. І зовсім мізерну частку активів вкладали в акції - менше 10% (виняток становить Перу - 31%) та інвестували за кордон - значно менше 10% (виняток Чилі - 28% торік).
Фахівці Світового банку дійшли висновку, що багаторівнева пенсійна модель у Латинській Америці перебуває у стані безладу. Подальшої роботи потребує вдосконалення першого рівня - державної сітки безпеки для запобігання бідності серед осіб похилого віку. Другий рівень (обов'язкова накопичувальна система) є завеликим, і його рекомендують поступово скоротити. Це дасть змогу вивільнити частину ресурсів для спрямування їх до третього рівня - додаткових добровільних пенсійних заощаджень, який наразі виглядає жалюгідно. У свою чергу, це додасть дещицю запізнілої конкуренції розбещеній, олігополістичній приватній пенсійній індустрії Латинської Америки.
Таким чином, пенсійна реформа у країнах регіону має певні здобутки. Але незручною правдою є те, що її успіхи, без сумніву, було перебільшено.
В останньому, лютневому (2005 р.) звіті фахівці Світового банку розширили тлумачення поняття "багаторівнева пенсійна модель". Якщо у 1994-му було запропоновано ідею пенсійної системи, що грунтується на трьох "стовпах", то 2005 року таких "стовпів" (в Україні замість цього слова використовують термін "рівні" - tier) стало вже п'ять:
- базовий (нульовий), або так званий універсальний рівень - фінансована за рахунок загальних податків соціальна сітка безпеки, метою якої є запобігання бідності;
- перший рівень - обов'язкова державна солідарна пенсійна система визначених виплат;
- другий - обов'язкова накопичувальна пенсійна система з визначеними внесками (або обов'язкова система індивідуальних пенсійних заощаджень);
- третій - добровільні додаткові пенсійні заощадження
- і четвертий, нефінансовий і навіть неформальний, рівень має охоплювати ширший спектр соціальної політики, як-то підтримка осіб похилого віку їхніми сім'ями, забезпечення доступу до медичних та житлово-комунальних послуг.
Оскільки Світовий банк зробив вагомий внесок у просування ідеї пенсійної приватизації, усе це виглядає як вимушена корекція колись ним пропонованого курсу.
Фахівці Банку закликають відійти від монополії однорівневих систем і наголошують, як це зробив на семінарі у Києві Роберт Хольцман, що першочерговими цілями пенсійної системи є забезпечення осіб похилого віку адекватним, реальним, сталим та надійним доходом у старості:
- адекватний стосується абсолютного та відносного рівня, тобто зменшення масштабів бідності та належне заміщення пенсією заробітної плати;
- реальний стосується фінансових можливостей платників податків і суспільства;
- сталий означає фінансову послідовність пенсійної програми сьогодні та в майбутньому;
- надійний - спроможність протистояти головним викликам, спричиненим економічними, демографічними, соціальними та політичними ризиками.
А другорядною метою тепер називають сприяння загальному економічному розвиткові. Йдеться як про мінімізацію негативних наслідків (наприклад, на ринку праці), так і про внесок у досягнення позитивних результатів (наприклад, у розвитку фінансового ринку).
Значні коливання та обвали на світових фінансових ринках останнього десятиліття спонукали пенсійних реформаторів дещо стримати ентузіазм щодо обов'язкової накопичувальної пенсійної системи. Фахівці Банку застерігають, що політичні маніпуляції (такі, наприклад, як на початку третього тисячоліття в Аргентині) можуть перетворити накопичувальну систему на оману. Хоча ще порівняно недавно прихильники пенсійної приватизації пропонували її як єдину модель, котру можна впровадити в будь-якій країні…
Насправді розподіл благ серед населення у кожній окремо взятій державі визначається не економічними обмеженнями, а передусім домінуючими у суспільстві моральними цінностями. Проте надійна пенсійна реформа має гарантувати адекватні пенсії у майбутньому шляхом фінансової збалансованості між податками і виплатами. Її успішне здійснення в Україні потребує певних передумов, які ми для зручності подаємо у вигляді табл.
Головне - пам'ятати: "На все свій час і година своя кожній справі під небом". Запорукою успіху є вміння правильно вибирати час і вправно діяти.
Табл.Передумови успішного реформування
пенсійного забезпечення в Україні
Loading...

 
 

Цікаве