WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Розвиток та складові науково-технічного потенціалу - Курсова робота

Розвиток та складові науково-технічного потенціалу - Курсова робота

основі. Окрім ліцензійної форми передання технологічної інформації, у реальних зовнішньоторговельних відносинах існують і супутні форми інформаційного обміну інтелектуальними цінностями. Серед них: інформаційні масиви спеціальної літератури, комп'ютерних банків даних, патентні описи (включно ноу-хау), довідники та рекламні видання, матеріали конференцій, виставок, семінарів, симпозіумів, клубів тощо. Інформаційний обмін у специфічній формі здійснюється і в період закордонного навчання, стажування, практики студентів, аспірантів, фахівців і вчених на паритетних засадах. Сюди можна також віднести перехресне паритетне ліцензування, міграцію вчених і фахівців, зокрема до іноземних венчурних, маркетингових та консультаційних міжнародних фірм тощо [23].
Головний інформаційний потік на некомерційних умовах складають результати фундаментальних НДР, матеріали ділових ігор, незахищені наукові відкриття й нові технологічні рішення. Великого поширення в останні десятиліття набули явища нелегального передання технологічно чи організаційно важливої інформації, здебільшого у формі промислового шпигунства і піратства, масового випуску та продажу товарів і технологій-імітацій тіньовими структурами. З різних джерел відомо, що до 1/3 зарубіжних служб маркетингу та крупних дослідно-конструкторських підприємств і корпорацій так чи інакше займаються промисловим шпигунством. Технологічне ж піратство найбільше розвинене в країнах Південно-Східної Азії.
Міжнародний інформаційний потік із зовнішньоторговельного обміну інтелектуальними цінностями на комерційній основі здійснюється переважно в таких формах:
? експорт технологій або їх конструктивних частин (комплектуючих) у натуральному вигляді: верстати, механізми, агрегати, автоматичне та електронне устаткування тощо;
? прямі інвестиції, а також будівництво, реконструкція, модернізація підприємств, сервісне обслуговування, що їх супроводжують;
? портфельні інвестиції, зокрема у спільні підприємства, якщо вони супроводжуються потоком інвестиційних товарів, а також лізингом;
? продаж патентів і ліцензій на всі види промислової власності, окрім товарних знаків, знаків обслуговування тощо;
? продаж ліцензій на незапатентовані види промислової інтелектуально-промислової власності, ноу-хау, технологічно-виробничий досвід, супровідні документи на технічне устаткування, інструкції, креслення, схеми, специфікації, технологічні карти тощо.
Слід підкреслити, що практично весь обсяг інформації при переданні його на комерційній основі оформляється і супроводжується ліцензійною угодою, в якій, окрім запатентованої інформації, може фігурувати низка інших положень та вимог, обов'язкових для виконання партнерами (сторонами). Сума платежів за "голі" ліцензії на запатентовані технології складає лише невелику частину загальних платежів, які супроводжують процес передання технологій. Тому ні обсяг світової торгівлі ліцензіями на патенти, ні обсяг ліцензійних угод на базі запатентованих технологій не є достатньою підставою для визначення обсягу переданої технологічної інформації [43].
Ще складніше оцінити порядок технологічного обміну в транснаціональних корпораціях (ТНК). Тут можна виділити два протилежних інформаційно-технлогічних потоки: один - прямі інформвкладення у власні структури, другий - внутрішньокорпоративний перелив технологічної інформації, яка не завжди набуває суто товарну форму.
Зворотна інформація від філіалів і дослідних підрозділів, винесених за кордон, - це ще один потік технологічної інформації. Він може не фіксуватися, повторно продаючись філіалам і відділенням уже в натурально-продукційній формі, і навпаки. Наприклад, американські ТНК на основі одержаних з іноземних філій і відділень інформаційних знань про технології та ринки інших країн формують експорт послуг технологічного характеру та інжиніринг.
В Україні сьогодні є певні складнощі і проблеми, пов'язані із виконанням міжнародного порядку обміну технологічною інформацією у процесі зовнішньоекономічних відносин. Актуальним завданням української економіки у сфері захисту національної інтелектуальної та промислової власності є створення повноцінного ринку інтелектуальної праці, який, своєю чергою, почне позитивно впливати на процес формування відповідного порядку в цій сфері та сформує попит на результати творчої праці. Коли вони будуть перетворені в інтелектуальну власність, тоді й виникне потреба її захисту на всіх рівнях, у тому числі на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Вихід країни у сферу міжнародного економічного співробітництва та зовнішньоторговельних відносин у правовому відношенні регулюється міжнаціональною конвенційною патентною системою, цілою низкою транснаціональних угод та багатьма спеціальними організаціями. Але починається процес захисту національних інтересів на світовому ринку всередині кожної держави як системи, самодостатньої в усіх вимірах.
У сучасному світі надзвичайно важливими чинниками ефективності міжнародної торгівлі, і обміну технологій також, стає електронний обмін даними та електронна торгівля.
Згідно з оцінками фахівців, витрати, пов'язані із дотриманням процедур торгівлі, становлять як мінімум 10% загальної вартості обсягу міжнародної торгівлі. Оскільки в умовах глобальної інформатизації доступ до глобальних потоків тамереж інформації, зокрема торгової, є фактором розширення участі країн і фірм у міжнародній торгівлі й ефективного використання торгових можливостей (тобто скорочення витрат міжнародних операцій), то неможливість широкого доступу до згаданих інформаційних мереж призводить до втрати торгових можливостей, міжнародної конкурентоспроможності і скорочення надходжень від торгівлі загалом.
З точки зору міжнародної конкурентоспроможності, широке впровадження ефективної ділової практики має життєво важливе значення, оскільки вона є необхідним елементом спрощення процедур із зниження витрат глобальної торгівлі. Одним із дієвих інструментів у цьому плані є електронний обмін даними (ЕОД), позаяк він може забезпечити дешевий, надійний та оперативний обмін торговою документацією. Водночас, за відсутності загально затверджених норм та стандартів ЕОД не здатен повною мірою реалізувати свій потенціал. Сучасна комерційна практика свідчить, що ті підприємства, які, проникаючи на світові ринки, не використовують можливості ЕОД, зіштовхуються з колосальними труднощами. Особливо це актуально для малих підприємств, залежних від субпідрядів, що надходять від великих фірм, а також для країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою.
Зрозуміло, що цей факт має непересічне значення для України - як з точки зору її міжнародної конкурентоспроможності взагалі, так і реалізації науково-технологічних розробок зокрема. Обмеження можливості скорочення операційних витрат і доступу до потоків торгової інформації істотно підриває здатність країни (її підприємств) мати відповідний зиск від глобалізації.
Розвиток глобальної інформатизації спричинив небачене донині збільшення обсягів і різноманітності ділової інформації водночас із значним падінням її вартості. Здавалося, цей
Loading...

 
 

Цікаве