WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Розвиток та складові науково-технічного потенціалу - Курсова робота

Розвиток та складові науково-технічного потенціалу - Курсова робота

(університетський рівень), що обирають науково-технічну діяльність;
? демографічна криза дослідного потенціалу науки внаслідок вибуття працівників продуктивного віку (30-54 років) до інших сфер економічної діяльності, а також їхньої еміграції;
? зростання кількості науковців вищої кваліфікації поза наукою, а також наростання процесів сумісництва;
? невідповідність напрямів підготовки фахівців з вищою освітою, науковців вищої кваліфікації галузевій спрямованості наукових досліджень.
Скорочення чисельності кадрового потенціалу науково-технологічної сфери України відбувається переважно через зменшення його активної частини - дослідників та техніків. Протягом 2000-2004 рр. чисельність працівників основної діяльності наукових організацій скоротилась на 8,5 %, у тому числі дослідників (на 5,9 %) та техніків (на 33,6 %). Одночасно доволі значною у штатній структурі організацій є частка адміністративно-господарчого персоналу (39,7 % загалу працівників). Такі штатні диспропорції суттєво знижують ефективність проведення безпосередньо наукових, науково-технічних робіт та стримують розвиток перспективних напрямів, зокрема через завищення обсягів витрат на них.
Отже, тенденція зменшення кількості працівників (дослідники та техніки), насамперед пов'язана з кризою інституціональної структури української науки, що переважно функціонує у межах традиційної галузево-відомчої системи. Таке становище відповідає стратегії "виживання" та певною мірою "збереження" науково-технологічного потенціалу країни.
Проте перехід до стратегії ефективного використання та розвитку науково-технологічного потенціалу вимагає застосувати нові принципи організації наукової праці, передусім через реформування наявної інституціональної структури з метою приведення її у відповідність до сучасних суспільно-економічних умов.
Найбільш динамічними категоріями персоналу наукових організацій останніх 3 років були дослідники та адміністративно-господарчий персонал. Проте якщо плинність адміністративно-господарського персоналу переважно підпорядковується загальним тенденціям ринку праці в Україні, то динаміка руху дослідного загалу є показником зовнішньої мобільності науковців.
Основними причинами плинності персоналу наукових організацій, що складає понад 15 %, є економічна неефективність функціонування більшості з них та низький суспільний статус наукової діяльності. Останній чинник є критично важливим у виборі своєї майбутньої професії для випускників ВНЗ - лише 0,7 % їхнього загалу обирають науково-технологічну діяльність. Переважна частина цих молодих фахівців (68,1 %) стають дослідниками, ще 19,5 % - техніками. Проте цього недостатньо, аби змінити наявні тенденції кадрового скорочення та плинності персоналу.
Незначний вплив молоді на динаміку кадрового потенціалу науки в Україні також пов'язаний з недоліками вітчизняної системи вищої освіти. Екстенсивне зростання численності студентів, у тому числі студентів ВНЗ III-IV рівнів акредитації відбувається через збільшення частки молодих людей, які вчаться за напрямами соціальних і гуманітарних наук, освіти, з відповідним зменшенням питомої ваги інших галузей знань. Досягнутий розподіл контингенту студентів за галузями знань свідчить про незавершеність трансформаційного процесу вітчизняної освітянської сфери та суперечить сучасній концепції побудови суспільства знань.
Згідно з результатами міжнародних аналітичних досліджень, зокрема в ЄС, кількість випускників ВНЗ за напрямами "наука" та "інженерія" відбиває дві тенденції майбутньої "економіки, що ґрунтується на знаннях", а саме: погіршення (поліпшення) якості системи вищої освіти та збільшення (зменшення) людських ресурсів вищої кваліфікації в економіці країни. За цими індикаторами Україна ще перебуває серед країн-нових членів ЄС, проте вже поступається першим 15 країнам, особливо за часткою студентів, які навчаються за напрямами "наука". Триває зменшення чисельності, отже й частки випускників за напрямом "інженерія", що звужує майбутні технологічні можливості економічного розвитку. Незначною є питома вага випускників у сфері "медичних та сільськогосподарських наук", що загрожує накопиченню нерозв'язаних проблем розвитку сфери життєздатності населення.
Така структура випускників ВНЗ III-IV рівнів акредитації відповідає поточним умовам ринку праці в Україні та свідчить, зокрема, про слабкий суспільний інтерес до наукової діяльності. Запровадження останнім часом низки державних заходів щодо заохочення молоді до науки, проведення відповідної кадрової політики у наукових організаціях мали позитивний ефект для більшості наукових напрямів, проте не були комплексними та не враховували суспільні інтереси усього загалу науковців (рис. 2.1.). Через це зростала загроза вікового розриву кадрового потенціалу науки внаслідок вибуття науковців продуктивного віку ("активу") до інших сфер діяльності, а також їхньої еміграції.
Рис. 2.1. Середньорічний приріст кількості дослідників, 2001-2004 рр. [12]
Аналіз демографічної динаміки дослідників свідчить про нерівномірність цього процесу за областями наук. Найдинамічнішим, отже й наймобільнішим, є кадровий потенціал технічних та природничих наук. Оскільки ці області наук є найвагомішими за потенціалом (70,1 % загалу), то саме вони визначають характер існуючих тенденцій. Протягом 2001-2004 рр. динаміка кадрового потенціалу технічних наук характеризувалася як "відплив мізків" за всіма віковими групами, окрім молодого поповнення (віком до 29 років). Кадровий потенціал природничих наук, навпаки, збільшувався, що свідчить про прогресивну кадрову політику національних академій наук, у підпорядкуванні яких перебувають наукові організаціїприродничого спрямування. Одночасно понад третину приросту кадрів у таких організаціях забезпечили науковці віком від 55 років, що можна вважати створенням перспектив подальшого збільшення потенціалу цієї наукової царини. Більш сприятливою та стабільною була кадрова політика в організаціях гуманітарного та медичного спрямування, про що свідчить рівномірний розподіл дослідників за всіма віковими групами.
Наука в умовах глобалізації дедалі більше стає інтернаціональною. Це пов'язано з тим, що сучасні наукові проблеми можуть бути розв'язані переважно колективними зусиллями, на стику фахових досліджень. Особливої ваги набувають інтеграційні зв'язки між науковцями з різних країн, за яких втрачає сенс національна належність вченого, проте головними стають такі його риси, як здатність творчого змінювати напрям досліджень, комунікативність та мобільність [40, 65-67].
На думку авторитетних іноземних вчених, мобільність науковця є імперативом сучасного наукового буття. Одночасно його здатність реалізувати власний творчий потенціал залежить від внутрішніх прагнень вченого та умов наукового середовища, пепедусім тих, що створюються в країні. За невідповідності цих чинників виникають передумови для відпливу науковців за кордон, у країни, де їхній науковий напрям є домінуючим або перспективним. Зазвичай за кордон від'їжджають перспективні вчені у продуктивному віці, що мають певні наукові здобутки. Саме ці
Loading...

 
 

Цікаве