WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Розвиток та складові науково-технічного потенціалу - Курсова робота

Розвиток та складові науково-технічного потенціалу - Курсова робота

(мінімальної плати, яка необхідна для того, щоб зацікавити власника економічних ресурсів займатися власною підприємницькою діяльністю, і який є складовою внутрішніх витрат підприємства) ставить під сумнів фінансові можливості виробника щодо вдосконалення та розробки більш ефективної техніки, та впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
Чисто конкурентна економіка може і не забезпечувати достатнього діапазону споживчих благ чи розробки нової продукції. Причини цього слід шукати в тому, що на чисто конкурентному ринку виробляються стандартизовані продукти, а також в тому, що відсутність зацікавленості в пошуку нової техніки не сприяє ні вдосконаленню наявної продукції, ні створенню нової.
Та слід зазначити, що, наприклад, ринок нової металопластикової продукції нині формується досить інтенсивно, а кількість фірм збільшилась більш, ніж вдвічі. Проте це не спричинило помітного зниження цін, що є ознакою ненасиченості ринку. Заміна деревини новим пластичним та екологічно чистим матеріалом веде до значної економії цього природного ресурсу. За деякими даними, ціна готових металопластикових виробів чи не вдвічі перевищує їх собівартість. Утім, у місцях зосередження головних обсягів пропозиції вже є певна цінова конкуренція, і в боротьбі за споживача фірми готові надавати до 1,5 - 25% знижки. Тому досягнення науково-технічного прогресу не лише відкривають перспективи у виробництві, а й вносять зміни в організацію управління економікою країни.
Підвищення ефективності суспільного виробництва і, на цій основі, прискорення соціально-економічного розвитку країни вимагають використання різнорідних факторів. Слід підвищувати продуктивність праці, економити сировину, матеріали, збільшувати віддачу виробничих потужностей, вдосконалювати організацію праці і т.д.. Однак усі ці резерви економічного росту є обмеженими.
Необмеженим фактором розвитку був і залишається науково-технічний прогрес. Саме він створює матеріальну основу, необхідну для активізації і більш повного використання всіх інших факторів та робить їх невичерпними.
Зміст науково-технічної діяльності складають нові технічні і технологічні рішення в області засобів і предметів праці, котрі підвищують економічну ефективність виробництва, забезпечують покращення умов праці, раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища, виводять наше суспільство на високі науково-технічні позиції у світі. Лише такий практичний та корисний напрям робить затрати на науку і техніку суспільно виправданими, дозволяє говорити про істинний прогрес з точки зору людини.
Становлення національного виробництва - першочергове завдання сучасного етапу економіки України, яка перебуває у стані економічної кризи. Низька конкурентоспроможність продукції, зумовлена низькою якістю товарів і високою матеріало- та працемісткістю їх спричинила спад виробництва. Вихід з цієї ситуації більшість економістів вбачають у переведенні виробництва на якісно новий рівень, а не є завданням інноваційної діяльності [23]
Проте на сьогоднішній день спостерігається стійка тенденція до згортання такого виду діяльності. Причина цього найчастіше - брак у суб'єктів господарювання власних коштів на реалізацію нововведень .Досить утруднене й одержання коштів з альтернативних джерел фінансування. Тривалий термін окупності і низька ефективність вкладення коштів при фінансуванні інноваційних проектів стримують їх фінансування.
Застосування високих технологій передбачає широке використання патентних інновацій, ідеться про винаходи, промислові зразки, корисні моделі. Вони є внутрішнім двигуном виробництва, що дає змогу зробити стрибок від старої технології до нової, прискорює технологічний та економічний розвиток. Питома вага підприємств та організацій, що займалися новаторською діяльністю зменшилась до 7% проти 20% ще у 1993 році, тобто 93% підприємств та організацій залишились взагалі поза сферою інноваційної діяльності.
Та виявляється зв'язок між показниками, які характеризують стан справ в області охорони об'єктів промислової власності, та макроекономічними показниками реальних економічних зрушень в економіці держави. На винахідницьку активність позитивно впливають зміни, пов'язані з трансформацією форм власності та структурними економічними зрушеннями, що відбуваються в перехідній економіці України. Без постійного оновлення продукції та технологічної бази не може бути досягнуто здорового економічного розвитку, від якого і залежить соціальний добробут країни.
Щоб більш повно представити складність практичної реалізації стратегії інноваційного розвитку економіки в нашій країні, проаналізуємо стан інноваційної діяльності на промислових підприємствах та при створенні нової техніки. Інноваційна активність більшості промислових підприємств через скрутне економічне становище залишається низькою.
Спостерігається щорічне скорочення кількості розробок, що виконуються. У 1996 році науковими організаціями галузі закінчено й передано замовникам 6,7 тис. розробок, спрямованих на створення та удосконалення техніки й технологій проти 9,6 тис. у 2003 і 12,8 тис. у 1994 роках. Зменшення науково-технічного доробку призвело до подальшого згортання роботи щодо створення зразків нових видів машин, устаткування, апаратів, приладів, засобів автоматизації.
За період з 1993 по 2003 рр. на розгляд Держіннофонду було подано 4800 інноваційних проектів, з яких профінансовано 2627. На травень 1997 р. Держіннофондом було профінансовано 187 інноваційних проектів на загальну суму 215 млн.грн. В результаті завершення інноваційних проектів, профінансованих Держіннофондом, було вироблено інноваційної продукції на загальну суму 476 млн.грн. Створено та збережено 22,5 тис. робочих місць. Середній час окупності профінансованих Держіннофондом проектів становив близько 2,5 року. На жаль, він залишається єдиним джерелом інвестицій в інноваційній діяльності івикористовується здебільшого на промисловому рівні і меншою мірою - на впровадження нових наукових технологій, нових розробок вчених [40, 37].
Важливе місце в механізмі сприяння створенню й використанню технологій та інновацій належить його економічній частині, яка повинна передбачати ряд напрямів.
1. Формування економічної політики щодо використання новітніх технологій, напрямів і пріоритетів, а також їх підтримки. Визначення ставлення держави до впровадження у виробництво й побут новітніх технологій у цілому та конкретних зокрема.
2. Визначення реальних і перспективних джерел фінансових ресурсів, необхідних для реалізації передбачуваних напрямів розробки та використання новітніх технологій:
o централізоване фінансування, державна підтримка;
o зовнішні та внутрішні інвестиції;
o кошти населення;
o кошти банківської та фінансової систем;
o інші джерела фінансових ресурсів.
3. Стимулювання і так званого "венчурного підприємництва" як особливої форми фінансового капіталу. Процес венчурного фінансування відбувається на базі акумуляції вільних коштів з різних джерел, це поєднує вирішення двох проблем:
а) забезпечується
Loading...

 
 

Цікаве