WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Вплив держави на ціну туристичного продукту - Реферат

Вплив держави на ціну туристичного продукту - Реферат


Реферат на тему:
Вплив держави на ціну туристичного продукту
Держава регулює туристський сектор безпосередньо через Міністерство по чи туризму національні туристські організації (НТО), а також побічно за допомогою правових важелів, підтримки своєї інфраструктури і міжнародної політики. Держава впливає на туризм двома шляхами: керуючи попитом і доходами чи керуючи пропозицією і цінами.
Для управління попитом держава використовує наступні інструменти: маркетинг і просування, ціноутворення й обмеження доступу.
Існують різні засоби, за допомогою яких держава може регулювати ціни на туристську продукцію.
По-перше, багато визначних пам'яток у країні знаходяться в сфері впливу державного сектора, більшість авіакомпаній контролюється державою, а в багатьох країнах, що розвиваються, навіть готелю належать державі.
Як правило, соціальна інфраструктура і транспортні мережі вважаються природними монополіями, і якщо вони не належать державі, те повинні принаймні їм контролюватися. Непряма держава може вплинути на ціну за допомогою економічних важелів (наприклад, використовуючи валютний контроль, що може привести до обмеження обміну валюти, у результаті чого туристи змушені будуть змінювати валюту за завищеною ціною і тим самим збільшувати реальну ціну подорожі); за допомогою податків від продажів, відкриття магазинів у митних зонах і т.д.
Держава, крім вищевказаних важелів, може вплинути на попит за допомогою чи ліцензування градації по якості обслуговування. Ця міра особливо часто застосовується в готельному бізнесі, коли кількість пропонованих номерів перевершує попит і за допомогою регулювання цін уряд не може усунути цей дисбаланс.
Регулювання цін є дуже непопулярною в ринковій економіці мірою, на яку уряду деяких країн усе-таки йдуть, щоб стримувати вітчизняні компанії від спокуси одержання короткочасної вигоди на шкоду довгостроковим інтересам туристського бізнесу країни.
Крім того, уряд, контролюючи ціни, може захистити інтереси туристів, відгородити їх від зверхвитрат і, таким чином, підтримати репутацію країни.
Щоб регулювати попит, деякі держави вживають заходів для обмеження в'їзду туристів, наприклад зменшують кількість віз, видаваних у країні, відкіля прибувають туристи, скорочують будівництво готелів поблизу природних визначних чи пам'яток закривають останні від відвідувань з метою екологічного захисту і т.д.
На відміну від управління попитом, націленим на вибір туристів і регулювання цін, державне регулювання пропозиції зв'язане з впливом на продавців туристських послуг. Для управління пропозицією держава використовує наступні методи: дослідження ринку і планування, регулювання ринку, планування і контроль за використанням землі, житлове регулювання, податки, інвестиції. Держава проводить дослідження ринку за допомогою збору статистичного матеріалу і моніторингу змін, що відбуваються в туризмі, з метою визначення вигоди і витрат туризму.
Економічним критерієм, що характеризує оптимальну роботу ринку, є поінформованість клієнтів про альтернативи, пропонованих ім. Уряд стежить за тим, щоб клієнти мали можливість вибору, були інформовані, застраховані від різного роду шахрайства з боку продавців послуг. Держава може регулювати ринок, покладаючи на продавців зобов'язання стосовно споживачів не у виді юридичних норм, а у виді правил, що мають характер умов для членства в різних туристських організаціях. Для забезпечення конкурентної боротьби і захисту ринку від монополізації держава здійснює правове регулювання ринком.
Одним із ключових методів впливу держави на туризм є оподатковування туристів для того, щоб перерозподілити витрати від туризму, що приходяться на місцеве населення, що забезпечує комфортні умови і гідне обслуговування гостей, а також щоб збільшити дохідну частину бюджету. Це податки, стягнуті з туристів у готелях при розміщенні, в аеропортах при покупці квитків, у казино, де держава може забрати біля половини виторгу, і т.д. Однак уведення податків не завжди може бути сприятливим для держави, тому що збір податків, у свою чергу, може знизити попит на туристські послуги, а отже, і доходи. Наприклад, податок на проживання змушує власників готелів піднімати ціни на обслуговування, що може привести до зниження попиту на готельні послуги і тим самим може знизити доходи тих же готелів.
Інвестиції в туристський сектор можуть надходити або від приватного і державного секторів економіки, або від міжнародних організацій.
Фактичний розмір фінансової допомоги, що робиться туризму з боку держави, визначається важливістю туристського сектора в економіці країни і специфічною відмінністю цього сектора від інших.
Державні дотації виявляються в різних формах, починаючи від заходів щодо просування позитивного іміджу країни до надання податкових пільг на туристську діяльність. Серед основних видів державних інвестицій можна виділити: зниження ціни інвестицій у туристські проекти, що включає вигідні позики по вигідних процентних ставках (уряд відшкодовує різницю між фіксованою процентною ставкою і ринкової), чи продаж оренду чи землі інфраструктури за ціною нижче ринкової, податкові пільги, захист від подвійного оподатковування за допомогою висновку угод з іншими країнами, зниження мита, прямі чи субсидії надання гарантій на інвестиції з метою залучення закордонних інвесторів і ін. Для цього уряд або гарантує надання позики, або гарантує репатріацію капіталу і прибутку. Справедливості заради треба сказати, що інвестування туризму - дуже ризикований захід, тому що цей вид діяльності дуже чуттєвий до економічних, політичних, кліматичних і інших змін, що можуть різко скоротити потік туристів і тим самим істотно вплинути на надходження від туризму. Тому держава повинна починати більше зусиль для залучення інвестицій у туристський сектор, чим в інші сектори економіки.
Уряд повинен стежити за тим, щоб вищезгадані види заохочень були використані по призначенню і проекти відповідали цілям, на які були виділені гроші.
Присудженням чи грантів позик, крім інвестиційних банків, що знаходяться під заступництвом уряду, займаються НТО, про які мова йтиме нижче, і Корпорація туристського розвитку. Оподатковування знаходиться під контролем Міністерства фінансів. У країнах, що розвиваються, туристський сектор може фінансуватися іншими міжнародними агентствами.
У різних країнах перевагу віддають різним видам заохочень. Наприклад, Греція і Португалія використовують пільгові позики; в Австрії пільгові позики складають половину всіх інвестицій і видаються під 5% комісійних на 20 років; Франція, Італія і Великобританія особливу увагу приділяють субсидіям; в Іспанії введений низький податок на додаткову вартість при покупці імпортних товарів.
Наказом Державного комітету України по туризму № 23 від 6 червня 1999 р. затверджені "Методичні рекомендації щодо обліку витрат, які входять до собівартості туристичного продукту та порядок формування фінансових результатів, щовраховуються при оподаткуванні прибутку суб'єктів
Loading...

 
 

Цікаве