WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Індикативне планування - як елемент державного регулювання економіки - Реферат

Індикативне планування - як елемент державного регулювання економіки - Реферат

фахових прогнозних оцінок основних показників макроекономічного розвитку спричиняє до витрат, що вимірюються навіть не у відсотках, а кратно. Це позбавляє економіку перспективи, дезорганізує поточну діяльність, адже йдеться про прогнозування таких ключових параметрів, як витрати бюджету, платіжний баланс, грошова емісія та ін.
В Україні потрібно сформувати механізми прогнозування та індикативного планування, сучасну статистичну базу, відповідні інституційні структури, аби посилити регулюючу функцію економічних процесів.
2. Зміст індикативного плану, їарактеристика його основнихрозділів і показників
Під методологією індикативного планування розуміють систему вимог до його побудови. Методологія індикативного планування визначає основні принципи, методи розробки планів і логіку їх побудови для різних часових періодів, ланок та рівнів національної економіки.
Принципи індикативного планування виражають головні вимоги до побудови індикативних планів. До них належать: поєднання інтересів усіх суб'єктів ринкових відносин - держави, регіонів, підприємств і окремих підприємців; порівняння витрат і доходів; комплексність, яка передбачає системний підхід у вирішенні економічних, соціальних, культурних, екологічних, зовнішньоекономічних та інших проблем; індикативність як спосіб визначення цілей і пріоритетів соціально-економічного розвитку; розробку способів їх досягнення на базі глибокого аналізу об'єктивного стану і динаміки розвитку суспільства; поєднання планового і ринкового регулювання розвитку економіки; безперервність, яка передбачає безперервний процес прогнозування і планування; орієнтацію на вирішення соціальних завдань розвитку суспільства.
Складовою частиною методології є методика індикативного планування, тобто сукупність способів і принципів розробки індикативних планів та забезпечення їх реалізації.
До основних методів розробки індикативних планів належать:
програмно-цільовий, нормативний, балансовий, економіко-математичний, техніко-економічного аналізу, індексного аналізу, системний.
Головними способами реалізації індикативних планів треба вважати такі: застосування економічних регуляторів (податки, кредити, тарифи, інвестиції, ціни, цінні папери, відсотки, резерви, норми і нормативи, амортизаційні відрахування, бюджет, субсидії, програми); застосування адміністративних регуляторів (державні замовлення, штрафи, санкції, ліцензії, дозволи, квоти, антимонопольні закони тощо).
Важливою умовою розробки індикативних планів є визначення об'єктів регулювання. Об'єктами регулювання є соціально-еконо-мічні структури, системи зв'язків між їхніми частинами, виявлені на підставі вивчення внутрішніх закономірностей їх функціонування. Вони є об'єктами економічного і правового впливу держави у сфері виробництва, обігу і споживання. Найважливіші соціально-економічні структури і фактори є такі: великі природно-економічні райони, підприємства всіх форм власності; регіональна і галузева структури економіки; бюджети регіонів; основні економічні пропорції у розвитку промисловості та сільського господарства; ринкові відносини.
Індикативний план передбачає три типи показників: прогнозні, директивні та розрахункові. Прогнозні показники визначають можливі орієнтири розвитку економіки, окремих сфер і елементів ринку. Директивні показники виробничої діяльності підприємств затверджені у Державному плані й обов'язкові до виконання без огляду на економічну доцільність. Ці показники характерні переважно для адміністративно-командної економіки.
У процесі розробки Державної програми економічного і соціального розвитку визначають прогнозні та розрахункові показники, зокрема, такі:
обсяги виробництва найважливіших видів продукції;
обсяги державного замовлення (контракту);
обсяги експорту й імпорту продукції та послуг;
міжрегіональні поставки продукції;
участь у виконанні державних цільових комплексних програм;
виробництво валового внутрішнього продукту (чистої продукції);
завдання щодо використання трудових ресурсів та зайнятості населення;
грошові доходи населення;
введення у дію виробничих потужностей за рахунок державних капіталовкладень;
введення в дію об'єктів соціальної сфери;
обсяги відрахувань за користування державним майном;
завдання щодо демонополізації виробництва;
завдання з приватизації державного майна;
ціни на продукцію державних підприємств, які підлягають державному регулюванню;
завдання з охорони навколишнього середовища.
Розрахункові показники, які розробляють у державній програмі, відображають її аналітичні та фінансові аспекти.
До показників, які контролює державна влада, належать: державний контракт та державне замовлення, ціни і тарифи на окремі види продукції та послуги, які регулює держава.
Державними важелями впливу на виконання державних програм є:
соціально-економічні нормативи (мінімальна заробітна плата, норми амортизації тощо);
податки і податкові пільги:
державні інвестиційні ресурси;
державні кредитні ресурси і кредитна політика;
регламентація ціноутворення;
державні замовлення (контракти);
мито і митні збори;
бюджетні асигнування і дотації;
розміри пенсій, стипендій, допомоги;
регулювання оплати праці;
заборони, ліцензії, квоти. Структура індикативного плану може
виглядати так:
Розділ 1. Соціально-економічна й екологічна ситуація. Розділ 11. Головні напрями, цілі та пріоритети, структура і пропорції соціально-економічного розвитку.
Розділ III. Соціальний розвиток і рівень життя.
1. Населення, праця і кадри.
2. Цільові орієнтири, пріоритети, соціально-економічні норми і нормативи.
3. Узагальнені показники соціального розвитку і рівня життя.
4. Програми соціального розвитку: рівень життя, забезпеченість житлом, продовольче забезпечення, насичення ринку непродовольчими товарами і послугами, охорона здоров'я та освіта, екологічне оздоровлення, шляхове господарство, комунальне господарство, поліпшення умов праці, трудова діяльність.
Розділ IV. Економічний розвиток країни.
1. Цільові орієнтири, пріоритети.
2. Узагальнені показники економічного розвитку, структурні зрушення, пропорції.
3. Програми економічного розвитку:
а) державного, колективного, приватного сектора, у тому числі машинобудівного та агропромислового комплексів, легкої
Loading...

 
 

Цікаве