WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне регулювання розвитку освіти - Контрольна робота

Державне регулювання розвитку освіти - Контрольна робота

здійснення статутної діяльності ВНЗ у порядку і на умовах, визначених законодавством та його статутом.
Відповідно до п.6 цієї ж статті розмір плати за весь термін навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється ВНЗ у договорі, що укладається між ним та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або за надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього терміну навчання.
За логікою, вартість платної послуги, яку надають ті чи інші установи, має відповідати реальним витратам цих установ на надання відповідної послуги, а отримані кошти мають використовуватися саме на здійснення цієї роботи. Таким чином, кошти, які надходять ВНЗ, мають чітко визначене цільове призначення, і таке призначення зафіксоване у договорі, що укладається між ВНЗ та особою, що оплачує навчання.
Водночас п. 16 ст. 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" передбачається, що "джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2003 рік у частині доходів є власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету". Таким чином залучення коштів, що надійшли за надання освітніх послуг та інвестовані ВНЗ у розвиток власної матеріально-технічної бази, до державного бюджету є порушенням умов договору, що укладається між ВНЗ та особою, що оплачує навчання. За таких умов особа, що оплачує навчання, може, згідно з положеннями глави 18 Цивільного кодексу України, вимагати відшкодування їй збитків відповідно до договору, в тому числі й у судовому порядку.
Слід звернути увагу на проблему розвитку та джерел фінансування матеріально-технічної бази ВНЗ країни. Чинне законодавство передбачає такі можливості. Так, ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як "всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект".
П. 2 ст. 7 цього ж закону встановлює, що "інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності..."
Ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачає, що "основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода)", а у ст. 20 йдеться про те, що "при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами". В ст. 18 цього закону надаються гарантії щодо виконання умов договорів, зокрема зазначається, що "умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору".
Тобто за вимогою будь-якої із сторін умови інвестиційного договору зберігають свою чинність навіть за зміни законодавства. Якщо ж кошти, передані ВНЗ на інвестування, будуть залучені до державного бюджету, то інвестор, за рахунок якого здійснюється така інвестиція, має право звернутися до суду щодо незмінності умов договору. З огляду на те, що права інвесторів гарантуються законом, неважко передбачити, які будуть або можуть бути рішення судів у такому випадку.
Беручи до уваги вищезазначене, у законах України про державний бюджет слід зазначати, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, ... "окрім коштів, що надійшли за надання освітніх послуг та інвестовані вищими навчальними закладами у розвиток власної матеріально-технічної бази".
В реальній практиці відбувається не просто розширення приватних джерел, а ускладнення, комбінування різних фінансових потоків для оплати навчання.
Сьогодні на території України неможливо знайти такі ВНЗ, які фінансуються винятково з державного бюджету. Економічні труднощі останніх років посилили процеси комерціалізації у державних ВНЗ, де спочатку було започатковано а потім широко впроваджено платне навчання (навчання за контрактом). Навчальні заклади, які не мають бюджетного фінансування, є більш незалежними та мають трохи вищі інноваційні можливості, ніж державні освітні заклади, що зберігають жорсткі структурні зв'язки з адміністративними структурами та залежністю від бюджетного фінансування. За даними Міністерства фінансів України приблизно ? прямих бюджетних асигнувань на науку становить базове фінансування наукових установ міністерств і відомств. На національні, державні, галузеві, міжгалузеві і регіональні науково-технічні програми витрачається лише близько 10%.
На початок 2001 р. із загального обсягу фінансування НДДКР у ВНЗ 56,4% припадало на кошти держбюджету, 40,7% - кошти замовників за госпдоговорами, 0,8% - власні кошти підприємств і організацій, 0,7% - кошти спеціальних позабюджетних фондів, 0,6% - кошти Держіннофонду, 0,7% - інші джерела. Загалом витрати на одного науковця в Україні у 20 разів менші, ніж у більшості країн ЄС.
2. Система основних показників розвитку освіти,
їх розрахунок
У Програмі економічного і соціального розвитку регіону для галузі освіти передбачено такі показники:
- кількість дітей у дитячих дошкільних закладах;
- охоплення дітей постійними дошкільними закладами, відсоткова забезпеченість постійних дошкільних закладів виробничою площею;
- кількість учнів у денних загальноосвітніх школах;
- кількість вихованців у дитячих будинках;
- питома вага учнів денних загальноосвітніх шкіл, що проживають у дитячих будинках;
- питома вага учнів денних загальноосвітніх шкіл, щонавчаються у другу зміну;
- забезпеченість загальноосвітніх шкіл виробничою площею;
- кількість учнів професійно-технічних училищ;
- забезпеченість професійно-технічних училищ виробничими площами;
- кількість учнів у технікумах і коледжах;
- обсяг капітальних вкладень за рахунок усіх джерел фінансування, які спрямовують на розвиток освіти;
- обсяг державних капіталовкладень, призначених на розвиток освіти;
- введення в дію об'єктів освіти за рахунок усіх джерел фінансування, зокрема, дошкільних закладів, шкіл тощо;
- введення об'єктів народної освіти за рахунок державних капіталовкладень.
3. Механізм регулювання розвитку освіти
Управління освітою в Україні здійснюється системою державних органів і органів місцевого самоврядування.
До органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти і науки України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти; Вища атестаційна комісія України; Міністерство освіти АРК; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
Центральним галузевим органом державного управління в галузі освіти є Міністерство освіти і науки України (далі - Міносвіти і науки України). Міносвіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань у сфері прогнозування і планування розвитку освіти, розробки організаційного та правового механізму її функціонування аналізує стан освіти, прогнозує її розвиток відповідно до потреб особистості, суспільства, держави; розробляє нормативно-правову основу функціонування системи освіти, здійснює експертизу проектів загальнодержавних, відомчих, інших рішень і програм у частині, що стосується освіти і науки, готує проекти законодавчих актів та урядових рішень; прогнозує та
Loading...

 
 

Цікаве