WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Інноваційна спрямованість інвестицій - Реферат

Інноваційна спрямованість інвестицій - Реферат

багатоукладності й випереджаюче формування виробництв п'ятого технологічного укладу, а отже вона повинна передбачати:
1. Вибіркову ліквідацію і реконструкцію виробничих процесів третього укладу з метою відповідності потребам нових укладів. Реалізація цього напрямку є необхідною умовою подолання технологічного відставання економіки і пов'язаних із ним диспропорцій, що перешкоджають економічному розвитку країни.
2. Розвиток найбільш перспективних виробництв четвертого укладу з метою ефективного насичення попиту на їх продукцію і забезпечення матеріально-технічних передумов наступного технологічного укладу. З огляду на відсутність виробництва продукції цього укладу в Україні і світову тенденцію зниження цін на неї доцільною може бути орієнтація на імпорт готових виробів замість організації її виробництва в нашій країні. У розвитку технологічних ланок четвертого укладу варто орієнтуватися на вже нагромаджений досвід імітаційно-ліцензійного підходу, що його використовували Японія і ФРН. Цей підхід передбачає реалізацію таких стратегій: експлуатаційно-технологічного освоєння, технологічного відновлення, технологічного розміщення, продуктового експорту, поетапного ініціювання нововведень. 3. Пріоритетне, суворо вибіркове, орієнтоване на нагромадження конкурентних переваг розвитку виробництво п'ятого технологічного укладу, якщо нині в Україні уже вступив у стадію росту з високими і стабільними темпами розширення виробництва. Першочерговий розвиток виробництв, у яких Україна має відносні конкурентні переваги, з метою ефективної інтеграції країни в міжнародний поділ праці і скорочення нееквівалентності зовнішньоекономічного обміну. Це в перспективі повинно створити передумови для своєчасного формування виробництв наступного укладу і забезпечення на цій основі переходу країни до розвинених держав. Цей напрямок ґрунтуватиметься на стратегії створення і реалізації власних інновацій з визначенням пріоритетів науково-технічного розвитку. Функцію формування умов максимального сприяння підвищенню пріоритетів науково-технічного розвитку повинен виконувати організаційно-економічний механізм реалізації пріоритетних напрямків НТП, що оптимально поєднає економічні й адміністративно-правові форми та методи державного регулювання.
На особливу увагу в цьому плані заслуговують галузі високих технологій в Україні - літакобудування, ракетобудування, комп'ютерна техніка, суднобудування, телекомунікації, біотехнології та ін. Вони можуть стати базовими галузями складних виробничо-територіальних технологічних комплексів, що реально претендують на стійкий вихід на світовий ринок. Розвиток такого роду комплексів на чолі з підприємствами-лідерами повинен стати основним змістом цільових комплексних програм і загалом програми соціально-економічного розвитку України на перспективу.
Крім того, на національному рівні необхідно: o зробити постійним елементом податкового законодавства податкові пільги з інвестицій у наукові дослідження і розробки, передбачивши при цьому можливість прискореної амортизації для новітнього устаткування і технологій, що визначають перспективні напрямки технічного розвитку;
o розвивати способи просування технологічних інновацій за допомогою підвищення ступеня відкритості економіки у сфері освоєння нових методів господарювання і прийомів управління, а також за допомогою проведення цілеспрямованої цінової політики на кінцеву продукцію "молодих" галузей;
o сприяти становленню і широкому впровадження венчурних фондів сприяння розвитку підприємств малих форм у науково-технічній сфері;
o вдосконалювати системи держзамовлень з можливістю залучення іноземного капіталу;
o створювати технопарки та дослідні центри;
o здійснювати пряме та непряме фінансування НДДКР на підприємствах.
З метою залучення іноземних інвесторів до співпраці з українськими підприємствами необхідно доповнити існуючу законодавчу базу і розробити нову, таку, яка б передбачала пільги для інвесторів, які мають намір вкладати кошти саме в розвиток наукомістких галузей. Скажімо, в Росії існує кілька фондів підтримки інноваційних заходів за сприяння великих іноземних позичальників. Засновниками Російського технологічного фонду, метою діяльності якого є фінансування науково-технічних розробок, є Європейський банк реконструкції та розвитку, Ротшильд-банк таХамбрус-банк з Великобританії, фінський національний фонд досліджень "Сітро".
Нарешті, враховуючи значну питому вагу в економіці України підприємств військово-промислового комплексу, на яких у багатьох випадках і зосереджено наукомісткі виробництва і передові технології, особливу увагу необхідно приділити розробці механізму використання технологічних досягнень ВПК у цивільній сфері на основі інтеграції цих секторів економіки.
За експертними оцінками, передача технологій з військово-промислового сектору економіки в цивільний дасть змогу досягти економії коштів тільки за рахунок того, що відпадає необхідність у багатьох НДДКР, за рахунок розширення випуску технологічного устаткування, створення нових матеріалів - до 55 % усіх цільових витрат у цій сфері; тільки витрати на наукові розробки можна буде скоротити на 15-25%.
Правильний вибір пріоритетів державної науково-технічної політики і правильно сформульоване державне замовлення галузевій науці матимуть важливе значення в ефективному використанні науково-технічного потенціалу військово-промислового комплексу при відновленні промислової бази України на сучасному етапі економічних реформ.
Окрім зазначеного доцільно зосередитись на розробці програм підтримки венчурних фірм, передбачити законодавчо закріплене право користуватись досягненнями НДДКР суб'єктам інноваційної діяльності. Враховуючи зарубіжний досвід, необхідно зосередитись на створенні передумов для розвитку інноваційного бізнесу, зокрема через створення інноваційних банків, фондів, системи ринків цінних паперів, які мають забезпечити функціонування інноваційної діяльності на підприємствах і в такий спосіб збільшити обсяги інвестицій в економіку держави.
Список використаної літератури
1. Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. - К.: Науковий Світ, 2002.
2. Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: - К.: Науковий Світ, 2003.
3. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. -К.: МАУП, 1999.
4. Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. - К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.
5. Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. - 1997. - № 2.
6. Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. - 1999. - № 2.
7. Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. - К: Знання, 1998.
8. Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. - 1999. - № 2.
9. Федотова М. А. Доходи предпринимателя. - М.: Финансьі и статистика, 1993.-96 с.
10. Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений. -К.:МЗУУП, 1994.
11. Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм управлення в Украине // Персонал. - 1997. -№4. - С. 3-7.
12. Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в процессе развития рыночных отношений // Персонал. - 1996. -№2. - С. 22-36.
13. Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. - К.: Будівельник, 1991. -112 с.
14. Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур'єр. - 1996. - № 62. - 2 квіт. - С. 5.
15. Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом // Персонал. - 1999. - № 1. - С. 1-23.
16. ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. - К.: МАУП, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве