WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Розвиток інституціональної структури фінансового ринку - Реферат

Розвиток інституціональної структури фінансового ринку - Реферат


Реферат на тему:
Розвиток інституціональної структури фінансового ринку
Сучасна інституціональна структура фінансового ринку складається з бірж, банків, брокерських фірм, системи міжбіржових і міжброкерських (міждилерських) зв'язків, інвестиційних фондів. У великих містах країн СНД виникають фірми, що спеціалізуються на маркетингу цінних паперів та інвестиційних консультаціях. Існує також своєрідна надбудовна система фондових інститутів у вигляді численних асоціацій, об'єднань, холдингів тощо, які ставлять перед собою як некомерційні цілі координації біржової діяльності, визначення стратегічних напрямів розвитку фінансового ринку, уніфікації торговельних правил, так і суто комерційні завдання.
Численні фондові відділи бірж або самостійні фондові біржі становлять організований ринок цінних паперів (усі інші інститути належать до неорганізованого ринку). На відміну від неорганізованого організований ринок передбачає насамперед гласне котирування найякісніших, елітних цінних паперів. Тому для нього властива функція індикатора ринкової кон'юнктури. Котирування ж обігових цінних паперів на неорганізованому ринку грунтується на біржових котируваннях.
Однак такої спеціалізації інститутів фінансового ринку в Україні ще не досягнуто. Заснування численних організаційних структур, що їх називають біржами, сприяло створенню досить оригінальної структури і спеціалізації інститутів фінансового ринку. Основна маса капіталу у процесі засновництва ринула у сферу оптової торгівлі, бо саме тут норма
прибутку була найвищою. Проте ця норма не була гарантованою, вона часто і непередбачувано змінювалася під впливом випадкових чинників, зумовлених загальною економічною та політичною нестабільністю загалом і перебудовою системи оптової торгівлі зокрема. Щоб створити досить стійкий у часі потік прибутків, тобто забезпечити виживання, організації оптової торгівлі, що називають себе біржами, пішли двома шляхами: широкої диверсифікації діяльності та вузької (галузевої) спеціалізації. Нині починається процес конвергенції двох напрямів, внаслідок чого з'являються універсальні біржі-холдинги з численними спеціалізованими підрозділами. Як приклад такої конструкції наведемо створену в Росії товарно-сировинну біржу, яка вже понад два роки посідає домінуюче місце на ринку біржових послуг.
Необхідною ланкою таких диверсифікаційних конгломератів є фондові підрозділи (відділи). Вони несуть функціональне навантаження двох типів. З одного боку, ці відділи виконують традиційні функції, властиві фондовим інститутам: дають місця брокерам для торгівлі цінними паперами, забезпечують їх засобами зв'язку, організовують розрахункові відносини, стягують біржові збори. З іншого боку, фондові відділи є своєрідним стратегічним резервом створення універсальних бірж.
Ця особлива роль фондових відділів визначається потребою закріплення частки економічного простору за кожною універсальною біржею, що досягається шляхом зосередження в руках засновників біржі контрольного пакета акцій приватизованих підприємств - основних постачальників (продавців) товарів для цієї біржі. Оскільки до складу засновників бірж входять, як правило, керівники найбільших підприємств-постачальників, то завдання утримання контрольного пакета вирішується просто. Причому є можливість сформувати його як за рахунок квоти керівників і частини колективу приватизованого підприємства, так і за рахунок скуповування дозволеної законом частки акцій на відкритому ринку.
На практиці вирішення зазначеної проблеми гальмується через відсутність акцій, зволікання з процесами приватизації й акціонування. У цих умовах найближчою метою фондових відділів стає участь в акціонуванні конкретних підприємств. Аналогічні відділи з приватизації існують і на самостійних фондових біржах. Створювані в масовому порядку ці нетрадиційні для фінансового ринку структури можна охарактеризувати як "законсервовані" холдинги - потенційну систему регулювання майбутніх потоків капіталів. Подальше перетворення в холдинги, по суті, є стратегічним напрямом сучасних фондових відділів.
Фондові відділи вирішують також інше стратегічне завдання - створення єдиного біржового простору. У сучасних умовах це завдання реалізується на регіональному та міжрегіональному рівнях формуванням і закріпленням міжбіржових зв'язків як обмін інформацією й створення загальних комунікаційних мереж. Зазначені операції дають можливість прискорити і стабілізувати процес нагромадження капіталу біржовими структурами. Причому процес формування власного капіталу відбувається як за рахунок первинної емісії акцій і брокерських місць, які розміщуються через власні фондові відділи або через самостійні фондові біржі (фондові відділи інших бірж), так і за рахунок різних біржових зборів.
Розвиток процесів взаємного створення бірж дає можливість інтенсифікувати капіталонагромадження через частковий перерозподіл засновницького прибутку, який у формі біржових зборів осідає в біржах-спів-засновниках. Брокерські контори одержують свою частку засновницького прибутку або як комісійні від суми угоди, що змушує їх роздувати ціну первинного розміщення, або як курсову різницю під час перепродажу біржових цінних паперів у межах первинного розміщення.
На сучасному етапі фондові інститути - це інститути, що виникають у результаті еволюції товарних бірж, які переживають стадію універсалізації діяльності; фондові відділи є каналом мобілізації фінансових ресурсів. Оскільки для первинного розміщення біржових акцій досить фондових відділів універсальних бірж, то ефективність виконання цієї функції самостійними фондовими біржами вкрай низька. Про це свідчить низький відсоток угод, що укладаються на таких біржах (звичайно 1-2 % суми пропозиції).
Неефективність "основної" діяльності, малий обсяг біржових зборів зумовлюють потребу диверсифікації операцій фондових бірж. Вони активно займаються проблемами підготовки кадрів для фінансового ринку, здійснюють наукові розробки, співпрацюють з біржами розвинених країн і країн СНД. Ці біржі, як і фондові відділи універсальних бірж, готують собі майбутнє поле діяльності для участі у процесах приватизації.
Таким чином, з класичних функцій організованих фондових ринків сучасні біржі виконують тільки функцію переливання капіталів, причому дуже умовно. Умовний характер виконання цієї функції зумовлюється, з одного боку, дальшим процесом первісного нагромадження капіталу інститутами фінансового ринку і, з іншого - фактичним блокуванням сфери пропозиції. Блокування сфери пропозиції, зокрема зволікання з приватизаційними процесами, ще більшою мірою замикають рух капіталу на фінансову сферу, призводять до ізоляції попиту і пропозиції. Для бірж - це питання їх існування, тому так активно вони втручаються у процес приватизації.
У цих умовах основні функції організованого ринку - бути індикатором загальноекономічної кон'юнктури і регулятором переливання капіталів - українські біржі виконувати не можуть. Для цього потрібна наявністьоб'єктивних передумов: здійснення приватизації, структурна перебудова, відновлення основних фондів та ін. Поки не буде створено цих передумов, фінансовий ринок так і залишиться псевдоринком.
Така економічна ситуація аналогічно вплинула і на формування функцій інших інститутів фінансового ринку, які у розвинених країнах об'єднуються під загальною назвою "неорганізованийринок". В Україні такі інститути, як і біржі, перебувають на стадії початкового формування, виконуючи функції міжбіржового переливання капіталів. Отже, відмінностей між організованим і неорганізованим ринками не існує, усі інститути виконують однакові функції.
Водночас з погляду можливостей диверсифікації операцій інвестиційні інститути є більш гнучкими структурами порівняно з фондовими біржами і відділами. їх гнучкість пов'язана з офіційним (на відміну від фондових бірж) комерційним статусом. Найчисленнішою категорією інвестиційних інститутів є фінансові брокери - посередники фондового ринку.
Більшість фінансових брокерів спочатку були торговими посередниками, які згодом диверсифікували свої операції або переорієнтувались остаточно на фінансовий ринок. Лише окремі брокерські фірми з моменту виникнення були зареєстровані як суто фінансові посередники, наприклад, найбільші нині "Брокінвест-сервіс" і "Фінвест" у Росії, що виконують уже функції дилерів. В Україні до таких фірм
Loading...

 
 

Цікаве