WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Сутність, мета і завдання інвестиційного менеджменту - Реферат

Сутність, мета і завдання інвестиційного менеджменту - Реферат


Реферат на тему:
Сутність, мета і завдання інвестиційного менеджменту
Інвестиційний менеджмент - це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва. Основна мета інвестиційного менеджменту - забезпечити найефективнішу реалізацію інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідно розв'язати такі основні завдання:
o забезпечити високий темп економічного розвитку суб'єктів підприємництва шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності, розширення її обсягів, а також шляхом галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності;
o максимізувати прибуток від інвестиційної діяльності, оскільки одержання прибутку - основна мета суб'єктів підприємництва;
o мінімізувати інвестиційні ризики, бо за несприятливих умов вони можуть призвести до втрати не тільки прибутків, а й частини інвестиційного капіталу;
o забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб'єктів підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм. Оскільки інвестиційна діяльність пов'язана із вкладанням значних фінансових ресурсів, як правило, на тривалий період, то це може призвести до зниження платоспроможності інвестора, несвоєчасної сплати поточних рахунків і платіжних зобов'язань перед контрагентами, державним бюджетом тощо. Тому під час формування джерел фінансових ресурсів слід прогнозувати вплив інвестиційної діяльності на фінансову діяльність суб'єкта та його платоспроможність;
o визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм. Останні необхідно реалізувати якнайшвидше, оскільки це сприятиме прискоренню економічного розвитку підприємств (організацій), швидкому формуванню грошових потоків у вигляді прибутку від інвестицій та амортизаційних відрахувань, скороченню термінів використання кредитних ресурсів, зменшенню інвестиційних ризиків, пов'язаних з несприятливими змінами кон'юнктури інвестиційного клімату.
Пріоритетним завданням є забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови його достатньої фінансової стабільності, а не максимізація прибутку, як вважають окремі автори публікацій на цю тему.
Розглянуті завдання визначають такі основні функції інвестиційного менеджменту:
o дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон'юнктури інвестиційної діяльності;
o розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва;
o розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів суб'єкта інвестиційної діяльності;
o пошук і оцінювання інвестиційної корисності реальних проектів і вибір з них найефективніших;
o оцінювання інвестиційних якостей фінансових інструментів і вибір з них найефективніших;
o формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями доходності, ризику та ліквідності;
o поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів;
o організація моніторингу інвестиційних програм і проектів;
o підготовка рішень про своєчасну відмову від неефективних проектів (продаж окремих фінансових інструментів).
Основні поняття інвестиційної діяльності
Поточний стан економіки визначається діяльністю господарюючих суб'єктів, майбутній - обсягами інвестицій у виробництво.
У процесі виготовлення продукції та надання послуг зношуються основні фонди підприємств: будівлі, споруди, машини, обладнання. Для їх відновлення нагромаджується амортизаційний фонд. Обсяг амортизаційних фондів підприємств, нарахований за певний період часу, визначає обсяг коштів, необхідних для простого відновлення зношених основних фондів. Основні фонди підприємств відновлюються у процесі інвестиційної діяльності. Якщо обсяг інвестицій дорівнює обсягу амортизаційного фонду, відбувається просте відновлення.
Розподіл валового внутрішнього продукту (ВВП) на фонд споживання та фонд нагромадження є важливою макроекономічною пропорцією національної економіки. Від того, яку частину ВВП країна витрачає на створення матеріально-технічної та фінансової бази нових виробництв
товарів та послуг, залежать майбутні обсяги ВВП та відповідно добробут населення. Реалізація фонду нагромадження - важливий напрям інвестиційної діяльності.
Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:
o кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
o рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
o майнові права, що випливають з авторських прав, досвіду та інтелектуальних цінностей;
o права користування землею, водою, природними ресурсами;
o сукупність технічних та економічних знань у формі документації, навичок, виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва товарів та послуг, але не запатентованих (ноу-хау).
Існує багато визначень інвестиційної діяльності. Загалом можна вважати, що інвестиційна діяльність - це комплекс заходів і дій фізичних та юридичних осіб, які вкладають власні кошти (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі) з метою отримати прибуток.
Інвестор - це суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення та вкладає власні, позичені й залучені кошти в об'єкти інвестування.
Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.
Об'єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.
Комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить інвестиційний комплекс країни. До нього належать:
o підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування;
o проектні організації та установи;
o фінансові посередники - інвестиційні банки, компанії, фонди;
o органи державного управління, що регулюють функціонування суб'єктів інвестиційної діяльності;
o інфраструктура фондового ринку.
Як зазначалося, національний дохід країни поділяється на фонд споживання та фонд нагромадження. Останній є узагальненим річним обсягом капіталовкладень усіх підприємств. Частка його може становити 20-30 % національного доходу. Останніми роками в Україні на частку державних коштів припадає лише п'ята частка капітальних вкладень, і можливе подальше її зниження.
За формами відтворення прямі інвестиції (капітальні вкладення) поділяють на такі види:
o у нове будівництво - створення нових підприємств (виробництв) на нових місцях за новими проектами;
o на розширення виробництва -уведення в дію нових основних фондів, подібних до діючих, для екстенсивного збільшення обсягів виробництва на діючих об'єктах;
o на реконструкцію - обладнання діючих виробництв новою технологією та технікою за новими комплексними проектами;
o на технічне переустаткування - підвищення технічного рівня виробництва за рахунок заміни старого обладнання на нове, продуктивніше.
За складом і характером витрат прямих інвестицій можна визначити їх технологічну структуру:
o будівельні роботи;
o монтажні роботи;
o машини та обладнання;
o проектні роботи.
Період типової реалізації інвестицій поділяють на частини:
o підготовку (проектні роботи, організація фінансування, погодження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт);
o реалізацію - створення нового матеріального об'єкта;
o експлуатацію нового виробництва, отримання прибутку, забезпечення окупності інвестицій, подальшу роботу об'єкта.
Список використаної літератури
1. Бершеда Е. Р. Межотраслевые связи в инвестиционном процессе. - К.: Наук, думка, 1981. -223 с.
2. Бизнес-план инвестиционного проекта / В. М. Попов, Л. П. Кураков, Г. В. Медведев и др. - М.: Финансыі и статистика, 1997.
3. Бланк И. А. Инвестиционннй менеджмент. - К.: МП "ИТЕМ", ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995.
4. Бобков И. А. Регулирование воспроизводства инвестиций и основного капитала в рыночной экономике. - М.: НИИуправления, 1991. - 256 с.
5. Бочаров В. В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций. - М.: Финансы и статистика, 1993. - 243 с.
6. Бугаря Н. И., Рогожин П. С, Федоренко В. Г. Рынок, предприятия и предпринимательская деятельность в Украине. - К.: Украрх-стройинформ, 1993. - 120 с.
7. Булгачев С. Н., Гечи М. Инвестиционная политика в капитальном строительстве на новом этапе. - М.: Стройиздат, 1989. - 334 с.
8. Бушуев С. Д., Гурин 3. А. Инвестиционное инструменты проектного менеджмента. - К: УкрИНТЗИ, 1998.
9. ГазибековД., Анеелиди М. Инвестиционная деятельность перед вхождением в рыночную экономику. - Ташкент: Изд-во ТИНХ, 1991. - 74 с.
10. Гильфердинг Р. Финансовый капитал. Исследование новейшей фазы в развитии капитализма. - М.: Изд-во соц.-экон. лит., 1959. - 491 с.
11. Голуб Л. Г, Хямаленс В. О. Как управлять инвестициями // экономика стр-ва. - 1990. - № 12. - С. 14-22.
12. Грегори П. Рынок финансового капитала в СІЛА и проблемы финансирования советских инвестиций // Экономика стр-ва. -1990. - № 12. - С. 23-24.
Loading...

 
 

Цікаве