WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Роль і значення прямих іноземних інвестицій та їх активи - Реферат

Роль і значення прямих іноземних інвестицій та їх активи - Реферат

виробництва.
Якщо КС < K'D, то це означає, що прибутковість вкладення капіталу у країні 1 нижча, ніж у країні 2. Припустимо, що обидві країни зняли обмеження на вільне пересування капіталу. Оскільки прибут-ковість інвестицій у двох країнах різна, частина капіталу AB переміститься з країни 1 у країну 2, у результаті чого прибутковість в обох країнах дорівнюватиме BR.
З одного боку, обсяг виробництва за допомогою капіталу, що залишився у країні 1 та інвестований у країну 2, становить суму а + Ь + + с + d + є +f+h. Тут а + Ь + с + d- це продукт, що створюється за рахунок інвестицій усередині країни l,a.h+e +/- те саме, але за рахунок інвестицій у країну 2.
При цьому в результаті продуктивнішого використання капіталу за рахунок його інвестування у країну 2 (що позначилося на зростанні прибутковості його вкладення з КС до KE-BR) сукупний продукт, вироблений за допомогою того ж обсягу капіталу, виявляється більшим за початковий на розмір сегмента h. Прибуток власників капіталу зростає до рівня а + Ь + d + є +/+ h. Водночас прибутковість інших чинників виробництва скорочується до сегмента с.
З іншого боку, приплив капіталу з країни 1 у країну 2 призвів до зниження прибутковості вкладення капіталу в ній із K'D до K'F-BR. Однак водночас за рахунок інвестування як свого капіталу, так і іноземного, що прийшов із країни 1, у країні 2 збільшився обсяг внутрішнього виробництва з i+j + k до i+j + k+g+h+e +/.
Однак сегменти h + є +/ є продуктом, отриманим за рахунок іноземного капіталу, який треба віддати у вигляді прибутків іноземним інвесторам із країни 1. Звідси чисте зростання внутрішнього виробництва складе тільки сегмент g. Через падіння прибутковості від вкладення капіталу в країні 2 прибутки власників капіталу в цій країні скоротяться з j + к до к, а прибутки власників інших чинників виробництва збільшаться з і до і +j + g.
У результаті переміщення капіталу з однієї країни в іншу сукупний обсяг виробництва збільшився від [а+b + c+d + e +f + [к +j + + i]jo[a + b + c + d] + [e +/+ g + h + i+j + к].
Тобто це зростання зумовлене додаванням сегментів g + h, із яких h належить країні 1 і виникає завдяки ефективнішому використанню капіталу країни 1 у результаті його інвестування у країну 2, a g належить країні 2 і виникає за рахунок збільшення обсягу капіталу, що перемістився у країну 2 із країни 1.
Отже, міжнародний рух капіталу, як і міжнародне переміщення товарів, приводить до збільшення сукупного світового виробництва за рахунок ефективнішого перерозподілу і використання чинників виробництва. При цьому у країні, що вивозить капітал, прибутки власників капіталу збільшуються, а прибутки власників інших чинників виробництва (насамперед праці і землі) скорочуються. У країні, що ввозить капітал, прибутки власників капіталу зменшуються, а прибутки власників інших чинників виробництва збільшуються.
Оцінка прямих іноземних інвестицій. Оцінити обсяги прямих інвестицій в історичній ретроспективі практично неможливо. Це пов'язано як із відсутністю національної статистики прямих інвестицій, так і з істотними розбіжностями в їх визначенні і композиціями, прийнятими в різних країнах. Історичні дані про прямі інвестиції існують тільки як окремі приклади. У наш час усі прямі іноземні інвестиції оцінюються в поточних ринкових цінах. Це означає періодичну переоцінку активів і пасивів порівняно з початковою ціною у момент їх придбання. Багато статистичних видань містять інформацію про прямі інвестиції в історичних цінах і в поточних ринкових цінах. При цьому для перерахунку використовуються поточні котирування акцій підприємств з іноземними інвестиціями на найбільших фондових біржах. Найповніші дані про щорічні прямі зарубіжні інвестиції містяться у зведеному платіжному балансі всіх країн світу, що випускає щорічно МВФ. Через те, що до мандату МВФ у початковому періоді його діяльності не входило спостереження за міжнародним рухом капіталу, ця статистика з'явилася у більш-менш повному вигляді тільки з початку 70-х років XX ст. Докладні дані про американські прямі інвестиції за рубежем публікує департамент торгівлі США. Найбільший аналітичний інтерес становлять дані про щорічний вивіз і ввіз прямих інвестицій, а також про накопичувальний (кумулятивний) підсумок їх вивозу і ввозу впродовж кількох років.
Більша частина прямих іноземних інвестицій здійснюється між розвиненими країнами у формі перехресного інвестування. Основними прямими інвесторами є провідні індустріальні країни, зокрема США, Японія, ФРН, Великобританія, Франція. Останніми роками, наприклад, США інвестують за кордон приблизно стільки ж капіталу, скільки іноземного капіталу інвестується у США. Серед держав, що розвиваються, основними інвесторами є нафтовидобувні (Саудівська Аравія, ОАЕ) і нові індустріальні країни (Південна Корея, Сінгапур). Ввіз і вивіз прямих інвестицій країнами з перехідною економікою поки що за міжнародними масштабами незначний.
Отже, прямі іноземні інвестиції є предметом тривалого інтересу з боку резидента однієї країни (прямого інвестора) до підприємства-резидента іншої країни (підприємства з прямими інвестиціями). Основною метою прямого інвестора є його прагнення розмістити капітал у тій країні й у тій галузі, де він буде давати максимальний прибуток і диверсифікувати ризик. Міжнародне переміщення капіталу приводить до збільшення сукупного світового виробництва завдяки ефективнішому перерозподілу і використанню факторів виробництва. Держава заохочує прямих іноземних інвесторів, надаючи їм державні гарантії через страхування, виключення подвійного оподатковування, врегулювання інвестиційних суперечок за допомогою дипломатичних і адміністративних каналів.
Список використаної літератури
1. Бершеда Е. Р. Межотраслевые связи в инвестиционном процессе. - К.: Наук, думка, 1981. -224 с.
2. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП "ИТЕМ", ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995.
3. Ганасенко Н. Моніторинг інвестиційного клімату в Україні // Укр. інвестиційна газ. - 1996. - 19 груд. - С. 29.
4. Ганасенко Н. Політичний ризик інвестиційної діяльності в Україні // Укр. інвестиційна газ. - 1997. - 23 січ. - С. 21.
5. Гилъфердинг Р. Финансовый капитал. Исследование новейшей фазы в развитии капитализма. - М.: Изд-во соц.-экон. лит., 1959. - 492 с.
6. Голуб Л. Г., Хямаленс В. О. Как управлять инвестициями // Экономика стр-ва. - 1990. - № 12. - С. 14-22.
7. Грегори П. Рынок финансового капитала в США и проблемы финансирования советских инвестиций // Экономика стр-ва. - 1990. -№ 12. - С. 23-24.
8. Дробязко А. Комментарий к текущей валютной ситуации // Коммерсант Украины.- 1993.-№11.-С. 6.
9. Жиляева Н. Золотое правило инвестирования // Экономика и жизнь. - 1992. - №1. - С. 7.
10. Зотов М. С. Совершенствование инвестиционного процесса // Вопр. экономики. - 1985. - № 4. - С. 83-93.
11. Иванов В. Г., Зворыкин Д. Н. Оздоровление экономической структуры инвестиционного процесса // Экономика стр-ва. - 1990. - № 10. - С. 66-82.
12. Каменева О., Новоселов М., РабинаА. Банки стали авангардом свободных цен // Коммерсант. - 1991. - № 47. - С.14.
Loading...

 
 

Цікаве