WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Інвестиційна діяльність як складова розвитку економіки України (пошукова робота) - Реферат

Інвестиційна діяльність як складова розвитку економіки України (пошукова робота) - Реферат

оскільки повне перенесення вартості використовуваного устаткування на виготовлену продукцію зовсім не означає необхідність його негайної заміни, як це іноді помилково вважають. Тому стимулювати потрібно не масову заміну устаткування, а проведення її в оптимальний термін, що забезпечує при цьому максимальний соціально-економічний ефект. Крім того, умова масової заміни зношеної та застарілої техніки необгрунтовано позбавляє права на прискорену амортизацію знову створені підприємства.
Переваги прискореної амортизації можна порівняти з безвідсотковою позикою на технічний розвиток підприємства. У першій половині терміну служби засобів праці, що вводяться знову, штучно підвищується собівартість продукції. За рахунок підвищених амортизаційних відрахувань відповідно занижується прибуток і залишається більше коштів для фінансування технічного розвитку. У другій половині терміну служби спостерігається зворотна картина. Отже, прискорена амортизація має перевагу перед іншими видами податкових пільг, оскільки надані підприємствам додаткові ресурси за рахунок її застосування згодом повертаються в держбюджет.
З огляду на катастрофічний стан відтворення засобів праці в усіх без винятку галузях народного господарства України і темпи інфляції прискорену амортизацію для основних виробничих фондів доцільно застосовувати повсюдно як на старих, так і нових підприємствах. Причому варто дозволити її для всіх груп основних виробничих фондів, а не тільки для їх активної частини. Мало того, підприємствам пріоритетних галузей (легка і харчова промисловість, сільське господарство, енергетика) можна дозволити списувати вартість засобів праці, що вводяться знову, на собівартість виготовленої з їх допомогою продукції впродовж 12 міс. При цьому треба обмежувати тільки максимальну суму амортизаційних відрахувань, щоб підприємства могли в разі потреби нараховувати і менші суми.
Не сприяє активізації інвестиційної діяльності підприємств також існуючий порядок відшкодування витрат на модернізацію устаткування. Витрати на ці цілі можуть досягати значних величин і здебільшого вирізняються високою ефективністю. У наш час витрати на модернізацію можуть не цілком переноситися на собівартість продукції до закінчення нормативного терміну служби модернізованого устаткування.
Щоб витрати на модернізацію цілком і вчасно відбивалися в собівартості продукції, необхідно не тільки на їх величину збільшувати балансову вартість засобів праці, а й коригувати у бік підвищення діючу річну норму амортизації.
Із цього аналізу випливає, що в Україні відбувається, по суті, "проїдання" накопиченого національного багатства. Не краще склалася ситуація і з використанням для зростання основних фондів накопичення частини національного доходу. Це становище яскраво відбиває динаміка зростання основних фондів, що має тенденцію до неухильного скорочення, аж до припинення, що дає змогу дійти висновку про абсолютне скорочення вартості основних фондів народного господарства України у подальший період, тобто вибуття старих фондів перевищуватиме введення нових.
Очевидно, що амортизація виконує значну роль у розширеному відтворенні основних фондів. Про це також свідчить систематичне зростання частки амортизаційних відрахувань у структурі джерел фінансування капітальних вкладень в Україні. І явно ненормальним є положення, коли частка амортизації у загальному обсязі капітальних вкладень складає 6-7 %, як це було в Україні в останні роки. Відзначимо, що стабілізація ситуації почалася з 1995 р. з припинення вилучення з підприємств 25 % амортизаційних відрахувань.
У господарстві України середня фактична норма реноваційної амортизації складає 2,9 %; термін повного відновлення вартості основних фондів сягає 33 років. З огляду на те, що ці терміни значно перевищують терміни відновлення продукції (нормативу технічного прогресу), то можна дійти висновку, що в кожному окремому випадку амортизаційний фонд на реновацію може бути більшим за реальну потребу у відновленні фондів (а іноді буває і недостатнім). За розрахунками, частка реноваційної амортизації, нарахованої на вартість основних фондів, залишається невикористаною (за припущення, що реноваційна амортизація депонується на рахунках підприємств).
У цих умовах кредит елімінує вплив фактора часу у формуванні і використанні амортизації на реновацію. З огляду на тривалість терміну зношення основних фондів амортизаційний кредит також є довгостроковим.
Формування і використання прибутку як найважливішого ресурсу капітальних вкладень також пов'язане із закономірностями кругообігу основних фондів. Власне кажучи, темпи накопичення сум чистого доходу, призначених для розширеного відтворення основних фондів, залежать від ефективності всього інвестиційного процесу - вибору кращого варіанта капітальних вкладень, витрат на будівництво фондовіддачі як результату додатка засобів праці у процесі виробництва. Чистий дохід слугує показником ефективності капітальних вкладень, оскільки нові капіталовкладення ефективніші за попередні за показниками продуктивності праці і собівартості. У міру окупності вкладень накопичується і певний резерв, призначений для розширення основних фондів завдяки новим капіталовкладенням.
Тут, однак, варто зважати на особливу роль фінансових скорочень при формуванні частини чистого доходу, що накопичується. За допомогою фінансових важелів відбувається розподіл чистого доходу між державою і підприємством, а всередині підприємства - між окремими фондами накопичення і споживання. У взаєминах між державою і державними підприємствами спостерігаються зустрічні потоки коштів; підприємства відраховують частину чистого доходу у формі податків і платежів і, у свою чергу, одержують частину коштів від держави у вигляді бюджетних асигнувань і субвенцій на капітальні вкладення. Крім того, на рівень розподільних відносин впливає система так званого внутрішньогалузевого вторинного перерозподілу прибутку на інвестиційні цілі.
У межах частини чистого доходу, що залишається на підприємствах, розподіл провадиться між фондами накопичення, особистого і колективного споживання. Розмір конкретних відрахувань прибутку на капітальні вкладення у фонди підприємства залежить від розмірів прибутку інормативів розподілу. Ці надходження являють собою частину економічного ефекту, що реалізується підприємством. Однак чіткого економічного зв'язку між використанням наявних основних фондів і одержуваним прибутком немає. Адже прибуток не відбиває безпосередньо рівня і динаміки ефективності виробничих фондів і найчастіше може зростати лише за рахунок підвищення цін. Темпи зростання прибутку також відбивають підвищення рівня фондовіддачі, оскільки сума прибутку збільшується залежно від структури цін і витрат на виробництво.
Що стосується реалізації прибутку, то тут варто враховувати багато зовнішніх умов, що, у свою чергу, визначаються реальним співвідношенням між натурально-речовинною і грошовою сторонами відтворення. Якщо одноразові капітальні вкладення перевищують власні накопичення, тобто утворюється розрив у часі між окупністю вкладень у діючі фонди і новими вкладеннями, призначеними для зростання виробництва, то створюються об'єктивні умови для
Loading...

 
 

Цікаве