WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Аналіз зарубіжного досвіду залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни - Реферат

Аналіз зарубіжного досвіду залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни - Реферат

початок січня 2000 р. загальний обсяг надходжень ПП в Україну за період з 1991 р. становив 3,3 млрд дол. У 1999 p. Україна отримала лише 491 млн дол.
Причина повільного розвитку України в цьому напрямі полягає в тому, що види ведення бізнесу в Україні значно відрізняються не лише від практики більшості західних країн, а й від практики інших країн з перехідною економікою, наприклад Чехії, Угорщини, Польщі, а також певною мірою Росії. У той час, коли інші центральні та східноєвропейські країни успішно продовжують змагатися за збільшення обсягів іноземних інвестицій, в Україні, наприклад, протягом останніх місяців 1999 р. кілька іноземних компаній вирішили припинити діяльність та залишили країну або вирішили припинити подальше інвестування до покращання загальних умов діяльності. Ця тенденція поширилася завдяки негативному впливу нещодавньої фінансової та економічної кризи, що було наслідком тісних економічних зв'язків з Російською Федерацією, яка опинилася у кризовому становищі. Заходи, вжиті урядом та Національним банком України з метою стабілізації фінансового ринку, незважаючи на те, що вони широко були визнані як необхідні, ще більше погіршили ситуацію та поглинули перші прибутки, очікувані іноземними інвесторами.
Незважаючи на деякі економічні реформи, перехід України до ринкової економіки відбувається вельми повільно. Існуючі закони, що стосуються господарського товариства, значною мірою відображають політичну та правову доктрину радянського законодавства, яке ґрунтувалося на принципах абсолютного домінування публічного права над економічною сферою та призводило до зайвого втручання державних органів у діяльність комерційних підприємств. Проект "Господарчого Кодексу" 1992 p., який схожий на Цивільний Кодекс та передбачає обов'язкове державне планування для всіх типів підприємств, є лише одним прикладом законодавчої діяльності, яка свідчить про те, що втручання держави у приватну сферу й досі вважається нормальним явищем в Україні, а тому наш шлях до ринкової економіки можна вважати складним і тривалим. Через застосування невиразливої політики законодавча система залишається сукупністю постійно змінюваних, суперечливих актів, що дублюють один одного. Переважно це спричинено тривалою неузгодженістю між діючим Президентом України та Верховною Радою України. Розділ XV Перехідних положень Конституції 1996 p., який надавав повноваження Президентові України видавати укази з економічних питань, не врегульованих законодавством, призвів до великої кількості нових указів, більшість з яких гостро критикує Верховна Рада України та ігнорують державні виконавчі органи.
Таким чином, іноземним інвесторам майже неможливо повністю здійснювати свою діяльність відповідно до вимог українського законодавства.
Незважаючи на це, іноземні інвестори часто вважають, що законодавство має не таке вирішальне значення порівняно з іншими, більш практичними проблемами, які постають перед ними у зв'язку з інвестуванням. Бюрократія, свавільне запровадження законів, які часто змінювалися та мали зворотну дію, а також дії посадових осіб на місцях, зумовлені особистими інтересами замість професійних, створювали основні проблеми, які були гальмом у залученні інвестицій. Це призводить до великих зайвих витрат часу для розв'язання штучних проблем і значних поточних витрат, які роблять багато інвестиційних проектів нерентабельними.
Важливим кроком у цьому напрямі сприяння інвестиційному процесу був Указ Президента "Про усунення перешкод на шляху розвитку підприємницької діяльності" від 3 лютого 1998 р. № 79/98 та Указ Президента "Про деякі заходи з дерегуляції підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 р. № 817/98. Для розв'язання проблеми залучення іноземних інвесторів у 1997 р. в Україні було створено два органи.
Консультативна Рада з питань іноземного інвестування, як передбачається, має бути основним консультативним органом з питань інвестиційної політики, який започатковує постійний неофіційний діалог між політичними лідерами України та діловими лідерами в усьому світі.
Основним законом, що регулює правове середовище іноземних інвестицій в Україні, є Закон України "Про режим іноземного інвестування", прийнятий Верховною Радою України 19 березня 1996 р. та який набув чинності 25 квітня 1996 р.
Мета діяльності Ради міжнародних експертів подібна до мети діяльності миротворчого органу та полягає у підготовці рекомендацій щодо запобігання або вирішення інвестиційних спорів відповідно до рішень Президента України. Ця Рада складається із семи українських та семи іноземних юристів. Обидві сторони вже працюють, але й досі мають доводити свою ефективність на практиці.
Незважаючи на гальмуючі фактори, Україна є потенційно привабливою для тих іноземних інвесторів, які шукають доступ до ресурсів або ринків збуту. Першому виду інвестицій сприяє наявність дешевої робочої сили та великого сільськогосподарського сектору. Натомість чисельні торговельні бар'єри та великий внутрішній ринок заохочують другий вид інвестицій. Водночас умови для інвестицій у сферу торгівлі, спрямованих на підвищення її економічної ефективності, є неоднозначними: з одного боку, встановлено певні обмеження в торгівлі із сусідами, з іншого - в Україні укладено різні регіональні угоди, які мають сприяти поліпшенню клімату стосовно торгівлі.
Упродовж 1997-1998 pp. рівень надходжень ПП в Україну приблизно дорівнював середньому показнику по СНД загалом та Росії зокрема. Проте серед тих країн з перехідною економікою, що належать до Східної Європи, Україна за рівнем инвестицій випереджала лише Білорусь, Таджикистан та Узбекистан.
Обсяги залучення інвестицій у різні країни наведено на рис. 9.
Якщо розглядати ПП за секторами економіки, то, за даними на початок січня 2000 p., прямііноземні інвестиції в Україну переважно спрямовували в харчову промисловість (20 % загального обсягу), у внутрішню торгівлю (понад 17 %), а також у машинобудування та металообробку (майже 11 %). Такий галузевий розподіл ПП зберігається з кінця 1998 р.
За країною походження інвестицій лідером залишаються США. Американські компанії інвестували в українську економіку близько 590 млн дол., що становило 18 % загального обсягу ПП. За США йдуть Нідерланди (9 %), Російська Федерація (9 %), Німеччина (7 %) та Великобританія (7 %). Відведення в такому переліку одного з чільних місць Кіпру (6 %) можна пояснити тим фактом, що з цією країною укладено вигідну угоду щодо уникнення подвійного оподаткування, яка заохочує українських та західних інвесторів створювати на Кіпрі компанії, які згодом могли інвестувати Україну.
Як видно з табл. 8, найбільшу питому вагу займають інвестиції зі США, Нідерландів, Росії. Але тенденції до зростання мають обсяги інвестицій з Росії, Великобританії та Кіпру.
Список використаної літератури:
1. Иванов В. Г., Зворыкин Д. Н. Оздоровление экономической структуры инвестиционного процесса // Экономика стр-ва. - 1990. - № 10. - С. 66-82.
2. Каменева О., Новоселов М., РабинаА. Банки стали авангардом свободных цен // Коммерсант. - 1991. - № 47. - С.14.
3. КиреевА. П. Международная экономика: В 2ч. - Ч. 1: Междунар. микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие для вузов. - М.: Междунар. отношения, 1999. - 415 с.
4. Комерсант України. - 2000. - № 3. - С. 7.
5. Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної діяльності та будівельного виробництва. - К.: Екон. думка, 1998.
6. Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Інвестиційний бізнес-план. - К., 1997.
7. Куликов А. Г. Кредиты. Инвестиции. - М., 1995. - 306 с.
8. Лазебник Л. Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного інвестування в Україні // Фінанси України. - 1997. - № 4. - С 82-88.
9. Международное право в документах. - М.: Юрид. лит., 1982. - 208 с.
10. Менеджер. - 1993. - № 1. -С. 17.
11. Михайлова Е. В. Финансовый рынок в Российской Федерации. - СПб.: Изд-во СПб. ун-та экономики и финансов, 1992. - 176 с.
12. Музиченко А. С. Державне регулювання інвестиційної діяльності. -К.: Наук, світ, 2001. - 345 с.
13. Николаев В. П. Введение в рыночную экономику строительства. - К.: Бу-дивэльнык, 1991.- 152 с.
Loading...

 
 

Цікаве