WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Методологічні основи інвестування - Реферат

Методологічні основи інвестування - Реферат

їх придбання підвищити через деякий час (а іноді миттєво) вартість капіталу через зростання вартості активів, у які інвестор трансформував свій капітал за допомогою інвестиційного ринку.
До елементів інфраструктури інвестиційного ринку, яка сприяє купівлі-продажу об'єктів інвестування, слід зарахувати:
o кредитні та страхові інститути;
o мережу аудиторських фірм;
o організації інформаційно-аналітичного обслуговування, у тому числі спеціалізовану пресу, рейтингові агентства;
o установи професійної підготовки фахівців для інвестиційної роботи;
o установи наукового обслуговування (наукові дослідження для обслуговування потреб інвесторів);
o нормативно-законодавче забезпечення інвестування;
o інформаційно-комп'ютерні системи обслуговування ринку (забезпечення умов доступності та прозорості інформації щодо здійснених операцій купівлі-продажу).
Функціонування інвестиційного ринку забезпечують професійні посередники, які надають послуги учасникам ринку щодо спрощення операцій на ринку. Це комплекс підприємств і установ, які сприяють інвесторам (надають їм послуги) та встановлюють "правила функціонування ринку" (органи державного управління, що регулюють діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку).
Здійсненню реального інвестування сприяють послуги проектних організацій та установ, підприємств будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування, оптових постачальників матеріальних ресурсів, фінансово-кредитних установ.
Спеціалізованими учасниками фінансового ринку (за умови, що вони зареєстровані й допущені до відповідної форми діяльності державними органами, мають потрібний власний капітал) виступають:
o фінансові брокери (посередники);
o інвестиційні консультанти;
o інвестиційні компанії.
Інвестиційний консультант, як юридична особа, надає послуги інвесторам щодо оцінки та прогнозування ситуації на ринку, аналізу та добору об'єктів для інвестування, підготовки та проведення емісії цінних паперів, інформаційного та правового обслуговування, оцінки цінних паперів та їх портфеля, організації та оформлення операцій купівлі-продажу на інвестиційному ринку.
Фінансовий брокер виконує посередницькі функції під час здійснення операцій купівлі-продажу фінансових інструментів за рахунок і за дорученням клієнта (комісійна діяльність).
Інвестиційна компанія здійснює функції посередництва (дилера) у процесі організації інвестування коштів клієнта в цінні папери (за рахунок власних коштів), вкладання власних коштів у цінні папери, організації й гарантування емісії цінних паперів для клієнта, управління активами фондів взаємного інвестування.
Згідно з українським законодавством повноправними учасниками фондового ринку є банки, які мають право виступати як професійні учасники, інвестиційні консультанти, фінансові брокери.
Окрему групу учасників інвестиційного ринку становлять інституціональні інвестори, тобто такі юридичні особи, діяльність яких безпосередньо пов'язана з накопиченням вільних коштів і їх інвестиційним використанням:
o страхові фірми;
o пенсійні фонди;
o інвестиційні фонди;
o довірчі товариства.
Державні функції регулювання фінансового ринку виконують:
o Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.
o Національний банк України.
o Міністерство фінансів України.
o Фонд державного майна.
o Антимонопольний комітет.
Процес управління інвестиційною діяльністю (планування, організація, прийняття рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональне використання, доведення проекту до запроектованих кінцевих результатів) забезпечується інвестиційним менеджментом.
Держава сприяє інвестиційній діяльності, створюючи інвестиційне сприятливий клімат в економіці. А тому економічне середовище має бути для інвестора стабільним, легко прогнозованим на перспективу, прозорим (зрозумілим), ліберальним щодо оподаткування, ресурсозабезпеченим. З цією метою державне регулювання забезпечує в економіці сприятливу:
o податкову систему;
o конкурентність ринків, вільних для доступу інвесторів;
o макроекономічну стабільність;
o гнучку грошову політику;
o інфраструктуру інвестиційного ринку.
Ринкові механізми збалансування попиту й пропозиції сприяють постійному врівноваженню на інвестиційному ринку. Як наслідок, не буває прибуткових проектів з невеликим ризиком. Якщо з'являється такий об'єкт для інвестицій, попит на нього з боку капіталів зростає, збільшується ціна і зменшується дохідність. Ситуація на ринку досягає рівноваги. Можна вважати, що чим більша очікувана дохідність інвестування, тим вищим є ризик інвестування. Інше можливе лише короткочасно, поки інформація щодо перспективності об'єкта не стає доступною більшості учасників ринку.
Моделюючи (аналізуючи й прогнозуючи) дії інвесторів, виходитимемо з того, що інвестор:
o воліє до більш високої дохідності;
o хоче зменшити ризик;
o працює на конкурентному ринку;
o має доступ до інформації.
Про останній пункт можна говорити тільки умовно, тому що індивідуальна, доступна лише обмеженому колу інвесторів інформація (конфіденційна) завжди буде і створюватиме нерівність в умовах інвестування для різних інвесторів залежно від їхнього доступу до неї.
Загальну схему взаємозв'язку методологічних засад інвестування зображено на рис. 1.1. Крім згаданого вище принципу орієнтації на зростання капіталу, важливими для організації інвестиційного процесу слід вважати також такі моменти:
o урахування альтернатив;
o синтез довгострокових та оперативних планів інвестування;
o детальне планування процесу інвестування;
o інформаційний моніторинг;
o своєчасне прийняття коригуючих рішень.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про інвестиційну діяльність". ВВР України. - 1991. -№47.
2. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу". ВВР України. - 1991. - № 38.
3. БланкИ. А. Инвестиционный менеджмент. - К.; 1995.
4. Волков И. М., Грачева М. В. Проектный анализ: Учеб. для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.
5. Грачева М. В. Анализ проектных рисков: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЗАО "Финстатинформ", 1999.
6. Гридчина М. В. Финансовый менеджмент: курс лекций. - К.: МАУП, 1999.
7. Калина А. В., Корнеев В. В., Кощеев А. А. Рынок ценных бумаг (теория и практика): Учеб. пособие. -К.: МАУП, 1999.
8. Крушвиц Л. Инвестиционные расчеты. - СПб: Питер, 2001; Финансы и статистика, 1997.
9. Омельченко А. В. Інвестиційне право: Навч. посіб. - К.: Аті-ка, 1999.
10. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998.
11. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. - К.: Абсо-лют-В, Эльга, 1999.
12. Федоренко В.Г., Гойко А. Ф. Інвестознавство. - К.: МАУП, 2000.
13. Шарп У., Александер Г., БейлиД. Инвестиции / Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1997.
14. Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. - К.: МАУП, 1998.
15. Щукін Б. М. Аналіз інвестиційних проектів. - К.: МАУП, 2002.
Loading...

 
 

Цікаве