WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Фінансове інвестування (пошукова робота) - Реферат

Фінансове інвестування (пошукова робота) - Реферат

придбання облігації:
2. Поточна дохідність:
Інвестиційна вартість цінного папера залежить від періоду часу, який залишився до погашення або продажу цінного папера. Очікувана дохідність боргового цінного папера, наприклад казначейського, або корпоративної облігації, як правило, зростає з часом, але не в лінійній формі, а за кривою. На рис. 9.2 зображено три типи зміни "кривих дохідності" облігацій.
За методами аналізу інвестиційних якостей цінних паперів розрізняють фундаментальний та технічний аналіз. Прибічники технічного аналізу виходять з того, що основна інформація сконцентрована на самому ринку у вигляді поточних цін. Якщо треба спрогнозувати майбутню ціну цінного папера, необхідно вивчити тенденцію її попередніх змін, змоделювати її і на цій основі спрогнозувати. Технічних аналітиків передусім цікавить, що було раніше з ціною, тому вони аналізують попередній період і "минуле".
Здійснюючи технічний аналіз, вважають, що вся інформація щодо стану та перспектив емітентів цінних паперів, загального стану економіки, можливих політичних ризиків агреговано відбилася в цінах. Вивчаючи динаміку цін, можна вважати, що через них враховується й інша інформація.
Більш поширеним є фундаментальний аналіз, який передбачає визначення реальної ціни якогось цінного папера через аналіз і прогноз розвитку всієї економіки, окремих галузей і корпорацій, які випустили цінні папери, що досліджуються. Фундаментальний аналітик оцінює цінні папери через аналіз стану справ і перспективи підприєм-ства-емітента, яке випустило ці цінні папери. У фундаментальному аналізі досліджується майбутнє.
Найчастіше трапляється поєднання методик технічного та фундаментального аналізів. Вважають, що фундаментальний аналіз краще підказує, які цінні папери купувати, а технічний - коли.
Одним із методів фундаментального аналізу щодо визначення інвестиційної вартості є метод капіталізації доходу. Згідно з цим методом про реальну вартість об'єкта інвестування можна говорити після оцінки і дисконтування майбутніх доходів від володіння цим об'єктом.
Щоб оцінити поточну ціну (Ц) акцій за цим методом, використовують формулу:
де D - очікувані в t-му році дивіденди;
d - очікувана дохідність від придбання акцій;
/ - рік прогнозного періоду володіння акцією.
Якщо прогнозується, що дивіденди від акції мають зростати з постійним щорічним темпом приросту (k), то ціна такої акції не повинна перевищувати величину:
де Z>j - очікувані в першому році дивіденди; k - темп щорічного приросту дивідендів; d - очікувана річна дохідність володіння акцією; / - рік прогнозного періоду володіння акцією. Для цінних паперів з визначеним періодом володіння за методом капіталізації прибутку рекомендована максимальна ціна придбання (Ц) визначається так:
де D - очікувані в t-му році доходи від володіння цінним папером;
d - очікувана дохідність;
І- рік прогнозного періоду володіння цінним папером;
? - останній рік володіння;
Ц - ціна продажу або погашення цінного папера в останній рік періоду володіння цінним папером.
При інвестуванні зазвичай все залежить від вибору цінних паперів, тобто інструментів для зростання капіталу. Слід зазначити, що не буває однозначно "поганих" чи "добрих", вигідних чи невигідних
цінних паперів. Усе залежить від стратегії інвестора та його вміння передбачати майбутній хід подій на фінансовому ринку щодо обраних для інвестування цінних паперів. Якщо обрано правильно стратегію, у портфелі інвестора є місце (і потреба) для різних цінних паперів. І саме розмаїття цінних паперів з різними сполученнями дохідності й ризику забезпечують інвестиційні якості портфеля.
Фінансовий інвестор здійснює операцію купівлі або продажу цінного папера:
o з інвестиційними намірами, якщо інвестор вважає, що ринкова ціна цінного папера не відповідає його дійсній вартості й у майбутньому зросте. Ця майбутня різниця цін може бути для інвестора джерелом прибутку. Інвестування через цінні папери стає можливим завдяки тому, що вартість цінних паперів має властивість змінюватися, зростати;
o з метою зміни форми капіталу, його трансформації. Інвестор з різних причин хоче повернути вкладені кошти або зберегти їх, вклавши в надійніші цінні папери, придбати нові цінні папери. У такому разі основним мотивом інвестора є не очікування прибутку, а можливість використати цінні папери для трансформації активів, зважаючи на таку якість цінних паперів, як ліквідність, можливість повертати вкладені в них кошти.
Технологію роботи фінансового інвестора можна представити такою узагальненою послідовністю дій:
1) вибір інвестиційної стратегії;
2) аналіз та прогнозування ситуації на ринку цінних паперів;
3) вибір найпривабливіших (з точки зору обраної стратегії) цінних паперів. Для пошуку на фондовому ринку недооцінених цінних паперів інвестор має постійно аналізувати інформацію щодо стану фондового ринку, динаміки цін, прогнозувати стан справ у емітентів цінних паперів;
4) формування портфеля цінних паперів здійсненням операцій купівлі та продажу цінних паперів на ринку: переговори з продавцем цінних паперів, оформлення договору купівлі цінних паперів, перереєстрація прав власності на придбані цінні папери;
5) організація постійного моніторингу за станом ринку та дохідністю інструментів інвестиційного портфеля;
6) оцінка ефективності інвестиційного портфеля;
7) перегляд (у разі потреби) складу інвестиційного портфеля.
Незалежно від процедури і розрахунків, які проводив інвестор, якщо портфель сформовано, то це є результатом багатокритеріаль-ної оптимізації, що відтворює суб'єктивне розуміння інвестором оптимального співвідношення між дохідністю і ризиком. Методи формування портфеля також є суб'єктивним процесом поєднання існуючих підходів (теорій або моделей), методичних рекомендацій щодо розрахунків дохідності й ризику, наявної в інвестора інформації (повної або неповної щодо ринку та емітентів фінансових інструментів), інтуїції інвестора ійого менеджерів.
Критерій прибутковості, як цільове завдання інвестора, реалізується або зростанням поточних доходів (дивідендів, наприклад) від капіталу, або через зростання вартості самого капіталу. У першому випадку маємо портфель доходу, у другому - портфель росту.
"Консервативний портфель" складається з проектів, які мають мінімальну ризикованість (а отже, невелику дохідність). "Агресивний портфель" об'єднує інструменти з високою очікуваною дохідністю і високим ризиком.
Інвестування як процес розвивається у часі, який є таким самим ресурсом інвестора, як грошовий або матеріальний ресурс. Інвестор планує терміни щодо часу володіння об'єктом інвестування, часу окупності, початку отримання прибутку, часу припинення проекту тощо.
Розрізняють активне та пасивне управління портфелем. Пасивні інвестори нечасто змінюють склад портфеля, орієнтуються на серед-ньоринкові показники дохідності й ризику, не воліють обіграти ринок, досягти приросту дохідності. Вони вважають, що на ринку майже немає недооцінених інструментів.
Пасивне управління проявляється в придбанні цінних паперів на довгострокову перспективу. Інструменти добираються такі, щоб за цей час, особливо не змінюючи складу портфеля, досягти поставленої мети у вигляді якогось рівня
Loading...

 
 

Цікаве