WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Фінансове інвестування (пошукова робота) - Реферат

Фінансове інвестування (пошукова робота) - Реферат

величини можливих відхилень дохідності володіння цінним папером від їх середньоочіку-ваної величини. Це буде так зване середньоквадратичне відхилення, яке позначимо літерою s. Порядок його розрахунку викладено в темі "Інвестиційний ризик".
Кожен інвестор має власне суб'єктивне відчуття рівня прийнятних для нього сполучень параметрів дохідності та ризику, тобто яку ціну у вигляді ризику (5*г) він готовий платити за очікуваний рівень дохідності (?>г). Набір таких пар кількісних оцінок дохідності та ризику (Dt, St), на які потенційно може погодитися інвестор при виборі інструмента для інвестування, зображується графічно у вигляді спеціальних кривих (рис. 9.1). З їх допомогою пояснюється поведінка інвестора при виборі інструментів фінансового інвестування. Такі графічні лінії можна вважати кривими "вибору" інвестора. З їх форми видно, що у правій частині кривої (при зростанні дохідності вище якоїсь величини, наприклад 20%, починається зона підвищеної дохідності) інвестор погоджується платити більшу ціну (ризик за кожен відсотковий пункт можливого приросту дохідності). У лівій частині кривої (зона низької дохідності) інвестор веде себе поміркованіше щодо ризику.
У загальному випадку для інвестора однаково привабливі всі фінансові інструменти, що на кривій "вибору".
У портфельному аналізі для характеристики ризику цінного папера використовується так званий бета-коефіцієнт. Порядок розрахунку та інтерпретації бета-коефіцієнта викладено в розд. 7. Через бета-коефіцієнт розраховується очікувана дохідність цінного папера за формулою
де Dt - очікувана дохідність і-го цінного папера.
А1 - вільний член рівняння статистичного зв'язку;
В1 - бета-коефіцієнт і-го цінного папера, який є коефіцієнтом еластичності між дохідністю і-го цінного папера і дохідністю всього ринку;
D - середня дохідність ринку, яка розраховується на основі зміни величини фондового індексу за методикою оцінки дохідності цінного папера.
Фондовий індекс є спеціально розрахованим показником, який характеризує середню величину зміни за якийсь період цін на вибрану сукупність найбільш представницьких цінних паперів, які обертаються на ринку. Для цього розраховується середня ціна і індекс її змі-
ни. Найвідомішим фондовим індексом є індекс Доу-Джонса. На основі такої "середньозваженої ціни" та її зміни за період можна визначати дохідність по ринку в цілому та середньозважене відхилення для характеристики середньоринкового ризику.
Наведене вище рівняння зв'язку в портфельному аналізі називається "ринковою моделлю". Воно будується як рівняння не функціональної (яка має місце завжди), а статистичної залежності (яка має місце для більшості випадків і за наявності незначних відхилень фактичної дохідності і-го інструмента від його теоретичного значення, розрахованого за рівнянням зв'язку) між дохідністю ?-го інструмента і дохідністю ринку в цілому.
Близьку до "ринкової моделі" методику використовує модель оцінки фінансових активів (МОФА). У ній також присутні бета-коефіці-єнти. Але дохідність ринку визначається не за фондовим індексом (який охоплює не всю сукупність фінансових інструментів, що діють на ринку), а за портфелем, що складається з усіх інструментів фондового ринку.
Крім МОФА, можуть застосовуватися одно- та багатофакторні моделі розрахунку дохідності цінного папера. Наприклад, дохідність цінного папера можна прогнозувати, побудувавши рівняння статистичної залежності між цим показником і, наприклад, темпом зростання обсягу кінцевого споживання в складі валового внутрішнього продукту країни або самим ВВП чи обсягом нагромадження основного капіталу тощо.
Як фактор, від якого з очікуваною пропорційністю залежить дохідність і-го цінного папера, можуть бути досліджені середня кредитна ставка, ціна на паливно-енергетичні ресурси (або інший продукт критичного імпорту), врожай зернових, облікова ставка Національного банку, рівень інфляції, сальдо торговельного балансу країни, темп зростання галузі, до якої належить емітент і-го цінного папера і т. ін. Якщо рівняння статистичного зв'язку містить одразу кілька факторів, то це буде багатофакторною моделлю.
З метою зниження ризику фінансове інвестування, як правило, здійснюється у вигляді придбання і володіння кількома інструментами (цінними паперами). Це є диверсифікацією. Фінансовий інвестор має володіти мистецтвом формування та управління портфелем інструментів (активів).
Управління портфелем передбачає функції моніторингу дохідності інвестування по кожному інструменту портфеля і у разі необхідності своєчасне внесення змін до складу портфеля.
Портфель формується з урахуванням ряду принципів, тобто портфель має бути:
o диверсифікованим - складатися з достатньо великої кількості цінних паперів, що зменшує ризик неотримання запланованої дохідності капіталу;
o ліквідним, що дає змогу оперативно змінювати його склад, продавати і купувати цінні папери;
o збалансованим, тобто складатися з таких інструментів, які планував інвестор, розроблюючи свою інвестиційну стратегію;
o керованим, що дає змогу без втрати дохідності проекту вільно оперувати інструментами портфеля, досягаючи більшої опти-мальності в поєднанні дохідності та ризику.
Вирішуючи питання щодо інвестиційної привабливості цінного папера, інвестор має враховувати такі аспекти:
o поточну дохідність;
o безпеку, захищеність капіталу від знецінення, фінансових криз;
o збереження капіталу від інфляції;
o зростання вкладеного капіталу (зростання ринкової ціни активів);
o можливість через цінні папери впливати на дирекцію їх емітента та користуватися його активами (отримання прав на придбання дефіцитної продукції, права оренди приміщень, створення холдингових структур, доступ до нематеріальних активів емітента);
o розподіл статутного фонду між великими акціонерами та вірогідність змін у цій структурі;
o можливість великих акціонерів збільшувати свої частки (викуп акцій у дрібних акціонерів, проведення і викуп додаткової емісії акцій, об'єднання пакетів з іншими акціонерами).
Інвестиційна привабливість цінних паперів визначається з урахуванням відповідних кількісних параметрів. Вони характеризують зв'язок потенційно можливих доходів від володіння акціями і, наприклад, фінансових результатів господарської діяльності емітента, стануактивів акціонерного товариства, дивідендної політики.
Для акцій може використовуватися такий перелік показників:
o величина дивіденду на одиницю поточної ціни акції;
o коефіцієнт дивідендних виплат - співвідношення загальної суми виплат дивідендів і отриманого компанією чистого прибутку;
o капіталізована вартість акцій дорівнює ринковій вартості всіх акцій корпорації (кількість акцій помножена на ринкову ціну акції);
o рентабельність акціонерного капіталу є характеристикою того, скільки чистого прибутку корпорації припадає на одиницю капіталізованої вартості всіх акцій;
o балансова вартість акції. Розраховується як обсяг капітальних ресурсів корпорації (акціонерний капітал плюс резервний фонд плюс нерозподілений прибуток), поділений на кількість акцій;
o дохідність акції розраховується як річний темп приросту доходів на одну акцію:
Для облігації розраховуються інші інвестиційні характеристики. 1. Повна дохідність (номінальна)
Loading...

 
 

Цікаве