WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Фінансове інвестування (пошукова робота) - Реферат

Фінансове інвестування (пошукова робота) - Реферат

засвідчує пайову участь інвестора у статутному капіталі акціонерного товариства (AT) і забезпечує право власності на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майбутнього прибутку (дивідендів), на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Акції не гарантують прибутку, і їх власник несе всі інвестиційні ризики акціонерного товариства.
Якщо акції привілейовані, то їх власник має переважне право (у вигляді, наприклад, фіксованого відсотка до номіналу акції незалежно від того, чи має прибуток AT) на отримання дивідендів, першочергове право на частину майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Але це "привілеї" в обмін на відмову брати участь в управлінні AT (не голосувати на зборах акціонерів).
Дивіденди за акціями виплачуються за рішенням зборів акціонерів, за підсумками діяльності AT за минулий рік за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні AT після податкових та інших платежів у бюджет і процентів за кредит. Дивідендна політика є важливою складовою інвестиційної привабливості акцій як об'єкта інвестування.
Облігація є борговим документом, який засвідчує факт передачі на умовах повернення інвестором грошових коштів (з відсотками) її емітенту. Облігація підтверджує зобов'язання емітента виплатити номінальну вартість облігації та обумовлений дохід (наприклад, регулярні поточні фіксовані проценти) у передбачений термін.
Емітентами облігації можуть бути органи державної чи місцевої влади та юридичні особи (підприємства). Відповідно джерелами виконання умов повернення боргових зобов'язань стають доходи державного або місцевого бюджетів і прибуток підприємств - емітентів облігації.
Облігації можуть бути іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними, внутрішніми (для українських юридичних осіб) і зовнішніми (для іноземних інвесторів), такими, що обертаються вільно, (без обмежень) або з обмеженим колом обігу.
Казначейські зобов'язання - це боргові цінні папери держави, які свідчать про внесення фізичною особою відповідної суми коштів до бюджету і про отримане нею право повертати цей борг з виплатою додаткового доходу. Казначейські зобов'язання випускаються на пред'явника; для розміщення винятково серед фізичних осіб бувають довгостроковими (5-Ю років), середньостроковими (1-5 років), короткостроковими.
Ощадним сертифікатом засвідчується факт депонування банком коштів фізичної чи юридичної особи (вкладника) і їхнє право на отримання після закінчення встановленого терміну вкладеної суми плюс відсотки. Ці інструменти позики можуть бути строкові (під визначений відсоток і термін), до запитання (без встановлення терміну, що вигідніше вкладнику, але при меншому відсотку), іменні та на пред'явника.
Вексель, як борговий документ, засвідчує факт отримання векселедавцем коштів у борг, безумовного фінансового зобов'язання векселедавця сплатити в установлений термін зазначену у векселі суму коштів власникові векселя (векселетримачеві).
Простий вексель містить визначені обов'язкові реквізити:
o назву "вексель" та зобов'язання сплатити визначену суму векселетримачеві;
o термін платежу та місце;
o найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;
o дату й місце складання векселя;
o підпис векселедавця.
У переказному векселі також мають зазначати того, хто повинен платити (платник).
З метою інформаційної підтримки операцій з цінними паперами українським законодавством встановлено зобов'язання щодо емітентів щорічно публікувати річний звіт про свій господарсько-фінансовий стан і результати діяльності.
Річний звіт публікується не пізніше дев'яти місяців року, наступного за звітним, надсилається власникам іменних акцій та органу, що веде реєстр акціонерів, і містить наступне:
o інформацію про результати господарювання за попередній рік;
o підтверджені аудитором річний баланс та довідку про фінансовий стан;
o відомості про додатково випущені цінні папери;
o обґрунтування змін у персональному складі службових осіб. Також і щодо змін у фінансово-господарському стані емітента, то
він законодавством зобов'язаний протягом двох днів надіслати інформацію до фондової біржі та органу, що веде реєстр акціонерів, а також опублікувати інформацію про зміни, що відбулися в його господарській діяльності й потенційно можуть вплинути на вартість цінних паперів або розмір доходу по них:
o зміни в правах власності на цінні папери;
o зміни в персональному складі дирекції;
o арешт банківських рахунків емітента, якщо такий відбувся;
o початок дій щодо санації підприємства (заходів щодо оздоровлення фінансового стану емітента);
o реорганізацію, зупинення або припинення діяльності емітента;
o знищення щонайменше на 10 % майна емітента внаслідок надзвичайних обставин;
o пред'явлення третьою стороною позову до емітента в розмірі, що перевищує 10 % статутного фонду або суми вартості основних і оборотних коштів емітента;
o отримання кредиту або емісію цінних паперів у розмірі, що перевищує 50 % статутного фонду або суми вартості основних та оборотних коштів емітента.
Вимоги інформаційного забезпечення інвестування в цінні папери є, з одного боку, умовою аналітичного забезпечення інвестиційної діяльності, а з іншого - умовою захисту прав акціонерів та інвесторів. Звичайно, для прийняття рішень щодо інвестування в цінні папери потрібна більш глибока і регулярна (ніж щорічна) інформація про стан справ у емітента. Технології такого інформаційного забезпечення є складовою роботи аналітиків на ринку.
Цінний папір стає повноцінним інструментом фінансового інвестування, якщо він має постійну поточну ліквідність - потенційну можливість власника продати цінний папір і повернути вкладені в нього кошти. Ця якість у вигляді постійного платоспроможного попиту робить цінний папір об'єктом інвестування.
Основним завданням фінансового інвестора можна вважати пошук недооцінених ринком цінних паперів, тобто таких, які завтра коштуватимуть більше, ніж сьогодні, - їх ринкова ціна зросте через зростання привабливості й попиту. Якщо вкладати капітал в такі недооцінені інструменти, то він постійно зростатиме темпом, що перевищуватимуть середньоринкову кон'юнктуру. І це буде називатися "обіграти ринок", тобто отримати дохідність, вищу за середню на ринку (з усіх цінних паперів, що є на ринку і доступні для інвестора).
Приймаючи рішення щодо інвестування (придбання цінного папера), інвестор розглядає дохідність і ризик цінного папера.
Дохідність (D) розраховується як темп приросту доходів від володіння цінним папером або як приріст вартості активівінвестора за період володіння активом на одиницю початкової вартості активів:
де К0, К1 - вартість активів інвестора відповідно на початок і на кінець періоду володіння активом.
Якщо йдеться про цінний папір, то дохідність розраховується виходячи з ціни придбання (К0) і ціни продажу плюс поточні доходи у вигляді дивідендів (/Q.
Дохідність є середньорічним показником. Якщо дохідність (Dt) розраховано за / років, то до середньорічної дохідності можна перейти за допомогою наступної формули:
де ? - кількість років періоду.
Ризик цінного папера визначається як майбутня мінливість дохідності й розраховується через кількісну оцінку
Loading...

 
 

Цікаве