WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Фінансове інвестування (пошукова робота) - Реферат

Фінансове інвестування (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Фінансове інвестування
Фінансове інвестування є процесом забезпечення зростання капіталу за рахунок операцій з цінними паперами, тобто із борговими зобов'язаннями, оформленими у вигляді цінних паперів. Управління фінансовим інвестуванням передбачає врахування таких чинників, як дохідність, ризик, обмеження щодо ресурсів інвестора та часу.
Документально оформлене право власності стає цінним папером, може бути об'єктом інвестування, тому що його можна купувати, продавати, успадковувати, передавати, дарувати. При цьому змінюється власник цінних паперів, а отже, вигоди від володіння переходять до іншого інвестора, що створює потенційну зацікавленість в операціях з цінними паперами.
За сприятливої кон'юнктури при операціях з цінними паперами може зростати цінова оцінка цінних паперів а отже, й оцінка всього використаного для цих операцій (вкладеного) капіталу інвестора. Дохід від володіння цінним папером може бути розрахований як вартість поточних доходів (дивідендів, процентів, регулярних платежів) від емітента цінних паперів за роки володіння папером і вартість продажу цінного паперу. Порівнюючи цей дохід з інвестованим капіталом у вигляді ціни придбання цінного папера, розраховують дохідність інвестування.
Отже, виходячи з цілей інвестування під цінним папером розумітимемо оформлений відповідно до законодавства документ, що визначає умови боргового чи майнового зобов'язання і дає право на отримання в майбутньому права власності чи право на погашення боргу, яке забезпечить у подальшому приріст витраченого капіталу інвестора.
Ринок фінансових інструментів для інвестування і ринок об'єктів реального інвестування розподіляють між собою весь потенціал інвестиційних ресурсів країни. Вважається, що чим розвиненішим за механізмами переливання капіталу та більшим за обсягами обороту є фінансовий ринок, тим розвиненішою є економіка країни. Фінансовий ринок забезпечує залучення та запозичення капіталу для інвестиційної діяльності у сфері реальних інвестицій, що безпосередньо сприяє зростанню валового внутрішнього продукту і рівня життя в країні.
Про обсяги світового фінансового ринку (зокрема про довіру до нього) свідчить, наприклад, те, що кошти сімейних господарств США, що розміщені на фінансовому ринку, тобто вкладені у фінансові активи, вимірюються трильйонами доларів. Чверть дорослого населення США володіє акціями.
При тім традиційна дохідність інструментів на фінансовому ринку США, як і в інших розвинених країнах, порівняно з поточними (2003 рік) параметрами українського ринку значно нижча. За останні 50-60 років [13] середня дохідність короткострокових державних цінних паперів США становила 3,7 %, довгострокових - 5,4 %, довгострокових корпоративних облігацій - 5,9 %, акцій корпорацій - 12 % при середньорічній інфляції 3,3 %. При цьому про рівень ризику (якщо вимірювати його невизначеністю майбутніх доходів за цінним папером) свідчить величина середньоквадратичного відхилення річних показників дохідності від наведеної вище середньої за всі роки величини. У наведеному порядку цінних паперів це 3,3, 8,7, 8,5, 20,4 %.
Інвестор, розраховуючи на додатковий прибуток від придбаних фінансових інструментів (це активи, які мають ліквідність на фінансовому ринку, вільно обертаються на ньому, сприяють зростанню витраченого на їх придбання капіталу інвестора), наражається тим самим на більший ризик, адже ймовірність втрат і збитків у цьому разі висока.
Більшій дохідності відповідає більший ризик. Ця загальноприйнята теза інвестиційної практики забезпечується дією ринкових механізмів урівноваження попиту та пропозиції на інвестиційному ринку:
o поєднанням низької дохідності при високому ризику заважає ринкова логіка інвестора. Інструменти з таким поєднанням не користуються попитом і ринковими механізмами автоматично вилучаються з інвестиційного ринку;
o якщо на ринку є інструменти, які тимчасово недооцінені ринком і мають значну потенційну дохідність за низького ризику, то через деякий час це стає очевидним іншим інвесторам. Попит і ціна на ці інструменти зростають, знижується потенційна дохідність;
o чим більший передбачуваний інвестором ризик, тим більшу премію за ризик додає інвестор до очікуваної дохідності від інвестування.
Отже, між дохідністю і ризиком існує прямо пропорційна залежність: більша дохідність супроводжується більшим ризиком, менша дохідність - меншим ризиком. Якщо завдяки зусиллям фінансових аналітиків на ринку перебуває об'єкт з високою дохідністю і низьким ризиком, то всі інвестори хочуть його придбати, попит на такий проект і його ціна зростають (а прибутки зменшуються), а отже, дохідність знижується до рівня, який відповідає середньоринковому співвідношенню між прибутком і ризиком. Так на ринку відновлюється рівновага, поки не знайдеться новий привабливий проект (можливість використання капіталу) із нестандартним прибутком і ризиком. Через деякий час рівновага відновиться, але окремі найпрозорливіші інвестори встигають у період нерівноваги отримати дохідність, що перевищує середньоринкову.
У цьому постійному русі ринку інвестиційних інструментів реалізується механізм заохочення інвесторів до найефективнішого використання капіталу, а також механізм врівноваження попиту і пропозиції, конкурентності інвестиційного середовища, що заохочує інвесторів до нових пошуків недооцінених ринком інструментів.
Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між емітентом та їх власником, можуть передбачати поточні доходи (у вигляді дивідендів або процентів), а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінні папери як об'єкти купівлі-продажу мають поточну ціну і можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери після інвестиційної операції їх придбання потребують спеціальної процедури перереєстрації прав власності за рахунок різних форм передавального запису. Цінні папери на пред'явника у разі зміни власника не потребують спеціальних реєстраційних процедур, обертаються вільно і мають значно більший потенціал ліквідності як інструмент фінансового інвестування.
За рахунок своєї ліквідності цінні папери можуть використовуватися як засіб розрахунків, як застава, як засіб накопичення або збереження коштів.
Інвестиційна якість цінних паперів цілком залежить від оцінки фінансово-господарської спроможності та перспектив їх емітента. Емісія цінних паперів є спеціально визначеною законодавством процедурою: емітент (фізична, юридична особа або держава в особі свого уповноваженого органу) бере на себе боргові або майнові зобов'язання й обов'язки підтримувати емітовані цінні папери і їх майбутніх власників.
Усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, емітент має виконувати у встановлені терміни і в обсягах, визначених законодавством ідекларацією щодо випуску цінних паперів.
Найпоширенішими типами цінних паперів можна вважати:
o акції;
o облігації державних і місцевих позик;
o казначейські зобов'язання;
o облігації юридичних осіб;
o векселі;
o ощадні банківські сертифікати;
o інвестиційні сертифікати.
Акція
Loading...

 
 

Цікаве