WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Інвестиційний менеджмент: механізми залучення іноземних інвестицій - Реферат

Інвестиційний менеджмент: механізми залучення іноземних інвестицій - Реферат


Реферат на тему:
Інвестиційний менеджмент: механізми залучення іноземних інвестицій
Причини залучення іноземних інвестицій. Пріоритетні завдання залучення інвестицій в українську економіку. Пріоритетні інвестиційні сфери і галузі економіки України. Форми здійснення іноземних інвестицій. Інвестиційне співробітництво на рівні підприємств. Вільні економічні зони.
Як показує світова практика, країни-імпортери іноземного капіталу зацікавлені у залученні іноземних інвестицій в основному з таких причин, як:
1. Загальна нестача коштів для фінансування економічного розвитку країни, подолання дефіциту платіжного балансу. Така аргументація здебільшого характерна для найменш розвинутих країн.
2. Недосконалість регіональної структури господарства; недостатньо високий технологічний рівень виробництва, що негативно позначається на конкурентноздатності продукції; високий рівень безробіття тощо. Для вирішення цих проблем іноземні інвестиції залучають переважно середньо-та високо розвинуті країни.
3. Необхідність для нормальної співпраці держав вироблення основ взаємності у вигляді торгових, політичних та інвестиційних поступок, що є результатом договорів про економічне співробітництво з іншими державами, або умов при вступі до різних міжнародних організацій. Складаючи угоди про економічне співробітництво з іншими державами або вступаючи до міжнародних організацій, учасники угоди часто змушені лібералізувати доступ іноземних інвестицій в національну економіку.
На нинішньому етапі розвитку української економіки імпорт інвестицій у країну зумовлений першими двома причинами. При подальшому входженні України у світове співтовариство, а також стабілізації її господарського стану і відповідному зростанні зацікавленості іноземного інвестиційного капіталу на неї буде чинитися все більший тиск з метою лібералізації умов залучення іноземних інвестицій. Проте в умовах більшої, порівняно з країнами "далекого зарубіжжя", взаємозалежності української та російської економік (особливо української економіки від російського паливно-енергетичного комплексу) Україна вже зараз відчуває певний тиск з боку РФ у питанні лібералізації участі російських господарюючих суб'єктів в українських приватизаційних процесах. Дана обставина поширює на Україну в рамках її відносин з Росією і третю вищеназвану причину імпорту капіталу.
Залучаючи іноземні інвестиції, Україна має змогу спрямовувати їх на вирішення, зокрема, таких питань, як:
" модернізація діючих або створення нових підприємств для структурної перебудови економіки держави, для виробництва продукції, яка зараз не випускається або випускається у недостатній для потреб внутрішнього ринку кількості;
" створення нових експорто-орієнтованих та імпортозамінюючих виробництв;
" створення нових господарюючих суб'єктів для розвитку конкуренції ;
" прискорене освоєння нових родовищ корисних копалин як для внутрішнього споживання, так і для розширення експортного потенціалу;
" прискорений розвиток менш розвинутих територій;
" створення структур з іноземною участю для використання закордонного досвіду в галузі консалтінгу, маркетингу, підготовки кадрів тощо.
При експорті прямих інвестицій інвестори керуються переважно одним із наступних міркувань:
1. Основна частина прямих капіталовкладень за кордоном призначається для організації виробництва товарів і послуг на місці, виходячи, як правило, з того, що:
" ввезення деяких товарів або послуг до іноземної держави є неможливим або утрудненим через різні обмеження (таможні тарифи, квоти) або тому, що єдиною можливістю їх продажу є їх виробництво на місці;
" хоча торгівля з іншою країною ведеться без істотних обмежень, проте виробництво товарів і послуг на місці є більш дешевим, ефективним засобом обслуговування цього закордонного ринку (типовий приклад - складання на СП "АвтоЗАЗ-Деу" південнокорейських автомобілів, а на ряді українських підприємств - російських "Газелей" та "Волг", технічне обслуговування машин та устаткування тощо);
" у країні прикладання підприємницького капіталу можна налагодити найбільш дешеве виробництво товарів і послуг для їх поставки на світовий ринок, включаючи і ринок країни походження інвестицій;
" для деяких видів продукції, особливо технічно складних, важливими є післяпродажне обслуговування, консультаційні та інші послуги, які потребують постійної присутності виробника на ринку.
Значна частина прямих інвестицій здійснюється з техніко-економічних причин і націлена на створення за кордоном власної інфраструктури сучасних зовнішньоекономічних зв'язків (складів, транспортних підприємств, банків, страхових компаній тощо), тобто іншими словами - товаро- та послугопровідної мережі переважно для збуту товарів та послуг, вироблених у країні-експортері.
Частина інвестицій вивозиться в рамках "втечі" капіталу, який "тікає" (в тому числі з розвинутих країн із стабільною економікою і низькими податками) в ті країни, де податки нижче і де більше можливості приховати незаконно нажиті кошти. Найхарактернішою є "втеча" капіталу із країн з нестабільним економічним, соціальним і політичним життям, високими податками та інфляцією, жорсткими обмеженнями господарської діяльності, а також з високим рівнем економічної злочинності.
Офіційно визначеними пріоритетними завданнями для іноземного інвестування економіки України є:
" виробництво товарів широкого вжитку з орієнтацією на підвищення якості життя, культури споживання;
" структурна перебудова економіки, створення сучасної галузевої структури на основі технологічного оновлення виробництва;
" подолання залежності України від імпорту;
" створення ринкової інфраструктури для більш ефективного просування товарів до споживачів;
" реабілітація забруднених радіонуклідами територій.
Реалізація цих завдань переважно на технологічно - інноваційній основі може бути здійснена через залучення іноземних інвестицій до таких пріоритетних сфер і галузей економіки України, як:
1. Високотехнологічні наукоємні галузі - літако -, судно - і машинобудування; виробництво надміцних матеріалів, кераміки; електрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології;
2. Паливно-енергетичний комплекс ;
3. Агропромисловий комплекс (харчова та переробна промисловості, селекція і захист рослин);
4. Гірничовидобувна та металургійна галузі (видобуток урану та вугілля, виробництво кольорових металів, сталі, прокат чорних металів, порошкова металургія);
5. Хімічна промисловість;
6. Конверсія;
7. Легка промисловість;
8. Транспортно-комунікаційна інфраструктура (автомобільні шляхи сполучення, транзитні перевезення);
9. Будівельна галузь та промисловість будівельних матеріалів;
10. Переробка покладів декоративного каменю (виробництво плитки облицювальної);
11. Туризм;
12. Курортно-рекреаційна галузь.
13. Екологічна сфера.
При визначенні регіональних пріоритетіврозвитку іноземної інвестиційної діяльності домінуючим фактором для України є нерівномірність територіального розміщення економічного потенціалу держави (на Донецьку, Дніпропетровську, Київську, Харківську і Луганську області припадає близько 50% національного доходу, а на інші - в середньому лише по 2-3%). Це спричиняє суттєві соціально-економічні диспропорції, які можуть негативно вплинути на безпеку держави. В той же час є всі підстави стверджувати, що практично всі західні регіони України поки що не використовують свій наявний потенціал у таких пріоритетних для країни сферах, як транспортно-комунікаційна інфраструктура, міжнародний туризм тощо. А такі області, як Львівська, Волинська, Закарпатська і Чернівецька мають найкращі умови для розвитку регіональних форм інтернаціоналізації (прикордонна торгівля,
Loading...

 
 

Цікаве