WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Інвестиційний менеджмент: розроблення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємства, формування оптимального портфеля інвестицій підпри - Реферат

Інвестиційний менеджмент: розроблення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємства, формування оптимального портфеля інвестицій підпри - Реферат

процедури збалансування - тобто підбором цінних паперів з високою дохідністю і високим рівнем ризику і їх заміною в портфелі менш ризиковими, і, як правило, вони є менш дохідними, цінними паперами.
Існує зв'язок між доходністю та недиверсифікованим ризиком. Високий рівень диверсифікованого ризику не завжди зв'язаний з високою доходністю інвестиційних інструментів. Тому інвестор повинен мінімізувати диверсифікований ризик в загальному ризику інвестиційного портфелю. Це досягається шляхом диверсифікації портфелю такимчином, щоб залишився лише недиверсифікований ризик.
Рівень недиверсифікованого ризику залишається постійним незалежно від того, скільки інструментів і яких видів в ньому знаходиться. Диверсифікований ризик знижується з ростом кількості видів активів в портфелі (практичні дослідження вказують на оптимальну кількість - від 8 до 20). При подальшій диверсифікації портфелю - подальшому підборі і включенні в портфель активів повинні розглядатися витрати по цім операціям, які необхідно співставити з доходами, які очікуються внаслідок зменшення ризиків.
Принцип домінування визначає, що інвестиційний портфель буде ефективним, якщо:
1. Ніякий інший портфель не обіцяє такого ж доходу при меншому ризику.
2. Ніякий інший портфель не обіцяє більш високого доходу при такому ж рівні ризику.
Найбільш розповсюдженим методом, який застосовується для вибору найбільш оптимального портфелю, являється графічний метод аналізу кривих байдужості. Згідно цього методу всі інвестиційні портфелі, які лежать на одній заданій криві байдужості, можуть бути рівноцінними для інвестора; інвестор буде вважати будь-який портфель, який лежить на кривій байдужості, яка знаходиться вище і ліворуч, більш привабливим, ніж інший портфель, який лежить на кривій, яка нижче і праворуч; криві байдужості не можуть пересікатись; завжди існує можливість побудування між двома кривими байдужості третьої, яка лежить між ними. У випадку, коли інвестор не бажає ризикувати, він вибирає портфель, який лежить на кривій байдужості, яка розташована вище і ліворуч усіх інших кривих байдужості.
Розрізняють два підходи управління інвестиційним портфелем цінних паперів : традиційний і сучасний.
Традиційний підхід полягає в забезпеченні його збалансованості шляхом включення в портфель активів та проектів різних підприємств і галузей. При цьому слід зазначити, що підприємства, які раніше успішно виконували свою операційну діяльність, в подальшому будуть намагатися залишитись такими ж. Цінні папери великих компаній більш ліквідні і достатні у великій кількості, що дозволяє інвестору для досягнення ефективного розміру портфелю купувати цінні папери у великій кількості. Більш ймовірно переконати інвестора придбати цінні папери відомих компаній.
Сучасна портфельна теорія (Марковіц) ґрунтується на наступних ствердженнях :
1. Ринок є ефективним. Усі учасники ринку мають однакові умови доступу до інформації і можуть вільно входити і виходити з ринку.
2. Інвестори не полюбляють ризикувати.
3. Чим більше ризик, тим більший доход повинен отримати інвестор, і чим менше доход - тим менше ризик.
4. Інвестори прагнуть максимально збільшити доход і зменшити ризик.
5. Всі рішення по інвестуванню приймаються на підставі очікуваної норми доходу і ризику (їх співвідношення) або очікуваного стандартного відхилення норми доходу.
6. Інвестиційний портфель повинен мати відповідне співвідношення відповідних типів активів для розподілу ризиків - диверсифікації.
7. Завдання інвестора - формування ефективного набору активів (проектів), який забезпечує найменший ризик і найбільший доход.
8. Норма доходу, ризик і їх співвідношення розраховуються за конкретний період часу.
9. З метою ефективного управління, в залежності від ситуації на ринку, в портфель можуть включатися і виключатися в будь-який час активи.
Інвестор, формуючи і управляючи інвестиційним портфелем, повинен виконувати: підбір для інвестиційного портфелю типів активів з оптимальним співвідношенням ризику і доходу; підбір для інвестиційного портфелю проектів з різними термінами реалізації; своєчасна ліквідація інвестиційного портфелю.
При підборі інвестиційних проектів з різними строками погашення використовуються також наступні стратегії :
1) стратегія "сходів" або рівномірного розподілу (дана стратегія не формує максимальний доход, але вона мінімізує коливання очікуваної доходності шляхом інтервального інвестування коштів);
2) стратегія формування інвестиційного портфелю з короткострокових проектів (полягає в інвестуванні капіталу на короткий проміжок часу в короткострокові проекти, такий портфель є джерелом ліквідності корпорації-інвестора);
3) стратегія формування інвестиційного портфелю з довгострокових проектів (використання даної стратегії дозволяє максимізувати доход інвестора від вкладених інвестицій в проекти);
4) стратегія "штанги" (дана стратегія полягає в поєднанні короткострокових і довгострокових інвестицій, і забезпечує інвестору як доходність, так і ліквідність);
5) стратегія відсоткових очікувань (дана стратегія може забезпечити як збільшення капіталу, так і у випадку невдалого прогнозування - значну втрату капіталу, і полягає оновленні частини портфелю з різними строками реалізації під впливом поточних прогнозів відсоткових ставок по кредитам і економічної кон'юнктури в країні ).
Для ефективного управління протяжністю інвестиційного горизонту інвестор повинен більш уважно відноситись до розгляду кривої доходності цінного паперу і середніх строків їх погашення.
Управляти портфелем можна активно і пасивно. При активному управлінні портфелем реалізується можливість отримання доходу за рахунок постійних операцій купівлі-продажу цінних паперів та проектів, тобто за рахунок зміни структури портфелю. При пасивному управлінні проекти і активи придбаються з метою отримання додаткових доходів у вигляді дивідендів і процентів.
Складність в керуванні портфелем полягає в тому, що всі методи і моделі управління, які застосовуються до портфелю, достатньо приблизні, тому їх використання не завжди приводить до позитивного результату.
Контрольні запитання:
1. Поняття інвестиційної стратегії підприємства.
2. Принципи розробки інвестиційної стратегії.
3. Етапи розробки інвестиційної стратегії.
4. Зв'язок стратегічного, тактичного і оперативного управління інвестиційною діяльністю.
5. Фактори, що впливають на формування напрямків формування інвестиційної стратегії.
6. Методи прогнозування загальної потреби в інвестиційних ресурсах.
7. Оптимізація джерел формування інвестиційних ресурсів.
8. Переваги та недоліки окремих видів джерел фінансування інвестицій.
9. Поняття інвестиційного портфелю.
10. Критерії формування оптимального інвестиційного портфелю.
Loading...

 
 

Цікаве