WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Формування і державне регулювання цін в умовах ринкових трансформацій - Курсова робота

Формування і державне регулювання цін в умовах ринкових трансформацій - Курсова робота

методи формування цін. Так, після лібералізації ціноутворення на початку 1992 року та виникнення високої інфляції, українські підприємства відмовилися від моделі планового ціноутворення, яка панувала до того часу і не була повністю затратною. Ця модель передбачала врахування як затрат, так і якості товару або економічного ефекту від його використання споживачем. Спочатку на зміну їй у 1992 році прийшла модель чисто затратного ціноутворення, яка стала у 1993-1995 роках основою цінової політики вітчизняних підприємств. В основу інфляційної моделі ціноутворення закладено інфляційні очікування, тобто припущення менеджерів, наскільки потрібно підвищити діючі на даний момент ціни, щоб компенсувати інфляційне зростання витрат та зберегти прибутковість.
Зниження інфляції в 1996 році призвело доістотної зміни ситуації. Виявилося, що за роки спаду та інфляції українські підприємства розгубили більшу частину своїх конкурентних переваг, які були пов'язані із зниженням рівня витрат проти іноземних виробників. Стало очевидним, що за умов масового вторгнення на ринок іноземних конкурентів колишня (інфляційна) модель ціноутворення не підходить. І знову треба було вчитися рахувати витрати, щоб обґрунтувати ціну та будувати прийнятну комерційну стратегію. А потім визначати ціни на підставі реальних витрат, досягти зниження цих витрат і переходити до комерційного ціноутворення на основі обміну економічної цінності товару та її порівняння з можливими витратами на виробництво на збут.
Це означає, що для української економіки кінця 90-х років оволодіння грамотним витратним методом ціноутворення із сучасними методами управління витратами треба розглядати як логічний і, більше того, - неминучий етап на шляху оволодіння досконалішими методами ціноутворення.
Сучасні методи ринкового ціноутворення, що обираються підприємством, базується на двох альтернативних підходах до встановлення ціни - витратному та ціннісному. Витратні і ціннісні підходи до ціноутворення притаманні будь-якій економіці ринкового типу. І якщо витратні методи використовуються при формуванні цін і тарифів на товари та послуги, що підпадають під державне регулювання (фіксовані і регульовані), то ціннісні методи більш притаманні вільному ціноутворенню.
Витратний підхід до ціноутворення зорієнтований на економічні інтереси продавця (виробника). Формуючи відпускну ціну виробник ставить за мету відшкодувати витрати, отримати прибуток і забезпечити сплату до бюджету непрямих податків (акцизний збір і податок на додану вартість). Витратне ціноутворення на сьогоднішній день в Україні є переважаючим.
Ціннісний підхід передбачає, що ціну визначає покупець, виходячи з цінності товару, тобто здатності задовольнити його потреби і смаки. Останнім фактором ціноутворення виступають не витрати виробника, а сприйняття товару покупцем.
Рис.2. Зміст витратного і ціннісного підходів до ціноутворення [3; 28]
Положення про порядок формування і застосування вільних (ринкових) цін і тарифів на продукцію, товари та послуги, введених постановою кабінету Міністрів України "Про систему цін в народному господарстві і на споживчому ринку України" від 27 грудня 1991 року, передбачено, що виробникам продукції, незалежно від форми власності, у відпускній ціні повинні бути враховані такі елементи:
- повна собівартість;
- прибуток;
- акцизний збір;
- податок на додану вартість.
З урахуванням вищевказаного визначено моделі витратного і ціннісного підходів до ціноутворення, які представлені на Рис.3. Процес ціноутворення при витратному і ціннісному підходах може здійснюватися різними методами, які представлені на Рис.4.
Рис.3. Моделі витратного і ціннісного підходів до ціноутворення в Україні.
Рис.4. Методи ринкового ціноутворення.
Метод "витрати + прибуток". Визначення ціни цім методом передбачає розрахунок повної собівартості продукції, до я кої додається прибуток і непрямі податки.
= + +
Рис. 5. Схема розрахунку відпускної ціни методом "витрати + прибутки".
Прибуток закладається в ціну виходячи із нормативу рентабельності (в процентах до повної собівартості). Величина рентабельності визначається товаровиробником самостійно або регулюється державою шляхом встановлення граничного рівня рентабельності (регульовані відпускні ціни). Даний метод вирізняється простотою розрахунків, він зорієнтований на виробництво і не враховує ринкові фактори ціноутворення (попит та пропозицію). В реальному секторі використовують:
- підприємства-монополісти;
- підприємства, що випускають нову, оригінальну продукцію;
- підприємства, що використовують разові замовлення на продукцію.
Ціна сформована виробником витратним методом, проходить випробування на ринку з позиції покупця і ринкової кон'юнктури. Виробник повинен прогнозувати фінансовий результат - прибуток чи збиток.
Метод граничних витрат є отримання цільового прибутку, передбачає, що суб'єкт господарювання прагне встановити таку ціну, яка би дозволила реалізувати стратегію "проникнення на ринок", або встановлення низьких цін. При цьому методі витрати на виробництво і реалізацію продукції розраховують не шляхом калькулювання на одиницю продукції, а на всю партію товару і поділяють їх на постійні і змінні.
Постійні витрати - це такі, які прямо не залежать від обсягу випущеної продукції (адміністративні витрати, загальногосподарські).
Змінні витрати - змінюються пропорційно до обсягів виробництва (матеріальні витрати, витрати на оплату праці виробничих виробників) і їх можна визначити на конкретному виді продукції. Змінні витрати виступають основою визначення ціни. Для того, щоб забезпечити відшкодування постійних витрат і отримання прибутку в ціну включають маржинальний дохід і непрямі податки.
= + +
Рис.6. Схема розрахунку відпускної ціни методом граничних витрат.
Маржинальний дохід - це сума постійних витрат і прибутку, що припадають на весь обсяг продукції. При формуванні ціни визначають маржинальний дохід на одиницю продукції шляхом ділення його загальної суми на обсяг виробництва. Відпускну ціну розраховують за формулою:
де ВЦ - відпускна ціна;
Вз - змінні витрати на одиницю продукції;
Вп - загальна сума постійних витрат;
П - прибуток на весь випуск продукції;
НП - непрямі податки.
Такий метод ціноутворення дозволяє відслідковувати зміну ціни залежно від обсягу виробництва. При зростанні обсягу виробництва сума маржинального доходу на одиницю продукції зменшується і це забезпечує отримання запланованого прибутку при зниженні ціни.
Метод встановлення ціни з урахуванням беззбитковості передбачає ті самі умови, що і попередній метод, але відмінність у тому, що і попередній метод
Є
Loading...

 
 

Цікаве