WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Структура, функції і роль Парламенту Великобританії на сучасному етапі. Реформа 1949 року - Курсова робота

Структура, функції і роль Парламенту Великобританії на сучасному етапі. Реформа 1949 року - Курсова робота

парламентар може результативно використовувати такі методи як парламентський запит і затягування обговорення питання до закінчення засідання (тоді законопроект не виноситься на голосування вчасно).
Британії невідомий інститут контролю за конституційністю актів парламенту. Можна говорити про судовий контроль над законодавством через монарха, але більшість вчених схильні констатувати відсутність органу конституційного провадження.
Характеризуючи місце парламенту в системі вищих державних органів не можна не згадати, що в Великобританії не існує поділу на три гілки влади. Так суди крім відправлення правосуддя, мають виконавчі обов'язки при досудовому слідстві і забезпеченні виконання рішень, а самі їх рішення стають прецедентами (повноваження близьке за змістом до законодавчого). Міністри корони крім вже згадуваних депутатських повноважень можуть виконувати судові повноваження в різноманітних адміністративних трибуналах .
Палата Громад окрім законодавчої функції також розслідує справи про порушення своїх привілеїв. І може створювати для розслідування резонансних справ особливі трибунали, рішення яких є обов'язкові для виконання.
Внутрішня організація палат.
Внутрішня організація Палати Громад багато в чому залежить від партійної організації суспільства. В політичному житті країни, попри існування інших партій, домінуюча роль належить Консервативній і Лейбориській.
Парламентські фракції мають свою внутрішню організацію. Про певну ієрархію говорить і той факт, що зала засідань має 346 місць в чотирьох рядах по обидві сторони від спікера. Ці місця займає, так би мовити, верхівка партій. В перших рядах сидять члени партії-міністри, а навпроти них лідери опозиції. Решта депутатів стоять чи займають місця в боковій галереї і згідно звичаю не можуть брати активної участі в дебатах, бо не є присутні в приміщенні роботи Палати.
На чолі ієрархії стоїть, звичайно ж, лідер партії. Лідер партії, котра перемогла на виборах, тобто має більшість місць в Палаті стає Прем'єр міністром. Кабінет майже повністю формується з її членів, а парламентська фракція стає урядовою більшістю. На базі партії, з другим результатом формується "офіційна опозиція ЇЇ величності", а її лідер стає лідером опозиції. В 1937 р. ця посада отримала законодавче закріплення. Лідер опозиції формує так званий "тіньовий комітет" і призначає "тіньових міністрів", завданням котрих є неофіційний контроль над діяльністю певного міністерства.
Лідера партії консерваторів обирають члени парламентської фракції після консультацій з перами-консерваторами і членами партії поза парламентом. Проводяться зібрання рядових членів фракції - так званий "Комітет 1922-го року". На засіданнях, котрі скликаються щотижнево, обговорюються поточні справи, що мають вноситись на розгляд до Палати Громад. "Комітет 1922-го року" - це своєрідний засіб зв'язку між лідером фракції і рядовими членами.
Починаючи з 1980 р. в виборах лідера лейбориської партії беруть участь не тільки члени парламентської фракції, а і представники тред-юніонів і місцевих партійних осередків. Коли партія знаходиться в опозиції члени парламентської фракції вибирають так званий "парламентський комітет"(по суті це той самий "тіньовий кабінет"). Також проводяться регулярні засідання членів фракції.
Партійні фракції мають особливих посадових осіб, роль яких надзвичайно велика в організації всієї парламентської процедури. Це парламентські організатори партій, яких офіційно називають "батогами". Посада "батога" не передбачена правилами парламентської процедури. Вона з'явилась в ході еволюції партійної організації в Палаті Громад.
В консервативній партії "батоги" призначаються лідером партії; в лейбориській - зібранням парламентської фракції шляхом таємного голосування. Урядова більшість має головного парламентського організатора уряду, його заступників і молодших "батогів". Опозиція має дещо спрощену структуру.
Головне завдання "батогів" - злагоджувати роботу фракції так, щоб вона йшла без несподіванок і ексцесів, при взаємній координації діяльності. Головний "батіг" уряду повинен слідкувати за тим, щоб всі внесені кабінетом міністрів законопроекти були прийняті до кінця сесії. "Батоги" уряду і опозиції постійно тісно співпрацюють. Саме завдяки цій співпраці досягається компромісне врегулювання спірних питань. Консультації між "батогами" стали звичайною процедурою, хоча і ніде не зареєстрованою.
"Батоги" також забезпечують максимальну присутність депутатів під час розгляду важливих питань. Вони розповсюджують серед членів фракції орієнтовний план діяльності Палати (також називається батогом). Питання, які будуть розглядатись протягом тижня є підкреслені різною кількістю рисок. Одна риска позначає законопроект по якому не передбачається дискусій, відповідно присутність парламентаря не є обов'язково. Ті ж питання, які позначені трьома рисками є особливо важливими і при їх розгляді необхідно набрати максимальну кількість голосів, а відповідно потрібна повна присутність фракції. Щоб пропустити таке засідання депутат має навести серйозні аргументи головному "батогу".
Якщо ж передбачається неповна присутність головний "батіг"домовляється з колегою в іншій фракції про урівняння кількості депутатів. Так в 1951 році Уінстон Черчілль, що був лідером опозиції, обіцяв не участь одного з депутатів-консерваторів в голосуванні допоки міністр з питань домініонів лейборист Гордон Уокер не повернеться з Південно Африканського Союзу .
Роботою Палати керує спікер. Він обирається Палатою за згодою корони. Кандидат на цю посаду висувається правлячою партією. Оскільки її представники становлять більшість, то цей кандидат і стає спікером. Вважається що спікер є незалежним, тому після обрання він виходить з партії. Спікер, також, не бере участі в голосуванні (точніше голосує лише коли думки розділились порівну).
Оскільки спікер за своїм статусом є депутатом то він переобирається на кожних чергових виборах. За звичаєм при наступних виборах, в окрузі, де балотується спікер, не висуваються інші кандидати. Таким чином спікер займає посаду пожиттєво, або до подання у відставку. Після виходу в відставку спікер стає пожиттєвим лордом.
Таке забезпечення незалежності необхідне через значущість повноважень. Спікер дає дозвіл на виступ ораторам, користується правом зупиняти ці виступи, може відхиляти питання депутата до Кабінету Міністрів, чи міністра, або зупинити його розгляд, якщо він буде вважати, що воно загрожує престижу корони чи уряду. Має право тлумачити процесуальні норми при виникненні спору і такі тлумачення є обов'язковими.
Жодне засідання Палати Громад не може відбуватися за відсутності спікера. Від його рішення залежить чи почне Палата своє засідання, тому що саме він визначає за якої кількості депутатів є кворум. Спікер, також, може оголошувати перерву в будь який час.
Спікер вирішує чи відноситься законопроект до фінансових (від цього залежить процедура його проходження), вибирає комітет в якому буде розглядатись законопроект.
Спікер працює в тісному контакті з посадовими особами партій. При веденні дебатів і наданні слова він керується списком, складеним "батогами" партій.
Заступник спікера одночасно займає посаду голови комітету шляхів і засобів (Committee of Ways and Means). Його правовий статус і повноваження аналогічні до статусу і повноважень спікера. Заступник головує на засіданнях свого комітету і на засіданнях Палати в час відсутності спікера.
В Палаті Громад ще існує посада Клерка - тобто старшого, постійного радника з питань процедури. Він є основним
Loading...

 
 

Цікаве