WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Галузева структура економіки України на початку ХХІ століття - Курсова робота

Галузева структура економіки України на початку ХХІ століття - Курсова робота

включаючи продукти харчування.
Тому в промисловоcті України можна виділити такі напрямки її подальшого розвитку:
1. Прискорений розвиток усього комплексу галузей, пов'язаних зі створенням сучасної бази матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва та переробки.
2. Пріоритетний розвиток харчової, легкої та деревообробної промисловості, освоєння цими галузями широких аспектів внутрішнього ринку. Позитивним слід вважати той факт, що у 1998 р. виробництво непродовольчих товарів народного споживання зросло на 11% і продовжує зростати.
3. Розширення масштабів житлового будівництва. Як відомо, в країнах Заходу динаміка цієї сфери є основним індикатором внутрішньої економічної кон'юнктури. В Україні у 2000 р. введено в експлуатацію 5558 тис. м2 загальної жилої площі, тоді як у 1990 р. - 17447 тис. м2.
4. Енергозбереження на основі значного зниження енергомісткості всіх без винятку галузей. Як зазначалося на з'їзді УСПП, питомі енергозатрати на виробництво основних видів промислової продукції в Україні є в 3-5 разів вищими, ніж в економічно розвинутих країнах. У 2000 р. імпорт енергоносіїв коштував Україні майже 6 млрд. дол. За умов ощадливого використання паливно-енергетичних ресурсів цю статтю витрат можна було б істотно скоротити. І це є одним з пріоритетних завдань сьогодення. [3, c. 55]
Світовий досвід показує, що жодна країна, навіть найрозвинутіша, не може ставити за мету досягнення ефективної конкуренції за всім асортиментом вироблюваної нею продукції. Пріоритет надається лише тим секторам економіки, які мають умови для здобуття конкурентних переваг на світовому ринку. Відповідно до цього повинні розподілятися ресурсні можливості держави і окремих галузей. При цьому мається на увазі не тільки підвищення ефективності господарського використання ресурсів, що само по собі дуже важливо, а й забезпечення становлення ефективної структури промислового виробництва.
До пріоритетних галузей промисловості на даному етапі її розвитку можна віднести:
" у машинобудуванні -виробництво авіаційної та ракетно-космічної техніки, суднобудування, енергетичне і сільгоспмашинобудування, окремі виробництва електронної техніки і засобів зв'язку;
" у металургійній промисловості - виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних труб, водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титану, сталевих канатів і арматури;
" у хімічній і нафтохімічній - виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, синтетичного корду, полімерів та виробів з них, магнітних стрічок і рентгенівської плівки на лавсановій основі, товарів побутової хімії, автомобільних шин і гумових технічних виробів;
" у деревообробній промисловості - виробництво фанери, картону, спеціальних видів паперу, деревностружкових та деревноволокнистих плит, меблів;
" у промисловості будівельних матеріалів - виробництво високоякісного скла, крейди, фракційного щебеню, тонких облицювальних плит з граніту та бруківки сучасного дизайну;
" у легкій промисловості - поглиблена переробка льону і хмелю, швейне і трикотажне виробництва. [3, c. 54]
Аграрний сектор України має величезний потенціал, але за браком відповідних економічних та інституційних умов не може його використати.
Для подальшого розвитку аграрного сектору та підвищення його конкурентоспро- можності в умовах реалізації нової аграрної політики на ринкових засадах особливе значення має розбудова інфраструктури із залученням іноземних інвестицій, великих приватних капіталовкладень.
Для створення сучасного конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва в Україні суттєве значення має формування інноваційної культури в країні, механізму її втілення на практиці. Осередком її формування в агропромисловому комплексі України могли б стати сільськогосподарські технополіси, створені принаймні по одному в кожному з регіонів нашої країни. Вони дозволять децентралізувати аграрний науково-технічний потенціал, стануть регіональними осередками технологічного розвитку, які об'єднають в науково-виробничий моноліт аграрні заклади освіти різних рівнів, науково-дослідні інститути і станції, підприємства різних форм власності з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції і сировини. [13]
Необхідно створити також систему фінансового обслуговування аграрного сектора (спеціальні аграрні банки, фермерські каси взаємодопомоги), розбудувати інфраструктуру і правовий механізм для формування реальних іпотечних відносин.
Слід розробити оптимальну і реальну програму державної підтримки АПК із системою спеціальних економіко-правових, фінансових і адміністративних заходів, які дозволили б, зокрема, оперативно вирішувати питання доцільності підтримки тих чи інших галузей сільськогосподарської продукції, планувати або програмувати, як це має місце в інших країнах, агропромислове виробництво та структурні перетворення в ньому з урахуванням як національних, та і міжнародних аспектів.
Зусилля держави повинні концентруватись на сприянні розвитку і збільшенні обсягів продукції аграрного виробництва, перетворенні АПК у високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки. У цьому зв'язку необхідно прискорити проведення робіт по формуванню і гармонізації національної бази стандартів якості та безпеки продуктів харчування до вимог країн - членів ЄС. Тож потрібні докорінні зміни в аграрній політиці, а це - основа для більш оптимістичних варіантів розвитку агропромислового виробництва.
Стан будівельної галузі та перспективи її розвитку обумовлені загальним станом економіки України, де в поточному році відмічаються позитивні зміни. У 2002 р. приріст обсягів ВВП склав 5,6 %, обсяг промислової продукції зріс приблизно на 6,4 % (у порівнянні з попереднім роком), на 8,9 % зросли інвестиції в основний капітал.
В даний час і в найближчій перспективі (10-15 років) будівництво нових виробничих об'єктів буде вестися в незначних обсягах. Основними напрямами і пріоритетами структурної реорганізації промислового будівництва буде розширення, реконструкція, перепрофілювання і технічне переоснащення існуючих промислових об"єктів. На жаль, уряд не приділяє уваги промисловому будівництву через підвищення затрат на соціальну сферу. Обсяг бюджетних інвестицій у капітальне будівництво різко зменшився, і цього року оголошено свого роду спеціальний мораторій на його фінансування.
Отже, головна проблема будівельної галузі України є формування позабюджетних інвестицій.
На сьогоднішній день існує кілька можливих способів залучення ресурсів для
Loading...

 
 

Цікаве