WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Галузева структура економіки України на початку ХХІ століття - Курсова робота

Галузева структура економіки України на початку ХХІ століття - Курсова робота

галузевих пропорцій, відповідно до якого досліджується динаміка співвідношення між промисловістю та сільським господарством, між важкою та легкою промисловістю тощо, не є ефективним, оскільки не відображає функціональних зв'язків між підсистемами та елементами національного ринку. Теоретичною основою такого підходу, який застосовувався в умовах планової економіки, бувпріоритет виробництва над споживанням. А в умовах ринкового трансформування структура виробництва визначається структурою платоспроможного попиту. Тільки в умовах певної пропорційності між попитом і пропозицією, а також при достатньому рівні розвитку ринкової інфраструктури стає можливим ефективне функціонування механізму, який зводить разом продавців і покупців.
Національний ринок країни - це складна система взаємодії окремих ринків як у продуктовому, так і в географічному розрізах. [6, c. 60]
Структурування національної економіки і структурування національного ринку, мають багато спільного і повинні існувати паралельно, доповнюючи одне одного.
При галузевій структуризації національної економіки використовують поняття "господарська галузь" і "чиста галузь".
Господарська галузь - це сукупність підприємств і установ з одним органом управління. Групування підприємств за галузями здійснюється виходячи з призначення вироблюваної продукції, характеру технологічного процесу або подібності використовуваної сировини. Класифікаційною одиницею є підприємство з самостійним балансом. Кожне окреме підприємство належить тільки до однієї галузі. [6, c. 60]
Чиста галузь - це сукупність підприємств, які випускають однакову продукцію, але перебувають у підпорядкуванні різних відомств. Чиста галузь не збігається за показниками розвитку з господарською, що формується як сукупність підприємств, які перебувають у підпорядкуванні одного відомства. Вона враховує продукцію, вироблювану на підприємствах усіх типів і будь-якої спеціалізації, що дає можливість виходити з реальної структури економіки. Схема чистих галузей використовується при розробці міжгалузевих балансів і у системі національних рахунків, узгоджується з номенклатурою товарних ринків і аналізом ринкової кон'юнктури. [6, c. 60]
Національна економіка країни є цілісним організмом. Вона об'єднує взаємопов'язану систему галузей, видів виробництв і територіальних комплексів. У цій системі органічно взаємодіють галузі матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок тощо) і галузі нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я, культура). Природно, що співвідношення зазначених сфер і галузей, тобто структура економіки, рівень розвитку, ефективність функціонування мають значні відмінності в різних країнах. Чим розвиненіший науково-технічний потенціал країни, тим досконаліша система господарювання, тим краще використовуються переваги міжнародного поділу праці, тим вищі економічна та соціальна ефективність виробництва та рівень життя населення.
У макроекономічних дослідженнях як основу для галузевої структури нерідко використовують поняття "сектор економіки".
Сектор економіки - це сукупність інституціональних одиниць - резидентів, які мають подібні економічні цілі, функції та поведінку. [6, c. 60]
Згідно з системою національних рахунків, рекомендованою ООН у 1993 р., економіка поділяється на п'ять секторів:
" нефінансових корпорацій (об'єднує корпорації, зайняті ринковим виробництвом);
" фінансових корпорацій (охоплює інституціональні одиниці, зайняті фінансовим посередництвом);
" державних установ (являє собою сукупність юридичних осіб, зайнятих неринковим виробництвом);
" домашніх господарств (включає, здебільшого, споживаючі одиниці);
" некомерційних організацій (об'єднує організації, що обслуговують домашні господарства, надаючи їм неринкові послуги). [6, c. 61]
У складі сектора нефінансових корпорацій виділяють три групи галузей:
1. пов'язані з видобуванням ресурсів (первинний сектор);
2. зайняті переробкою цих ресурсів і випуском готової продукції (вторинний сектор);
3. сфера послуг у широкому розумінні (третинний сектор). [6, c.61]
Існує і таке визначення сектора економіки, як "велика, значна частина економіки" .
Виходячи саме з такого розуміння, виділяють промисловий сектор економіки, який включає добувну і обробну промисловість, енергетику, будівництво, газо- і водопостачання. Саме промисловість визначають як провідну галузь матеріального виробництва.
Міжгалузевими генералізованими структурними підрозділами промисловості є:
1. паливно-енергетичний комплекс (паливна промисловість і електроенергетика);
2. машинобудівний;
3. комплекс галузей, які виробляють сировину й матеріали (хіміко-лісовий комплекс, чорна і кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів);
4. галузі, які виробляють предмети споживання (легка та харчова промисловості). [9, c. 148]
М. Портер вважає, що жодна національна галузь не може досягти конкурентоспроможності ні на зовнішньому, ні на внутрішньому ринку без виникнення та зміцнення ряду підтримуючих і супутніх галузей, які утворюють систему, визначену в його теорії як кластер. Величезний прогресивний вплив на економічний розвиток країн справляють саме такі - сконцентровані за географічною ознакою - групи взаємозв'язаних компаній, спеціалізованих постачальників і фірм різних галузей, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (освітніх закладів, агентств із стандартизації, торговельних підприємств). М. Портер вважає, що кластери являють собою новий спосіб структурування економіки, організації, теорії та практики економічного розвитку, а також встановлення державної політики, який забезпечує додаткові можливості для зростання продуктивності суспільної праці.
Поділ національної економіки на кластери може здійснюватись двома шляхами:
1. Встановлення кооперованих зв'язків між підприємствами при посередництві регулюючої функції ринку.
2. Безпосередня організація відносно замкнутої сітки виробничо-господарських зв'язків кооперованих підприємств різних галузей на базі взаємного переплетення їх інтересів (найтиповіші форми цього типу структурування - концерн, корпорація, ФПГ). [6, c. 62]
Концепція кластерів базується на ширшому, динамічнішому баченні процесу конкуренції між фірмами та регіонами на основі зростання продуктивності. Згідно з цією концепцією, взаємозв'язки та обмін у кластері сильніше впливають на зростання продуктивності, ніж масштаби діяльності окремих фірм. Усі кластери є пріоритетними, і всі вони являють собою
Loading...

 
 

Цікаве