WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

ціні P1 - Q4 (рис. 2а). Відкладемо всі ці точки на осях координат, і сполучивши їх, отримаємо криву попиту на імпортний товар. На рис. 2б видно, що крива Q характеризується меншим кутом нахилу порівняно з кривою національного попиту на даний товар. Відзначимо, що після точки А крива ідентична. кривій D [154, с.17].
Методика побудови кривої експортної пропозиції аналогічна. Скористаємося рис.2, де зображені криві попиту та пропозиції певного товару, які характеризують внутрішній ринок окремо взятої країни з урахуванням того, що величина експорту товару дорівнює національному виробництву мінус внутрішнє споживання.
Рис. 2. Крива експортної пропозиції окремої країни
Рис. 2а характеризує попит та пропозицію певного товару на внутрішньому ринку. При ціні РЕ попит та пропозиція взаємно збалансовані, тому експорт даного товару дорівнює нулю. При всіх цінах, вищих за ціну рівноваги, виробники постачають на ринок більше товарів, ніж споживачі готові купити, тому надлишок товару може бути реалізований лише на зовнішньому ринку. Таким чином, на рис. 2б можна побудувати множину точок, які характеризують ціну та надлишок пропозиції або потенційну величину експорту, сполучення яких і дасть криву експортної пропозиції.
При ціні Pe весь вироблений товар повністю споживається. При ціні P1 виникає надлишкова пропозиція товару у кількості (Q1- Q2), яка на схемі 2б зображується величиною Qm1. При ціні P2 національний попит практично нульовий, тому весь виготовлений національними виробниками товар можна реалізувати лише на зовнішньому ринку [154, с.21]. Відзначимо, що, починаючи з точки В, крива експортної пропозиції ідентична кривій пропозиції цього товару, виготовленого національними виробниками. Таким чином, інструментарій графічного аналізу дозволив нам виділити умови, за яких виникає потреба в імпорті або експорті товару. Розглянемо основні інструменти торговельної політики.
Всі інструменти торговельної політики можна розділити на три великі групи: імпортні тарифи, податки на експорт та експортні й імпортні субсидії, інструменти нетарифного характеру. Одразу зазначимо, що цей поділ умовний. Експортні субсидії, наприклад, можна також з повним правом віднести до нетарифних інструментів. Але в нашій роботі субсидії та податки виділені в окрему групу засобів державної політики регулювання зовнішньоторговельних відносин, які безпосередньо впливають на ціну товару.
Імпортні тарифи застосовуються з метою обмеження з різних міркувань ввезення того чи іншого товару. В окремих випадках країна може домогтися скорочення імпорту певних товарів шляхом запровадження спеціальних податків на їх споживання. Експортні податки та субсидії є засобами регулювання економічної поведінки національних виробників, що постачають свою продукцію на експорт. Ці інструменти, як і імпортні тарифи, застосовуються з метою впливу на ціну відповідного товару. На відміну від них, нетарифні інструменти впливають на ціни опосередковано. Протекціоністський характер цих засобів є менш очевидним.
Митний тариф на практиці може приймати дві форми - специфічне та адвалорне мита. Специфічний тариф являє собою фіксований податок на імпортовані товари, яким обкладається кожна фізична одиниця продукту. Це означає, що за кожну одиницю товару імпортер має сплатити певну суму грошей.
Механізм впливу специфічного мита можна проілюструвати на рис. 3. На ньому зображені криві імпортного попиту та пропозиції - відповідно Dm та Sm, точка їх перетину Е характеризує стан рівноваги. Якщо країна вводить специфічний тариф, наприклад, $10 на одиницю товару, то крива імпортної пропозиції змінює своє положення з Sm на S1m, тобто зміщується на $10 вгору та паралельно по відношенню до вихідного положення. Внаслідок введення тарифу ринкова рівновага встановлюється в новій точці Е1. Тепер споживачі сплачують за імпортний товар Рm1 , купуючи меншу кількість товару Qm1.
Рис. 3. Механізм дії специфічного мита
Після запровадження специфічного тарифу іноземний постачальник товару отримує за нього меншу ціну - Рm2, ніж раніше (РmE). Величина прибутку уряду від застосування імпортного мита визначається площею прямокутника Рm1 Рm2 АЕ1. Цей результат пояснюється тим, що податок веде до зменшення кількості товару, яку купують національні споживачі у іноземної фірми, а отже, і до зменшення ціни. Величина специфічного тарифу в даному випадку становить Рm1 - Рm2.
На основі рис. 3 можна зробити висновок, що частину цього прибутку фактично сплачують уряду споживачі (Рm РE ВЕ1), а частину - імпортери-виробники - Рm2 РE ВA. Внаслідок цього економічний виграш споживачів або надлишок споживача зменшується. Менший економічний виграш (надлишок виробника) отримують і іноземні виробники, оскільки їх товар тепер коштує дешевше, ніж до запровадження митного тарифу.
В організаційно-технічному плані застосування специфічних тарифів дозволяє порівняно легко збирати податок, оскільки для цього необхідна лише інформація про кількість товарів, які завозяться до країни, а не грошова вартість імпорту. Але з точки зору саме протекціоністської функції щодо національного ринку, цей тариф має дуже істотну ваду: його захисна дія змінюється в залежності від ціни імпортованого товару, від інфляції. Таким чином, його реальна захисна дія по відношенню до національних виробників в плані обмеження імпорту даного товару зменшується, тоді як негативний вплив мита на добробут споживачів в поєднанні з інфляцією зростає [154, 34].
Адвалорний тариф (ad valorem tariff) - це податок, величина якого визначається як фіксована частка вартості імпортованого товару, наприклад 10%. Розглянемо механізм його дії (рис. 4).
Рис. 4. Механізм дії адвалорного мита
Введення адвалорного мита веде до зсуву кривої Sm вертикально вгору в положення S1m. У даному випадку криві Sm та S1m непаралельні, оскільки величина мита обчислюється як певний відсоток від вартості товару: чим більша кількість товарів та їх ціна, тим більше імпортне мито підлягає сплаті. Для кожної наступної ціни по осі Р абсолютна величина тарифу зростає внаслідок збільшення бази розрахунку мита.Як і у випадку зі специфічним тарифом, адвалорне мито веде до скорочення рівноважної кількості імпорту з QE до Q1 та зростання ціни цього товару для споживачів (з РЕ до Рті).
Ця схема дозволяє зробити ті ж висновки, що й попередня. Після запровадження тарифу споживачі сплачують за імпортні товари Рm1, тоді як виробники за свої товари отримують Рm2. Величина прибутку держави від адвалорного тарифу дорівнює площі прямокутника Рm1 Рm2 АЕ1. Цей доход за своїми джерелами, як і у випадку зі специфічним митом, складається з двох частин: частина РE Рm1 E1B сплачується споживачами, а РE Pm2 АВ - закордонними фірмами-виробниками [154, с.52].
Очевидно, що адвалорне мито позбавлене характерного для специфічного тарифу недоліку: його величина знаходиться у прямій залежності від вартості товару. Разом зтим, і його стягнення пов'язане із цілою низкою проблем. Зокрема, з метою
Loading...

 
 

Цікаве