WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

зовнішньої торгівлі, що визнавала виключне право держави на здійснення зовнішньоекономічних зв'язків країни.
Введення монополії зовнішньої торгівлі обумовлювалося плановим характером економіки радянської держави і переслідувало дві мети: по-перше, захист народного господарства від тиску через кордон і, по-друге, забезпечення акумуляції прибутків від товарного обміну з закордонними контрагентами в державному бюджеті з метою їхнього використання відповідно до потреб і інтересів народного господарства. На практиці це означало, що всі зовнішньоторговельні операції повинні були здійснюватися від імені держави спеціально на те уповноваженими органами відповідно до державного плану.
Численні спроби ряду радянських державних і партійних діячів (Г.Я.Сокольникова, М. І. Бухаріна, Г. В. Пятакова та інших) домогтися послаблення монополії успіху не мали, тому що наштовхувалися на завзятий опір керівників держави. У результаті монополія держави на зовнішню торгівлю у модифікованих формах зберігалася аж до початку 90-х років ХХ ст. Підсумком цього був повний відрив монопольних виробників усередині країни від зовнішнього ринку, що не могло не стати гальмом на шляху переходу економіки до інтенсивних методів розвитку, широкого використання досягнень науково-технічного прогресу. Внутрішній виробник не тільки був відірваний від світового ринку і в результаті не міг співвідносити свої витрати зі світовими, він був не зацікавлений у виготовленні якісної продукції на експорт, а також у раціональному використанні імпортних товарів.
Перші кроки на шляху реформування зовнішньоекономічних зв'язків, розпочаті в 1986 р., формально були спрямовані на відновлення розірваного ланцюга : "виробник - світовий ринок - виробник". Однак Постанова КМУ від 19 серпня 1986 р. "Про заходи щодо удосконалення зовнішньоекономічних зв'язків" підтверджувала монополію держави у сфері регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Контроль держави в даному разі полягав у видачі дозволів на ведення зовнішньоекономічної діяльності Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків. Лише у квітні 1991 р. з прийняттям Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" в Україні були дозволені усі форми зовнішньоекономічної діяльності для всіх юридичних осіб, що фактично означало початок ринкової трансформації і лібералізації зовнішньоекономічної політики України.
Перед дилемою вибору характеру зовнішньоторговельної національної політики - фритредерства (вільної торгівлі) або протекціонізму - рано або пізно стають всі держави. Сьогодні ці два взаємозалежні напрямки так само, як і декілька століть тому, визначають сучасний механізм розвитку зовнішньоекономічної політики.
У зв'язку з цим особливо актуальним залишається аналіз інструментарію зовнішньоекономічної політики і дослідження проблеми співвідношення лібералізму і протекціонізму в зовнішньоекономічній політиці країни.
1.2. Інструменти сучасної зовнішньоторговельної
політики
Важливою частиною теорії міжнародної торгівлі є аналіз механізму реалізації зовнішньоторговельної політики та її наслідків для світового співтовариства в цілому та економіки окремої країни, зокрема.
Ця проблема має декілька аспектів. По-перше, всі інструменти зовнішньоторговельної політики мають свої власні механізми дії. По-друге, реалізація того чи іншого варіанту зовнішньоторговельної політики супроводжується як певними здобутками, так і недоліками. У кожному конкретному випадку це означає, що застосування того чи іншого інструменту впливу на експортні та імпортні потоки приносить одним економічним гравцям реальний виграш, тоді як економічне становище інших погіршується. По-третє, економічні наслідки використання інструментів зовнішньоторговельної політики можна розглядати у двох основних вимірах. Це, по-перше, безпосередні зміни, що відбуваються на ринку того товару, який є об'єктом державної інтервенції. Такі зміни в економічній теорії вивчаються в межах аналізу часткової рівноваги. По-друге, оскільки кожний окремий ринок є елементом національної економічної системи, який тісно взаємодіє з її іншими складовими частинами, то очевидно, що ці частини також реагують на відповідні зміни на ринку окремого товару. Такі вторинні ефекти вивчаються з позицій аналізу загальної рівноваги.
Слід окремо зазначити, що при аналізі економічних наслідків використання різних інструментів зовнішньоторговельної політики з позицій часткової чи загальної рівноваги необхідно враховувати статус країни на світовому ринку конкретного товару - велика чи мала ця країна з точки зору впливу на міжнародні ціни.
Для детальної характеристики економічних наслідків застосування тих чи інших інструментів торговельної політики в теорії міжнародної торгівлі застосовують такі засоби графічного аналізу, як крива попиту на імпортні товари (demand for import schedule) та крива пропозиції товару на експорт (supply of schedule). Доцільність їх застосування в нашій роботі випливає з необхідності системного аналізу можливих наслідків застосування різних інструментів торгівлі та їх впливу на економічне зростання країни.
Для того, щоб побудувати криву попиту на імпорт, накреслимо спочатку криві попиту та пропозиції певного товару в межах окремо взятої країни (індекс h позначає внутрішній ринок).
Точка перетину кривих попиту та пропозиції Е є точкою рівноваги, яка характеризує таку ситуацію на ринку, коли весь попит на певний товар задовольняється повністю за рахунок національного виробництва, тобто, Рs = Рd, Qd = Qs (рис. 1а).
Рис. 1. Крива попиту на імпортний товар окремої країни
Криві Dh та Sh характеризують відповідно внутрішній попит та пропозицію певного товару в окремо взятій країні (рис. 1а). При ціні PE, коли попит та пропозиція вирівнюються, імпорт дорівнює нулю. При ціні Р1, меншій від ціни рівноваги, споживачі готові придбати Q1 одиниць товару, тоді як національні виробники можуть запропонувати лише Q2 одиниць. Дефіцит пропозиції товару можна компенсувати лише за рахунок імпорту в кількості Q1 - Q2. Якщо графічно зобразити цю величину та всі можливі обсяги імпорту при цінах, нижчих порівняно з ціною рівноваги, то в результаті одержимо криву попиту на імпорт (рис. 2).
При ціні Pe (ціна рівноваги) імпорт дорівнює нулю. Якщо ж ціна на внутрішньому ринку внаслідок якихось причин стала Р1, то національні виробники поставлять на ринок лише Q2 одиниць товару. Отже, в цьому випадку виникає дефіцит в обсязі Q1 - Q 2, що зумовлює необхідність імпорту відповідної кількості даного товару для повного задоволення попиту споживачів. Величина імпорту є не що інше, як різниця між попитом та обсягом національного виробництва (m = Dh - Sh). Можна, очевидно, припустити, що при якійсь певній ціні, наприклад, Р2, національне виробництво повністю припиняється: в цьому випадку весь попит у кількості Q4 задовольняється виключно за рахунок імпорту [154, с.12].
Тепер побудуємо криву попиту на імпорт - Dm(рис. 2). При ціні Pe величина імпорту дорівнює нулю, при ціні Р1 - (Q1- Q1), при
Loading...

 
 

Цікаве