WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

товар знаходиться на іншому етапі життєвого циклу. Таким чином, етап зрілості усередині країни може привести до зниження внутрішніх цін, у той час як етап зростання за кордоном може звести нанівець актуальність зниження цін. Підвищення прибутковості може також відбутися у зв'язку з розходженнями державних заходів усередині країни і за кордоном, що впливають на прибутковість (наприклад, розходження в оподатковуванні прибутків або регулюванні цін).
Розподіл ризику став основою наступної концепції зовнішньоторговельної політики. Виводячи збут за межі ринку тільки однієї країни, виробник має можливість звести до мінімуму коливання попиту, оскільки цикли ділової активності країн знаходяться в різних фазах, а ті самі товари знаходяться на різних етапах життєвого циклу. Ще один фактор розподілу ризику за допомогою експорту полягає в тому, що виробник зможе залучити більше клієнтів, зменшуючи свою вразливість при втраті якогось одного або декількох клієнтів.
Основою сучасної теорії зовнішньоторговельної політики може стати концепція імпортних можливостей. Імпульс до участі в торгівлі може надійти або від експортера, або від імпортера. У будь-якому випадку повинні бути як продавець, так і покупець. Імпульс від імпортера полягає в тому, що фірма шукає більш дешеві і високоякісні сировинні й інші матеріали, комплектуючі або готові вироби, щоб використовувати їх на своїх виробничих підприємствах. Або ж вона може активно шукати нові товари, розроблені за кордоном, щоб доповнити наявні асортиментні групи. Це дозволить компанії більше продукції запропонувати на продаж, а імпортеру - використовувати надлишкові потужності своєї торгово-розподільної мережі. [70, с.71]
Якщо міжнародні постачання сировини, матеріалів і комплектуючих знижують витрати виробництва або підвищують якість готових виробів, компанія, що закуповує, має більшу стійкість проти конкуренції з боку імпортованих готових виробів або ж сама може більш ефективно конкурувати на експортних ринках. Автомобільна промисловість являє собою приклад глобальної конкуренції, що залежить від субпідрядників, у тому числі іноземних, стосовно зниження витрат виробництва.[65, с.76]
Імпортер, як і експортер, має можливість розподілити свої операційні ризики. Розширюючи коло постачальників, фірма буде менше залежати від диктату або долі єдиного постачальника. У США, наприклад, багато значних споживачів, зокрема, автомобільна промисловість, яка диверсифікувала свою закупівлю сталі з залученням європейських і японських постачальників. Ця стратегія знизила ризик недостатнього постачання американської автомобільної промисловості у випадку виникнення страйку серед сталеливарників США, але одночасно створила нові проблеми у сталеливарній промисловості країни [211, с. 121].
Вищерозглянуті концепції розвитку зовнішньоторговельної політики дозволяють сформулювати найбільш загальні положення, що характеризують сучасні тенденції і особливості зовнішньоекономічної політики країн з розвинутою ринковою економікою і які можуть бути покладені в основу розробки зовнішньоторговельної стратегії країн з перехідною ринковою економікою:
- державна політика більшою мірою орієнтована на вільну торгівлю в економічно розвинутих країнах, що досягли високого рівня конкурентноспроможності своєї продукції на зовнішніх і внутрішніх ринках;
- політика орієнтується переважно на вільну торгівлю в країнах, де ввезена продукція не конкурує з внутрішнім виробництвом або є сировиною для важливих галузей;
- протекціонізм, як правило, використовується для захисту національних інтересів і економічної безпеки країни, стимулювання зростання національного виробництва та підвищення його конкурентноспроможності;
- найбільш широко протекціоністська політика застосовується в країнах, де здійснюються структурні і ринкові перетворення економіки, або де мають місце економічна депресія і швидке зростання конкуруючого імпорту.[223, с.131]
Ці загальні закономірності варто було б враховувати при виборі найбільш прийнятної для України моделі зовнішньоекономічної стратегії. Одночасно повинні братися до уваги специфічні особливості нинішнього етапу розвитку української економіки і роль зовнішньоекономічного фактора у становленні ринкового господарства відкритого типу.
Як було зазначено вище, політика протекціонізму і вільної торгівлі має деякі особливості в розвитку економічних політик держав. Перші спроби створення стрункої концепції в галузі економічного розвитку держави і зовнішньоторговельної політики мали місце в період ліквідації феодальної роздробленості в Європі, створення централізованої держави й утворення національного ринку.
Сьогодні в систему регулювання зовнішньоекономічних зв'язків активно включилися міждержавні офіційні і напівофіційні інститути. Найбільше значення мають самміти країн "Великої сімки" (США, Японії, Німеччини, Італії, Франції, Великобританії і Канади), що скликаються регулярно з 1975 р., створене в 1974 р. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ/СОТ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та інші.
Сучасна зовнішньоекономічна політика здійснюється за допомогою цілого ряду засобів, що контролюють, регулюють і стимулюють зовнішньоекономічні зв'язки. До них відносяться митні тарифи, кількісні обмеження, різного роду перешкоди для збуту і споживання товарів на ринку країни-імпортера. Одночасно за допомогою експортних кредитів і державних гарантій по них, кредитів міжнародних фінансових організацій, експортних премій, товарного і валютного демпінгу, умовно безмитного ввозу і вивозу, повернення мит і податків, інших податкових пільг здійснюється стимулювання експорту товарів. Важливу роль у вигляді засобу розширення експорту грає також вивіз капіталу.
У складному комплексі торгово-політичних методів в останні роки спостерігається тенденція до розширення форм державного регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою засобів, що впливають на функціонування внутрішньої економіки. Внутрішні економічні й адміністративні важелі використовуються більш широко з метою регулювання ввозу і вивозу праці і капіталу і у такий спосіб доповнюють традиційні методи прикордонного контролю. Філії і дочірні фірми ТНК, великі компанії і їхні відділення зв'язані між собою системою угод про розподіл ринків, про ціни і умови продажу, захисту торгових марок і патентів. Таким чином, хоча ТНК і не зводять торгoвельно-політичних бар'єрів, згадані угоди створюють не менш відчутні перешкоди для імпорту, ніж ті, що утворюються за допомогою звичайних торгoвельно-політичних бар'єрів. Цей приватномонополістичний протекціонізм, який є однією зі специфічних рис сучасної зовнішньоекономічної політики, одержав назву "обмежувальної практики монополій".
Певну увагу необхідно приділити специфіці зовнішньоекономічної політики, яка проводилася у свій часРадянським Союзом та соціалістичними країнами. Мова йде про політику монополії
Loading...

 
 

Цікаве