WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

та функціонування міжнаціональних фінансово-промислових груп (ФПГ) та інших асоціативних структур.
Реалізація геоекономічного підходу пов'язана також із функціонуванням виробничо-інвестиційної моделі економічного розвитку, а надходження інвестицій, як свідчить світовий досвід, можливе лише в умовах макроекономічної стабілізації і входження економіки у фазу підйому.
Для впровадження моделі зовнішньоекономічних зв'язків, яка б відповідала ринковим умовам, необхідне комплексне, системне вирішення проблем удосконалення організації і управління зовнішньоторговельними операціями та зовнішньоекономічною сферою в цілому. Потреба в ньому зумовлена взаємозалежністю між станом економіки і зовнішньої торгівлі та впливом внутрішнього і зовнішнього середовища на їх розвиток, без урахування яких розрізнені спроби втручання держави у зовнішньоторговельні процеси не дають бажаних наслідків.
При нинішній торговельній моделі зовнішньоекономічних зв'язків зусилля органів управління замикаються, як правило, на поточних проблемах, внаслідок чого з поля зору державних органів випадає необхідність поліпшення недосконалої структури народного господарства, зменшення його енерго- та ресурсомісткості. Відсутність позитивних змін у них і зумовлює деструктивні процеси у розвитку зовнішньої торгівлі, загрожуючи подальшою деіндустріалізацією і відставанням економіки від розвинених країн.
Для реалізації виробничо-інвестиційної моделі, як свідчить досвід розвинених країн, необхідна розрахована на довгострокову перспективу орієнтація на вирішення наступного комплексу проблем:
- створення відповідної кількості суб'єктів господарювання та управління, здатних забезпечити широкомасштабну інтеграцію народногосподарського комплексу в світове господарство;
- приведення організаційно-економічних структур суб'єктів господарювання, органів управління і характеру їх поведінки у відповідність до завдань широкомасштабного включення національної економіки в систему світогосподарських зв'язків;
- розробки і послідовного впровадження найбільш ефективних механізмів впливу держави на поліпшення умов інтеграції народногосподарського комплексу в світове господарство.
Для вирішення цих завдань необхідна модернізація виробничо-господарських і функціонально-управлінських структур та розробка ефективних принципів взаємодії органів державного управління із створюваними асоціативними утвореннями суб'єктів господарювання, скерованими на зовнішні ринки.
Такі виробничо-господарські структури повинні відповідати сучасним вимогам щодо складу суб'єктів господарювання, характеру їх поведінки на світогосподарській арені та охоплювати:
- виробничий рівень (підприємство, фірма, організація, компанія) як основну ланку зовнішньоекономічних зв'язків;
- галузевий рівень з властивим йому формуванням фінансово-промислових груп (ФПГ), концернів, ТНК, науково-виробничих об'єднань тощо;
- регіональний (міжгалузевий) рівень, який може включати всі розглянуті вище різновиди суб'єктів господарювання, а також властиві лише йому структури та форми співробітництва на більш широкій основі, ніж внутрішньо- та міжгалузева. Учасниками господарської діяльності за цих умов можуть стати технополіси, а також такі міжгалузеві асоціативні угруповання, як консорціуми, ФПГ, ТНК, концерни, виробничо-комерційні агломерації (ВКА) тощо;
- загальнодержавний рівень, представлений системою управлінських та координуючих структур, здатних виконувати у перехідний період функції зовнішньоекономічного регулювання.
Стратегічна мета формування сучасної системи і структури управління зовнішньоекономічною діяльністю полягає у приведенні їх у відповідність до потреб зміцнення позицій України на світогосподарській арені за рахунок:
- збереження та розширення частки зовнішньої торгівлі нашої держави в міжнародному товарообміні;
- підвищення ефективності зовнішньоторговельних операцій за рахунок переходу від експорту сировини та напівфабрикатів до торгівлі товарами з високим вмістом доданої вартості;
- використання національною економікою додаткових стимулів розвитку та переваг міжнародного поділу праці за рахунок поліпшення умов інтеграції у світове господарство.
Реалізація цих завдань пов'язана з радикальними змінами в умовах зовнішньоекономічної діяльності та системи управління нею у зв'язку з переходом від державної монополії на зовнішню торгівлю до її лібералізації і, як наслідок, надання первинним економічним агентам права на активну участь у зовнішньоекономічних операціях та світогосподарських процесах.
Удосконалення системи управління зовнішньоекономічною діяльністю можливе за умови забезпечення системного і взаємоузгодженого на різних рівнях управління підходу до підвищення ефективності зовнішньоекономічних відносин загалом та зовнішньої торгівлі, зокрема, для прискорення розвитку економіки та поліпшення умов її інтеграції в світове господарство. Така потреба викликана як масштабами, змістом та складністю вирішення конкретних завдань, так і можливими методами, строками, важелями та інструментами їх реалізації. Не менше значення має і характер зовнішнього та внутрішнього середовища, нейтралізація деструктивних процесів в якому може бути забезпечена на макроекономічному (загальнодержавному), мезо- або галузевому (зовнішньоекономічному) та мікроекономічному (зовнішньоторговельному) рівнях державного управління.
Несприятливий вплив зовнішніх чинників може бути нейтралізований лише на вищому рівні державного управління, оскільки економічна політика, яка визначає співвідношення між правовими, економічними і адміністративними важелями, та впливає на формування системи і структури управління народним господарством, є похідною від обраної моделі ринкового реформування економіки та зовнішньоекономічних зв'язків.
Для ефективного системно узгодженого використання засобів податкової, структурної та інших складових зовнішньоторговельної політики держави необхідно враховувати фактичну функціональну розірваність нинішньої системи управління зовнішньоторговельними процесами, інвестиціями, а також валютно-фінансового, податкового, митного регулювання, промислової, структурної, науково-технічної політики тощо, закріплених за спеціалізованими органами державного апарату.
У перехідних умовах існуючий розподіл функцій все більше вступає в протиріччя з потребами підвищення ефективності виробництва, поліпшення його структури та умовами інтеграції економіки в систему світових господарських зв'язків, оскільки ні функціональні, ні галузеві органи, взяті кожен окремо, не несли та і не можуть нести відповідальності завикористання іноземних кредитів та інвестицій, своєчасну сплату боргів, ефективність експорту національного капіталу, товарів та послуг і, як наслідок, позитивно впливати на умови входження економіки України у систему світогосподарських зв'язків.
ВИСНОВКИ
Проведене в роботі дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки і пропозиції:
1. Однією з найважливіших
Loading...

 
 

Цікаве