WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

з метою економії суспільної праці в процесі виробництва і обміну його результатами між різними країнами. Економічний зміст зовнішньоторговельного обміну полягає в тому, що участь у міжнародному обміні товарами доцільний для країни лише тоді, коли вона витрачає на виробництво експортних товарів менше суспільної праці, ніж вона має витратити на виробництво товарів імпортованих на кошти, які отримані від експорту.
На нашу думку, сучасна зовнішньоекономічна політика - це система заходів, що спрямовані на досягнення економікою даної країни певних переваг на світовому ринку й одночасно передбачають захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів. Її результати часто є підставою для досягнення певних політичних цілей, і тому вона є невід'ємною складовою зовнішньої політики держави.
У різні періоди свого розвитку окремі держави проводили ту зовнішньоторговельну політику, яка найбільшою мірою відповідала конкретній політичній та економічній ситуації, що існувала в даній країні.
Узагальнення теоретичних здобутків, що стали основою розвитку міжнародної торгівлі на різних етапах міжнародних економічних відносин, дозволяють нам виділити основні етапи еволюції поглядів на зовнішньоторговельну політику: класичні описові концепції міжнародної торгівлі (до XIX століття включно); регулятивні теорії розвитку зовнішньоекономічної політики (три чверті XX століття); сучасні концепції системного підходу до управління міжнародним бізнесом (кінець XX століття).
Практичний досвід, здоровий глузд, стійкі традиції і торговельні порядки - все це обумовлювало невеликий обсяг міжнародної торгівлі на першому етапі та формування наукових підходів, що носили описовий характер.
Відмінною рисою другого етапу є посилення втручання держави у міжнародні ділові операції. Значною мірою на цей процес вплинули дві світові війни і розкол світу на дві протилежні соціально-економічні системи. Природньо, що кожна з них вдавалася до активного використання держави як важливого інструменту реалізації своїх інтересів у сфері міжнародного бізнесу. Міжнародні ділові операції стали об'єктом ретельного планування. Для забезпечення успіху цих операцій обидві системи створюють різні державні і міжнародні інститути (Рада Економічної Взаємодопомоги, Європейський Союз та ін.). При цьому формуються наукові погляди, які доводять доцільність державного регулювання зовнішньоекономічної сфери і визначають основні напрями цього регулювання.
Особливістю третього, сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічної політики стало усунення соціально-політичного протистояння двох систем у сфері міжнародного бізнесу. Ряд західних компаній активно проводить ділові операції в постсоціалістичних країнах і в Україні, зокрема. З іншого боку, багато українських підприємств активно діють на зовнішніх ринках. Саме корпоративний менеджмент міжнародних компаній стає вирішальним чинником розвитку міжнародного бізнесу і розширення зовнішньоекономічних зв'язків країн. Менеджментський аспект є відчутним у сучасних теоріях регулювання зовнішньоекономічних відносин.
З огляду на той факт, що основою економіки феодального суспільства був купецький капітал, для якого синонімом багатства виступали гроші, була сформульована і відповідна політика, що одержала назву меркантилізму. Її прихильники виходили з того, що багатство держави, яке вони ототожнювали з грошовим капіталом, залежить від максимально можливого накопичення грошей (золота і срібла). Тому, вважали вони, зовнішня торгівля повинна бути орієнтована на накопичення дорогоцінних металів шляхом проведення політики обмеження імпорту і розширення експорту за допомогою втручання держави і її контролю за станом зовнішньої торгівлі.
Основним засобом обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок були мита. Одночасно в колонії могли ввозитися товари тільки з метрополії. На шляху постачань з інших країн зводилися обмежувальні, а часто і просто заборонні бар'єри.
З розвитком продуктивних сил і переходом до мануфактурного, а згодом і до капіталістичного способів виробництва, політика меркантилізму поступово трансформувалася в політику протекціонізму, що означало захист національної економіки за допомогою мит, кількісного обмеження імпорту, а іноді й експорту.
З розвитком капіталістичного способу виробництва політика протекціонізму вступала в усе більше протиріччя з інтересами капіталістичного виробника, що прагнув до експансії і захоплення нових ринків збуту. Особливо гостро ця проблема постала після промислового перевороту в Англії. Застосування перших машин привело до скорочення витрат і збільшення обсягу виробництва. Однак на шляху реалізації різкого зростання обсягів більш дешевих товарів стояли створені політикою протекціонізму перешкоди, що привели на практиці до поділу світової торгівлі на сектори, які об'єднували метрополії і зв'язані з ними колоніальні країни.
Ці об'єктивні потреби розвитку капіталістичного способу виробництва призвели до виникнення нової концепції, так званої теорії свободи торгівлі класиків англійської політичної економії А.Сміта і Д.Рікардо. Головна ідея їх вчення полягала в тому, що найбільшу вигоду одержують країни, які беруть активну участь у міжнародному поділі праці на підставі переваг витрат виробництва або, за їх термінологією, праці (абсолютних - за А. Смітом, порівняльних - за Д. Рікардо). Надалі погляди А.Сміта та Д. Рікардо були розвинуті шведськими вченими 3. Хекшером і Б. Оліним, що сформулювали так звану теорію факторів виробництва, а також цілим рядом інших вчених - прихильників неоліберальної школи. [216, с.42]
Суть поглядів прихильників "вільної торгівлі" прямо суперечила поглядам меркантилістів і представників протекціонізму, тому що представники ліберального напрямку рекомендували державі максимально обмежити втручання в економіку, у зовнішню торгівлю тощо. Воно допускалося лише у виключних випадках, задля забезпечення безпеки і зміцнення обороноздатності країни, або для нейтралізації державної підтримки експорту. [100, с.36]
У зовнішньоторговельній практиці широко використовуються обидва напрямки зовнішньоекономічної політики - як протекціонізм, так і свобода торгівлі. При цьому в "чистому вигляді" вони практично ніколи не застосовуються. Позиція держави в проведенні тієї або іншої політики визначається особливостями соціально-економічного розвитку країни, її місцем і роллю в міжнародному поділі праці. Політика протекціонізму проводилася в ті періоди, коли внутрішня економіка даної країни або її окремі галузі були не досить конкурентноспроможні на світовому ринку, а тому потребували допомоги держави, яка створювала систему захисту слабких галузей, використовуючи для цього визначений набір торговельно-політичних засобів. Навпаки, коли економіка однієї з країн виривалася вперед у своєму розвитку в порівнянні з іншими державами, її представники виступали з вимогою усунути перешкоди на шляхуруху товарів, у першу чергу мита та квот, тобто, виступали під гаслом свободи
Loading...

 
 

Цікаве