WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

на існуючих посівних площах, необхідно вирощувати врожай зернових по 33-34 центнери з гектару. Це зовсім не рекордні врожаї, але вони для нас поки не досяжні.[50, с.78]
Постає також важливе питання, кому продавати сільськогосподарську продукцію. Заходу вона не потрібна, отже, залишаються Росія та республіки зі складу СРСР. Але і тут варто виважено оцінювати свої перспективи. Росія - це величезний ринок збуту, де розгортається гостра конкуренція між основними виробниками сільгосппродукції. До того ж її потенційні можливості у відношенні виробництва продуктів харчування величезні і починають реалізовуватися.
Українські сільськогосподарські продукти обмінюють на нафту і газ. Такий обмін не може бути еквівалентним, тому що значно легше встановити світові ціни на енергоносії, і практично ніхто не буде купувати по світових цінах сільгосппродукцію в Україні. По таких цінах Росія знайде собі продукцію високої якості й у будь-якому обсязі в іншому місці. Тому по так званих "світових" цінах продукція нашого аграрного сектора неконкурентоспроможна навіть на російському ринку. Продавати значно дешевше - от що чекає нашу продукцію, і не тільки сільськогосподарську. За обсягами Україна теж не здатна конкурувати. Отже, експортний потенціал України в цій сфері може бути вагомим десь років через 15-20. [157, с.12]
4. Потужний технологічний потенціал ВПК і науки. Варто враховувати, що основна маса конкурентних технологій сконцентрована у ВПК, де вони використовувалися, як правило, для випуску малих серій і одиничних виробів, при слабкому контролі за матеріальними витратами. Відомо, що в цій сфері ефективність мала дещо інший зміст, ніж в економічній. З позицій розумної ефективності її ніхто не рахував. Розвиток ВПК, з одного боку, і його конверсія - з іншого, вимагають постійних витрат - з тим, щоб його продукція була конкурентоспроможна.
З ВПК пов'язуються значні надії у відношенні виходу на світовий ринок з високими технологіями. Можливо, цей оптимізм дещо перебільшений. На сьогодні сфера високих технологій (маються на увазі як самі технології, так і їхнє функціонування) фактично зруйнована. У підприємств, що мають ці високі технології, звузився внутрішній ринок, а конверсувати підприємства-гіганти занадто важко і, з економічної точки зору, неефективно. Тому першими кроками до вирішенні цієї проблеми повинні стати роздержавлення, демонополізація, реструктуризація, створення системи малих і середніх підприємств, що володіють високими технологіями і можуть ефективно пристосовуватися до потреб ринку. Скажемо, ВО "Арсенал" може об'єднувати через холдинг або іншу форму багато різних підприємств, що працюють у сфері високоточної (і не тільки) оптики. Вони кооперуються, з'єднуються, дробляться, конкурують і при цьому вносять ринкове життя в цю сферу, що може бути конкурентоспроможною на світовому ринку. Кожне з них знайде свою ринкову нішу і буде відстоювати її, що можливе тільки через динамічний науково-технічний пошук. До того ж невеликі форми виробництва значно легше пристосовуються до ринку - це і є один із шляхів конверсії. [30, с.21]
Особливої уваги потребує сфера науки, оскільки для прориву на зовнішні ринки необхідний постійний науковий пошук по створенню нових товарів і послуг, та й сам науковий продукт має величезне значення як товар. Українська наука має високі досягнення. Але сьогодні необхідна відповідно розвинена інфраструктура: підготовка професійних науково-інженерних кадрів, розвинена інформатика і її інтегрування у світовий інформаційний простір. В остаточному підсумку, потрібно виробити державну стратегію у відношенні розвитку науки.
Розвиток науки - це реальний для України шлях до світового співтовариства через підняття рівня конкурентоспроможності її економіки. Саме наука виступає рушійною силою, що створює розвинені (або, краще сказати, надбані) фактори конкурентної переваги, що мають вирішальне значення в конкурентній боротьбі. Про це переконливо свідчить досвід Японії, Італії, Тайваню, Південної Кореї й інших країн.
Нинішній курс на нарощування експорту за будь-яку ціну в перспективі заведе в тупик. Це обумовлено декількома принципово важливими моментами:
1) орієнтація на сьогоднішню структуру (навіть якщо це викликано невідкладною потребою у ВКВ) призведе до ще більшої структурної деформації господарства і до кінця зруйнує науково-технічний потенціал держави;
2) стратегія залучення науково-технічного потенціалу в сферу зовнішньоекономічної діяльності відсутня, а усі так звані "програми і концепції" носять торгово-посередницький характер;
3) існуючим розробкам практично бракує розуміння того, що для досягнення й утримання конкурентної переваги в наукових галузях, що можуть скласти основу експортоорієнтованої стратегії, необхідно мати стабільні переваги в певних сферах науки, а також у галузях, зав'язаних на виробництві кінцевого продукту.
В Україні поки відсутні діючий механізм і моделі організації виробництва, які б могли консолідувати конкурентноспроможні технологічні системи і були б здатні до ефективної інтеграції у світогосподарський простір на основі агресивної експортної стратегії. Саме сьогодні, у контексті розробки довгострокової зовнішньоекономічної політики, необхідно оптимально збалансувати коротко-, середньо- і довгострокові інтереси держави, пов'язавши їх із динамікою економічних реформ і структурних перетворень у народногосподарському комплексі. Для України цей механізм умовно повинен перебувати на трьох взаємопов'язаних рівнях, на кожному з яких реалізуються конкурентні переваги різних рівнів.
1 рівень: стабілізація і нарощування виробництва в певних напрямках, у відповідності зі стратегічними цілями, традиційними товарними зв'язками, із зміною акценту на готову продукцію. Необхідно зберігати експортний потенціал металургійного комплексу і ряду хімічних виробництв, поступово орієнтувати їх на новітні технологічні процеси. У певному сенсі, цей рівень є "товарно-кон'юнктурним", але його головна задача - закріплення на традиційних ринках, а також експансія на нові через активний вплив на кон'юнктуру (агресивний маркетинг товарних ринків) і розвиток існуючих конкурентних переваг.
II рівень: реалізація деяких тимчасових переваг, що забезпечуються невисокою вартістю робочої сили, наявністю розвинених виробничих фондів і технологічних знань, а також матеріальних ресурсів. Ця модель інтеграції у світогосподарську систему традиційна для країн, що розвиваються, особливо на стартовому етапі, її ключовий елемент - ставка на залучення іноземного капіталу і підключення до глобальних технологічних зв'язків.
У наших умовах цей рівень може бути реалізований по наступних напрямках:
o створення виробництв за участю іноземного капіталу длявипуску конкретних марок виробів, що завершують свій життєвий цикл на ринках розвинених країн;
o створення складальних виробництв із привізних компонентів;
o створення машинобудівних виробництв, які б орієнтувалися на обслуговування
Loading...

 
 

Цікаве