WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

переваги, які ще потрібно розвивати і реалізувати [151, с.143].
Потенціал системи - це її спроможність досягти поставленої мети за наявних ресурсів і умов їхнього використання, тобто це рівень ефективності використання обмежених ресурсів.
З таких позицій і варто розглядати експортний потенціал, який можна визначити як обсяг благ, які національна економіка може виробити і реалізувати за свої кордони, принаймні, без збитків для себе, але у усіх випадках - при певних зовнішніх і внутрішніх обмеженнях, намагаючись максимізувати власний прибуток.
Експортний потенціал країни - це також спроможність національної економіки відтворювати свої конкурентні переваги на світогосподарській арені.
У високорозвинених країнах необхідність підтримки значної конкурентоспроможності викликало до життя новий тип господарського розвитку, при якому відносна рівновага галузевих і технологічних структур змінилася постійними, динамічно послідовними перебудовами структури господарства.
Конкурентоспроможність національної економіки - це вирішальний критерій, який необхідно брати до уваги при вирішенні проблем лібералізації зовнішньоторговельних зв'язків і рівня відкритості економіки.
Сьогодні економіка України через її украй важке становище і низьку конкурентоспроможність є занадто відкритою. Як відомо, головним каналом відкритості служить зовнішня торгівля. Її частка у ВНП коливається від 8 до 10% у великих держав, до 70-80% у деяких малих країн (Голландії, Бельгії, ін.). За оцінками фахівців, рівень відкритості економіки України, розрахований як частка експортної квоти у ВВП, у 1998 р. склав понад третину. [65, с.116]
Така ситуація тягне за собою серйозну небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком не значної конкурентоспроможності, а безсистемної торгівлі на фоні глибокої кризи. Будь-яке небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на грань банкрутства через відсутність запасу міцності.
Визначимо конкурентні переваги, властиві українській економіці, з тим, щоб, використовуючи їх, можна було посісти чільне місце у світогосподарських торгових зв'язках. Як правило, посилаються на дешеву робочу силу, розвинену промисловість, можливості аграрно-виробничої сфери і ВПК, наявність високих технологій і розвиненої науки. Але варто розглянути ці фактори критично, адже перебільшений оптимізм набагато гірший від зваженості й обережності в оцінці своїх реальних можливостей.
1. Дешева робоча сила. Як правило, цей постулат приймається на віру, тому що вартість робочої сили ідентифікується з низькою заробітною платнею, без обліку продуктивності праці. Але якщо перерахувати це у порівнянні співвідношення зарплатня / продуктивність праці, то в Україні ціна праці, витраченої на виробництво одиниці НД, буде відрізнятися менше - вона буде на 35-50% менша, ніж у США. Але і ця різниця поглинається низькою якістю праці і, відповідно, виробів, а також значними втратами на виробництві (біля 30-40%) [173, с.287]
Не витримують критики твердження про досить високий професійний рівень нашої робочої сили. Відомо, що 13% робітників у промисловості, 3/4 - у сільському господарстві і біля 1/2 - у будівництві зайняті ручною некваліфікованою працею. [174, с.288]
На сучасному етапі науково-технічного розвитку, що є головним фактором росту конкурентоспроможності, до виробництва ставляться нові, набагато більш жорсткі вимоги. Насамперед, це стосується якісних характеристик трудових ресурсів - дисципліни, кваліфікації, ставлення до праці, організації і управління виробництвом (сучасного менеджменту). Сьогодні українська робоча сила не відповідає цим вимогам, отже, вона ще дорожче обходиться підприємцеві. Крім того, значне поширення в індустріально розвинених країнах електронних та інформаційних технологій, завдяки їх ефекту, що зберігає час праці, ставить під сумнів конкурентні переваги за рахунок дешевої робочої сили. Забезпечуючи різкий злет продуктивності праці, ці технології не тільки зменшують, але і зводять до мінімуму значення низької заробітної платні.
2. Відносно розвинена промисловість при певних маркетингових і політичних зусиллях може посісти чільне місце на ринках країн, що розвиваються, і країн СНД. Головними факторами реалізації такого напрямку визнають тривалу "присутність" колишнього СРСР у цих державах, невимогливість їхніх ринків до якості продукції, можливі низькі ціни на українські вироби, а також фактори політичного характеру. Але варто взяти до уваги деякі обставини, що роблять ці "конкурентні переваги" досить сумнівними.
Сучасний світовий ринок характеризується застосуванням лідерами міжнародної конкуренції глобальних стратегій, у котрих нерозривно пов'язані торгівля й експорт капіталу.
Ринки країн, що розвиваються, потребують значних кредитів. Адже на цьому будувалася торгова політика СРСР. Саме в припливі іноземних інвестицій зацікавлена більшість країн, що розвиваються. Але в найближчі 15-20 років Україна навряд чи зможе реалізувати таку політику в масштабах, достатніх для завоювання позицій лідера.
До того ж варто взяти до уваги так званий "російський слід" на цих ринках. Адже саме з Росією асоціюється колишній СРСР, саме Росії відійшли зовнішньоторговельна і дипломатична інфраструктура, саме вона набагато активніше діє на них. Тому на будь-які світові ринки товаровиробники України повинні виходити з конкурентноспроможною продукцією, а не шукати невимогливих клієнтів.
При визначенні експортоорієнтованих виробництв необхідно керуватися, насамперед, потребами світового ринку, активно ці потреби формуючи. На світовому ринку немає незаповнених ніш (сегментів). Тому потрібно створювати їх і активно утверджуватися в них. Інакше конкуренти швидко заповнять їх і витіснять з них менш активних діячів ринку. Тим часом власні можливості - це другий план даної проблеми. Вони оцінюються з позицій потреб ринку, тобто потрібно відповісти на запитання: а чи зможуть національні виробники їх задовольнити, і що для цього необхідно зробити.
3. Можливість швидкої експортної орієнтації сільського господарства і переробних галузей теж проблематична. З позицій оцінки первинних (тобто природних) факторів конкурентних переваг Україна знаходиться у винятковому становищі: прекрасні землі, помірний клімат, значна чисельність робочої сили, вигідне географічне положення, колосальні ринки збуту на Сході. Але стан агропромислової сфери України є занадто важким, щоб можна було вести розмову про її конкурентні переваги навіть на ринках Росії. Якщо це і стане можливим, то відбудеться нескоро. Перед Україною стоїть одне з головних завдань - нагодувати власне населення. Перспективи на найближчі роки не вселяють оптимізму.Аграрна реформа занадто затяглася, до того ж вона не може одночасно вирішити питання соціально-економічних відносин в аграрній сфері і значно підняти продуктивність праці.
За оцінками експертів, для того, щоб цілком забезпечити себе зерном
Loading...

 
 

Цікаве