WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

умовах;
o захист внутрішнього ринку від реекспорту імпортованої продукції на умовах демпінгу й експорту вітчизняної продукції, обсяги виробництва якої недостатні для потреб внутрішнього ринку або не мають надійної ресурсної бази.
Не менш важливе значення має і вирішення проблем забезпечення більш високого рівня повернення валютного виторгу від експорту, збільшення в загальному обсязі експорту частки послуг у сфері патентно-ліцензійної торгівлі, ноу-хау, геологорозвідувальних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектних, транспортно-експедиторських, маркетингових та інших робіт і послуг.
Для поліпшення механізму регулювання імпорту необхідні державні заходи, спрямовані на забезпечення диверсифікації джерел постачань продукції виробничо-технічного призначення (насамперед, товарів критичного імпорту) із метою зменшення ресурсної залежності від монопольних постачальників, а також посилення захисту інтересів національних товаровиробників і споживачів, приведення структури ввозу у відповідність до потреб виходу економіки з кризового стану та її структурної перебудови.
Наша держава тільки входить у систему світового господарства, і від того, як цей процес буде відбуватися, залежить не тільки і не стільки динаміка зовнішньої торгівлі, а, насамперед, можливість подальшого економічного і соціального розвитку держави як органічної системи світової економіки. У процесі інтеграції у світовий економічний простір Україна буде зустрічатися з великими труднощами. Це обумовлюється рядом причин.
1. Україна ще не визначилася повною мірою з основними напрямками і механізмом структурної перебудови економіки.
2. Дуже гостро стоїть питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, яке необхідно вирішувати з позиції активного конкурентного протистояння на світовому ринку.
3. Існують деякі протиріччя регіонального характеру, усунення котрих можливе тільки на довгострокових договірних засадах, шляхом активного включення в інтеграційні процеси, із визначенням глобальних національних пріоритетів і їхнього збалансування з іншими, що існують у світовому економічному просторі.
4. Спроби активного спілкування і діалогу з міжнародними фінансовими інститутами - як гарантами входження України у світовий ринок і відновлення економіки - поки тягнуть за собою неадекватну реакцію широких кіл української громадськості, оскільки дотепер чітко не визначені орієнтири нашої держави ні в розвитку її "внутрішньої" економіки, ні в пошуках її майбутнього місця у світовому господарстві.
Сьогодні в Україні не існує цілісної доктрини та виваженої практики реалізації зовнішньоекономічної політики держави. Українська зовнішньоекономічна політика - це, в основному, епізодична торгівля, навколо якої сконцентровані зусилля по так званій "лібералізації", дебати про ліцензування, квотування, ціноутворення тощо. Але зовнішньоекономічна політика - це не тільки торгівля, не тільки інвестиційне і науково-технічне співробітництво, не тільки створення договірного простору і забезпечення національної економічної безпеки. Це - весь комплекс проблем, вирішення яких націлене на органічне інтегрування національного в систему світового господарства з метою максимізації своєї частки світового прибутку.
Існуючі концептуальні підходи до зовнішньоекономічної політики України при всіх її позитивних аспектах мають істотний недолік: у них фактично відсутні концепція й організаційні принципи досягнення стратегічних цілей. Це і складає стрижень зовнішньоекономічної політики через зміни, що не тільки відбулися, але і з являються у сфері міжнародних економічних відносин.
Виробничо-інвестиційне співробітництво, в результаті інтернаціоналізації виробництва і капіталу, не підриває товарне виробництво, а модифікує, робить його більш ефективним: виробництво здійснюється на базі технологічного співробітництва, що вийшло за межі національних кордонів; на нових стиках поділу праці в новітніх формах відбувається обмін товарами; суб'єкти ринку виступають у транснаціональній формі (шляхом утворення транснаціональних корпорацій). Але для України більш звичним є "постачальницько-побутовий" і "посередницько-торговий" менталітет виходу в світогосподарську сферу. Тому, щоб перебороти відсталість виробництва, необхідно перейти до нової моделі взаємодії національного господарства зі світовим. Саме тому варто орієнтуватися на виробничо-інвестиційну модель, де в полі зору знаходиться не тільки сфера обігу (зовнішня торгівля), але і співробітництво по всіх ланках виробничо-технічного процесу, із винесенням частини з них за національні рамки. Орієнтація винятково на зовнішньоторговельну модель співробітництва призведе до ще більшого поглиблення структурної кризи, оскільки вона значною мірою є похідною від існуючої структури виробництва. У даному випадку мова йде не про вихід на світогосподарську арену окремих українських товарів, а про функціонування на цій арені як певних конкурентноспроможних галузевих і міжгалузевих блоків, так і регіонально-виробничих анклавів тощо.
Як показує міжнародний досвід, сьогодні прорив на світові ринки забезпечується, як правило, не просто продуктом, і навіть не галуззю, а міжгалузевим комплексом, що створюється з конкретних відтворювальних і технологічних систем. Його конкурентне ядро займає певну для нього технологічну нішу й інтегрується зі своїми постачальниками і партнерами. Виявлення і підтримка розвитку таких галузевих (міжгалузевих) "кущів" в українській економіці - це дуже важлива і необхідна справа. [151, с.122]
Головна мета державної зовнішньоекономічної політики полягає у створенні умов для формування довгострокових конкурентних переваг у вітчизняних товаровиробників. Така політика базується на ряді вихідних моментів:
o національне економічне процвітання грунтується на високому рівні продуктивності праці;
o у галузях конкурують фірми поза межами країни;
o національна конкурентна перевага має відносний характер;
o динамічне відновлення виробництва веде до стійких конкурентних переваг, а не до короткострокового виграшу на рівні зниження витрат;
o конкурентні переваги в галузях промисловості створюються протягом десятиліть або більш тривалого терміну;
o країни домагаються переваг завдяки своїм розбіжностям, а не подібності.
Експортна організація економіки і лібералізація зовнішньо-економічних зв'язків - як основне завдання зовнішньоекономічної політики України - вимагає визначення існуючих і потенційних конкурентних переваг українських товаровиробників, а також факторів, що їх формують, і механізму реалізації цих переваг. Ключем до розуміння позицій держави на зовнішніх ринках виступає інтегрований критерійконкурентоспроможності - рівень ефективності використання ресурсів. Україна має значні природні конкурентні переваги: достатню чисельність робочої сили, вигідне географічне положення, багаті природні ресурси. Але це тільки можливі потенційні
Loading...

 
 

Цікаве