WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

закупівель для України можуть виступати такі товари легкої промисловості, як одяг, побутова й обчислювальна техніка, новітні технології, миючі засоби, промислове устаткування. Інвестиційний напрямок співробітництва, що на початковому етапі представлений переважно у вигляді торгових представництв і корпорацій, може успішно розвиватися в суднобудуванні, авіакосмічній промисловості, нафтохімії, біотехніці.
Можливості українсько-кубинського співробітництва значною мірою припускають відновлення багатогалузевої торгово-виробничої кооперації, що велася ще в контексті радянсько-кубинських інтеграційних програм. У практичному розрізі ці й інші питання розглядалися на засіданні Міжурядової комісії з питань економічного і науково-технічного співробітництва двох держав.
Серед галузевих напрямків співробітництва найбільш актуальними є машинобудівне, електротехнічне, енергетичне, агропромислове, хімічне, туристичне і медичне. Експортними товарами з України могли б стати добрива, технічні агрегати й устаткування, продукти харчування. Імпортними - морепродукти, кава, нікель, інші кольорові метали, тютюн, цитрусові, цукор-сирець. Причому останній, усупереч дещо спрощеним уявленням про конкурентність кубинського цукру, може стати додатковим чинником збільшення виробничого завантаження вітчизняних заводів, які перероблюють цукор (а їх в Україні понад 190) і експорт готової продукції з України, оскільки сумарний попит на цукор, навіть у географічних сусідів України (з огляду на країни Близького Сходу і Перської затоки), дозволяє розширити його постачання.
Підводячи підсумок вищесказаного, можна констатувати досить виражену і стійку тенденцію реального перетворення економіки України з частини єдиного економічного простору колишнього СРСР на самостійну "національну одиницю" у механізмі глобального поділу праці. І головними показниками в цьому відношенні виступають дані по національному експорту й імпорту: перші свідчать про реальну спроможність економіки брати ефективну участь у міжнародному поділі праці, а другі - про подолання технологічної залежності від постачання з країн колишнього СРСР через однобічність промислового розвитку і слабкість інфраструктури [16, с.36].
Так, частка експорту в країни, що не належали до колишнього СРСР, значно зросла з початку 90-х років - із 24-28 % до більш ніж 60 % і має тенденцію до подальшого збільшення. У той же час більшу частку імпорту з країн СНД складають для України енергоносії. [16, с.37]
Фактично мова йде про процес економічної суверенізації України, трактування якого як ізоляціоністського (маючи на увазі "єдність пострадянського простору") цілком неадекватна. Навпаки, його цілі, задача просування вперед у ході ринкової реформи не можуть не включати всебічну кооперацію з Росією на засадах паритетності і взаємовигоди. Хоча, на жаль, у цьому контексті доводиться констатувати і наявність для України мотиву "геоекономічної обережності". Адже непередбачуваність російського уряду (як, наприклад, спроби односторонньо змінити умови україно-російської торгівлі шляхом встановлення податку на додану вартість в розмірі 20%) з питань двосторонніх відносин є приводом до переорієнтування зовнішньоекономічних зв'язків України на більш "надійні" географічні вектори співробітництва.
Крім того, непевність перспектив російського ринку, навіть його фізичне звуження, збільшення технологічного відставання від головних індустріально розвинених країн зменшують привабливість цього вектора для геоекономічної моделі України. З більшою впевненістю можна говорити про необхідність самостійної (тобто "неколективної" у складі СНД) інтеграції України в міжнародні торговельні структури, усебічне розширення співробітництва з ЄС і прокладання "південного шляху" до ісламського ринку, зокрема, до нафтовидобувних країн із великою купівельною спроможністю, що країна здатна реалізувати навіть з урахуванням сучасного технологічного рівня вітчизняного виробництва.
Тільки зважений погалузевий підхід із використанням поглибленого цифрового аналізу потенційних торгових, інвестиційних контактів України і цілеспрямованої урядової політики захисту інтересів вітчизняних виробників на зовнішніх ринках здатні стати ефективним фактором прискорення реформ і динамізації розвитку економіки України.
3.2. Забезпечення експортно-імпортної збалансованості економіки України в системі сучасної світової торгівлі.
Основними завданнями формування ефективного механізму захисту економічних інтересів держави і вітчизняних виробників стає створення системи стимулів, спрямованих на найбільш повне забезпечення потреб у постачанні на економічно вигідних для інтересів держави умовах товарів критичного імпорту та іншої продукції виробничо-технічного призначення і створення ефективного механізму раціонального обмеження постачань товарів некритичного імпорту і поліпшення їхньої якості. Не менш важливим для підвищення ефективності і збалансованості зовнішньої торгівлі є створення умов для поліпшення структури експорту на основі реалізації заходів, спрямованих на зміцнення і розвиток виробничого потенціалу України.
На сучасному етапі ефективна інтеграція України у світовий економічний простір є невідкладним завданням розвитку її державності й економіки. Але для того, щоб цей процес дійсно приніс очікуваний результат, необхідно усвідомити і реалізувати декілька важливих вихідних положень. Вони повинні грунтуватися на:
o знанні і прогнозуванні тенденцій у змінах зовнішнього економічного середовища (системи світового господарства), в котрій повинно функціонувати національне господарство України, а також прийнятті його внутрішнього економічного "регламенту";
o чіткому усвідомленні необхідних - збалансованих із національними інтересами - трансформацій національного господарства, які б змогли забезпечити ефективну взаємодію зі світовим господарством на основі високого рівня конкурентоспроможності економіки.
Основним завданням формування механізму регулювання експорту, за нашими розрахунками, має бути розширення вивозу товарів Е, виробництво Sn яких перевищує внутрішні потреби Dn і які можуть знайти збут на зовнішньому ринку на прийнятних для економічних інтересів держави умовах:
E = Ce* Q Ce ,
Q = Sn - Dn
де Ce - ціни на товари, що експортуються, включаючи націнки, тарифи, збори;
Q - надлишкова частина виробництва товарів (послуг), що перевищує попит із урахуванням запасів, резервів та інших вимог економічної безпеки;
- множина вимог щодо торгівлі, які встановлює держава.
Іншими завданнями механізму регулювання експорту є:
o захист економічних інтересів держави від експорту традиційної продукції на демпінгових умовах, що є причиною нееквівалентності товарообміну івтрати ринків збуту через антидемпінгові заходи країн-імпортерів;
o захист внутрішнього ринку від надмірного вивозу продукції, дефіцит якого призводить до імпорту аналогічних товарів на невигідних для економічних інтересів держави
Loading...

 
 

Цікаве