WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

західноєвропейських інвестицій, участі нашої держави у спільних технологічних проектах. У такому ж світлі можна розглядати і перспективи скасування кількісних і зменшення тарифних обмежень із боку ЄС, адже в деяких відношеннях зовнішньоторговельний режим в Україні більш ліберальний, ніж у ЄС. Наочним свідченням сказаному є підписання між Україною і ЄС Угоди про партнерство і співробітництво, згідно якої з 1998 р. почалися практичні дії по формуванню між ними зони вільної торгівлі.
Майже повна зовнішньоекономічна орієнтація України на країни СНД після проголошення незалежності, що, як відомо, відбулася на фоні колапсу кооперації з колишніми партнерами СРСР у рамках РЕВ, в останні роки змінилася балансуванням навколо 30-відсоткової оцінки по експорту і на значно більш високому рівні - приблизно 60% по імпорту. Дані Мінстату України за 1999 р. демонструють, що на СНД і країни Балтії припадало 29,5% вітчизняного експорту і, відповідно, більше 70 % - на країни "іншого світу" [82, с. 9]. Частково це відбулося під впливом фактора негативної динаміки попиту на українські товари в Росії та в інших країнах СНД. Мала місце і зворотня тенденція падіння попиту в Україні на постачання продукції з інших країн СНД, що зв'язано з тривалим процесом структурної перебудови усієї системи господарювання в напрямку зменшення енерговитрат і нового міжгалузевого співвідношення. Крім того, фактор віддаленості від Середньої Азії і Казахстану значно зменшує ефективність української торгівлі з ними. І особливо це стосується торгівлі металами через зростання цін на них унаслідок високих транспортних тарифів у Росії, тому не дивно, що вже в 1993 р. у "ближнє зарубіжжя" продавалося тільки 24 % українського експортного чавуну і 43% прокату чорних металів. З цих же причин, а також через кризові явища у промисловості і сільському господарстві країн СНД і в експортній промисловості України відбулося падіння продажу таких продуктів вітчизняної хімічної промисловості, як добрива - калійні й азотні, каустична сода, сірчана кислота [48, с.271].
Паралельно з цим об'єктивним процесом велася діяльність по створенню наднаціональних регулятивних і управлінських структур з боку РФ і у рамках СНД і окремих глав держав цього блоку, що потім з інших причин пов'язали свій політичний курс із кампанією за "поновлення розірваних економічних зв'язків" [48, с.311].
Ідея створення Економічного союзу СНД (а багато в чому вона нагадує і, таки, була запозичена з відповідних розробок по західноєвропейській інтеграції) має на меті поступове економічне зближення колишніх радянських республік за допомогою впровадження системи вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили, узгодження бюджетної, грошово-кредитної, зовнішньоекономічної, митної і податкової політики, нормативно-правового й інформаційно-статистичного забезпечення. Отже, цьому союзу надавалася поліфункціональна інтеграційна й об'єднуюча роль. Безсумнівно, що метою цього союзу було також прагнення компенсувати і зменшити труднощі розвитку пострадянських республік у нових умовах.
Однак підписані відповідні угоди відзначалися певною декларативністю, а також вступили в конфлікт із національними законодавчими і нормативними актами, програмами суспільно-господарського розвитку. Тому на майбутнє була перенесена задача деталізації окремих напрямків співробітництва спеціальними угодами і домовленостями, що розкривають механізми грошово-валютної і кредитної політики, митного регулювання, а також багатобічного узгодження широкого кола проблем макроекономічного регулювання, що природньо повинні відноситися до компетенції національних урядів і парламентів.
З повною впевненістю можна говорити про переважно політичну сутність усіх запропонованих економічних наддержавних об'єднань країн СНД. Їм протистоять реальні інтереси макрогосподарських систем і реальні ж протиріччя між ними. Прикладом цьому є стійке небажання Росії конструктивно розглядати питання про створення на території Співдружності вільної економічної зони, а також практика кількісних нетарифних і тарифних обмежень [31, с. 115.]
Крім того, предметами заборони в ході двосторонньої україно-російської торгівлі є 200 номенклатурних найменувань товарів. Таким чином, штучні обмеження торгівлі між Україною і Росією пов'язані не стільки з недостатністю міждержавних і наддержавних структур [типу Митного, Платіжного або в цілому економічного союзу), скільки з надмірними протекціоністськими заходами російського уряду щодо митного режиму й упорядкування обмежувальних номенклатурних списків товарної торгівлі, до речі, усупереч досягнутим домовленостям по лібералізації експортно-імпортних відносин. [170, с.105].
На користь розвитку концепції економічного механізму СНД як своєрідного "даху" для реалізації коопераційних проектів при участі зацікавлених сторін можна навести приклад великого потенціалу співробітництва України з Азербайджаном із приводу нафтозабезпечення України і транзиту нафти через її територію на північ уздовж історичного Чорноморсько-Балтійського стратегічного вектора, а також організації зворотного потоку товарів. У цьому контексті надзвичайну актуальність набуває питання про будівництво транспортної гілки через територію Грузії з використанням українських труб і за участю вітчизняних працівників, фахівців із зварювання труб, а також проектувальників.
Звичайно, певний резерв співробітництва пов'язаний і з альтернативним варіантом транспортування азербайджанської нафти за маршрутом "Баку - Грозний - Новоросійськ - Бургас - Александропулос", тобто через Північний Кавказ із ключовим терміналом у Новоросійську, на чому наполягає Росія. Причому, варто враховувати, що Росія вже практично виграла перший "раунд" - домоглася того, щоб рання нафта (приблизно 5 млн. т) пройшла саме через її територію. Однак саме будівництво грузинської гілки дозволить у перспективі забезпечити надходження нафти найкоротшим шляхом, а також створить певну альтернативу російському варіанту нафтопостачання в Україну, сприятиме створенню додаткових робочих місць і більш широкій реалізації експортного потенціалу України.
Таким чином, найбільший інтерес для відкритої економіки України у спектрі можливостей міжнародної кооперації в рамках СНД становлять не заходи загальноінституціонального характеру, на чому наполягають Росія, а також керівництво Бєларусі і Казахстану, а комплекс конкретних двосторонніх або субрегіональних проектів локальної або галузевої спрямованості.
Особливої уваги при формуванні геоекономічної політики України як на коротко-, так і на довгострокову перспективу, заслуговує регіон Близького Сходу і Перської затоки. Так, Іран, незважаючи на невеликий на сьогоднішній день рівень товарообігу з Україною (за 1999 р. 92,8 млн. дол. США експорту і 7,3 млн. дол. США імпорту товарів), може стати одним із найбільш впливових векторів її відкритої економіки. Це пов'язано з існуванням надзвичайно великих експортних потужностей, а також значних імпортних потреб цієї
Loading...

 
 

Цікаве