WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

економічних і політичних досліджень, тільки 8% внутрішнього споживчого ринку належало вітчизняним товарам [48, с. 157]. Тому в сучасних умовах, з огляду на зазначені тенденції, для України цілком виправданим є застосування ряду протекціоністських заходів для захисту вітчизняного товаровиробника. Це уможливлює диференційований підхід до вирішення долі кожної галузі, визначення, яку з них слід згортати, а якій - тимчасово надавати субсидії і яку переобладнувати, де необхідно йти на розширення імпорту, а де - залишити сформований національно-господарський комплекс. При цьому не варто забувати про можливість використання переваг інтернаціоналізації регулювання світової торгівлі. Для України це означає активізацію участі в міжнародних економічних угрупованнях, серед яких: Співдружність Незалежних держав (СНД) з метою не загубити ринки на території колишнього СРСР; ЦЕЗВТ з метою поновлення зв'язків з країнами колишньої Ради Економічної взаємодопомоги (РЕВ); ЄС з метою перебування на ринках Західної Європи в режимі найбільшого сприяння нації тощо.
Що стосується приєднання України до ГАТТ/СОТ, то необхідно визначити ймовірні межі (у кількісних показниках), вихід за які може завдати шкоди національним інтересам України та її економічній безпеці. При розробці і реалізації ефективної стратегії зовнішньоторговельної інтеграції необхідно враховувати як домінуючі закономірності розвитку світового господарства, так і трансформації національної економіки для забезпечення її ефективної взаємодії зі світогосподарською сферою.
Питання про входження України до тих або інших міжнародних економічних об'єднань, ставлення до певних інтеграційних процесів стало необхідною складовою її зовнішньої стратегії, умовою вирішення кардинальних проблем внутрішнього розвитку. Причому, одночасно мова йде і про кількісний, і про якісні параметри міжнародного торгового й інвестиційного співробітництва з урахуванням ступеня державного сприяння кооперації у напрямку тих або інших географічних векторів, забезпечення членства (повного або часткового, асоційованого) у міжнародних господарських структурах.
Особливої актуальності цій проблемі додають відразу декілька факторів. Серед них слід зазначити фактор зниження або скасування як тарифних, так і нетарифних бар'єрів у торгівлі, фактор сприяння інвестиціям за допомогою спрощення процедури капіталовкладень в Україну, гарантії відповідних пільг від іноземних урядових структур, можливість запровадження спільних міждержавних науково-технічних коопераційних проектів тощо.
Така сучасна тенденція розвитку міжнародних торговельних відносин, як підвищення оперативності, все більше впливає на регулятивно-контрольний апарат у бік його спрощення, зменшення втручання і навіть повної ліквідації. Адже витрати на дотримання процедур міжнародної торгівлі складають щонайменше 10 % загального обсягу її обороту. Згідно цьому очевидно, що, залишившись осторонь від регіональних і світових інтеграційних процесів, що об'єктивно ведуть до зменшення відповідних витрат, Україна, як і будь-яка інша держава, була б нездатна у стратегічній перспективі підтримувати міжнародну конкурентоспроможність, використовувати переваги активної участі в міжнародному поділі праці. Інша річ, що немає лінійного алгоритму вирішення цього завдання, яке для України стає особливо складним. Історично успадковані диспропорції національного господарства, зокрема, його зовнішньоекономічної сфери, а також географічно-стратегічна "буферність" її території призводять до ситуації, коли в кожному з варіантів підключення до міжнародного коопераційного простору доводиться не тільки враховувати усі "за" і "проти", але й іноді вибирати за принципом "вибору найменшого зла". На даному історичному етапі вихідним і кінцевим пунктом дискусій постає питання про співвідношення двох стратегій - в напрямку господарського простору СНД і за його межі. Однак все актуальнішим стає більш детальний поділ "іншого світу". Це допоможе краще проаналізувати коопераційний потенціал співробітництва України з окремими регіонами і країнами. Крім того, для України, держави з економікою перехідного періоду з досить низьким рівнем міжнародних торгових контактів, кардинального значення набуває врахування тенденцій міжнародного економічного розвитку. Тим більше, що ці тенденції вказують на перспективи і резерви, що можуть використовуватися в ході вітчизняної реформи.
Так, відповідно до річної доповіді Світового Банку з питань світового розвитку "….протягом останніх п'ятнадцяти років обсяги світової торгівлі зростали значно більше, ніж валової продукції, причому, тільки за останні десять років загальні обсяги іноземних прямих інвестицій в країни, що розвиваються, збільшилися в 6 разів". Відзначимо, що для цієї групи країн сумарні обсяги експорту й імпорту складають 43% від ВНП у порівнянні з 33%, що були 10 років тому. [118, с.35]
У цілому, на сучасному етапі можна говорити про глобалізацію економічних відносин, що знайшло своє відображення також і в інституціональному вигляді - у перетворенні Генеральної угоди про тарифи і торгівлю на Світову торгову організацію, у подальшій лібералізації системи ГАТТ/СОТ і у розширенні членства в ній до 110 країн світу.
Іншою впливовою міжнародною економічною тенденцією є регіоналізація, що певною мірою формально суперечить глобалізації хоча б тому, що вона пов'язана зі створенням нових регулятивних обмежень, однак при цьому є діючою формою її відображення. Найбільш помітною серед регіональних інтеграційних тенденцій у сучасному світі є євроцентризм, що, в силу очевидних географічних та історичних причин, не може не стосуватися життєвих інтересів України.
Членами Європейського Союзу є країни з потужними економічними системами і високим рівнем життя. Однак недоречні безапеляційні скептичні оцінки перспектив входження України в ЄС. Теза про те, що Європа не зацікавлена в сильній Україні, намагаючись швидше бачити її своїм сировинним придатком, не має таких аргументів, які б ґрунтувалися на аналізі світових коопераційно-інтеграційних тенденцій. Ведучи мову про геополітичні та геоекономічні інтереси України, не можна забувати про те, що Європа - це тільки один із центрів впливу в сучасній світовій економіці. Іншими, як відомо, є Північна Америка, де створена Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), і країни Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР). Європа не є ані регіоном із найбільшими темпами економічного росту, ані унікальним прикладом інтеграції (у цьому відношенні конкуренцію їй складає проект НАФТА). І саме її відносна конкурентна слабкість і є одним із сильних об'єднуючих стимулів, який залучатиме інші країни (не виключено, що й Україну) до співпраці.
Таким чином, повертаючись до проблеми відносинУкраїни з ЄС, можна відзначити її динамічну природу. На кожному з послідовних кроків, що повинні наближати Україну до ЄС, будуть відкриватися додаткові можливості для співробітництва - як у вигляді збільшення пільг, так і у формі залучення
Loading...

 
 

Цікаве