WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

банківсько-страхові (офшорні) зони, у яких вводиться особливо сприятливий режим здійснення банківських і страхових операцій у іноземній валюті для обслуговування нерезидентів;
е) зони прикордонної торгівлі - частина території держави на межі з сусідніми країнами, де діє спрощений порядок переходу кордону і торгівлі (створюються за міжнародними угодами країн-учасниць).
Крім зазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси й елементи зон різних типів. Соціокультурна граничність наочно проявилася в географії намірів створення вільних економічних зон України. Першими про це заявили причорноморські міста з історичними традиціями самоврядування: Одеса, Миколаїв, Херсон, Феодосія, Керч і Севастополь.
По-друге, це західні райони республіки (Закарпаття, Північна Буковина, які розташовані у географічному центрі Європи і традиційно зберегли зв'язки з населенням сусідніх країн (Польщі, Словаччини, Угорщини і Румунії). Потрібно, насамперед, використовувати транзитні функції цих районів, адже тільки у Закарпатті (Чоп, Ужгород) щорічний вантажообіг складає біля 40 млн. т. Існують також передумови для формування нового комунікаційного коридору Гданьськ - Варшава.
По-третє, це прикордонні, глибинні райони України. Великі промислові центри (Харків, Луганськ та ін.), розташовані поблизу центральних економічних районів колишнього СРСР, які виявилися на периферії України. В умовах замкнутості економіки, розриву традиційних зв'язків, погіршення економіко-географічного становища тут найбільш гостро проявляються соціальні проблеми, особливо безробіття.
Можливо також створення прикордонних районів відкритої економіки на межі України, Білорусії і Росії у трикутнику Чернігів - Гомель - Новозибков, а також у Слобожанщині (Харків, Бєлгород і у трикутнику Донецк - Мариуполь - Ростов-на-Дону.
Тому актуальним завданням є вироблення державної стратегії розвитку відкритої економіки і встановлення преференційного режиму на перетинах основних транспортних напрямків. Однак реалізація транзитних функцій вільної торгівлі стримується відсутністю сучасних транспортних мереж у країні. У зв'язку з цим стратегічним завданням є формування "транспортного каркаса" відповідно до зміненого геополітичного і геоекономічного становища країни. Переважний розвиток повинен одержати напрямок "із варяг у греки": необхідна модернізація траси Санкт-Петербург - Київ - Одеса - Стамбул, що у майбутньому перетнеться на Босфорі з Трансазіатською залізницею. Інший напрямок трансконтинентального шляху між Західної Європою й АТР також може пройти через Україну. У результаті створяться передумови для формування зон технологічного розвитку на перетині у Чорномор'ї основних транспортних осей Північ - Південь і Захід - Схід. Перехід до відкритої економіки повинен здійснюватися на основі розробленого стратегічного курсу і враховувати культурно-історичні традиції. У протилежному випадку очікується загострення не тільки соціальних, але і етнополітичних проблем.
Висновок до розділу ІІ.
Основним завданням зовнішньоекономічної діяльності є подальша інтеграція України у світове господарство й освоєння нових товарних регіональних ринків збуту, забезпечення експортно-імпортної збалансованості, використання переваг міжнародного поділу праці для нарощування економічного потенціалу.
Слід зазначити позитивні зміни у впровадженні зовнішньоторговельної політики України, які полягають у позитивному сальдо зовнішньоторговельного балансу, зменшенні частки бартерних операцій, укладанні угод, які розширюють торговельні кордони держави і сприяють зміцненню її позиції на світових ринках.
Разом із позитивними тенденціями спостерігаються негативні, які в роботі знайшли підтвердження аналітичними дослідженнями щодо структури експортно-імпортних операцій, основних макроекономічних показників, положень чинного законодавства. Доведено, що в структурі експорту переважає сировина; в структурі імпорту - товари "некритичної" групи, а в законодавстві, що врегульовує окремі питання зовнішньоторговельної діяльності, існує багато суперечностей і невирішених проблем.
У розділі досліджено потенціал регіонів України і зроблено висновок про суттєві розбіжності між Західною, Східною та Південною Україною в аспекті використання переваг відкритої економіки.
У цілому можна зробити висновок про те, що в системі регулювання зовнішньоторговельної діяльності слід чітко окреслити критерії розвитку зовнішньої торгівлі України; вивчити та врахувати при розробці зовнішньоторговельної політики чинники, що формують існуючі та потенційні конкурентні переваги українських товаровиробників; встановити пріоритетні напрями експортних та імпортних операцій; визначити конкретні механізми впровадження елементів зовнішньоторговельної політики на державному та регіональному рівнях управління.
Розділ III
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
3.1. Посилення ролі зовнішньоторговельних факторів у впровадженні зовнішньоекономічної стратегії країни
З кожним роком посилюється роль зовнішньоекономічних факторів у забезпеченні стабільного економічного розвитку України, підвищенні ступеня її участі в міжнародних економічних організаціях і світових інтеграційних процесах. У цьому контексті встановлення геоекономічних пріоритетів України є визначальним елементом розробки ефективної зовнішньоекономічної політики держави.
Україна як самостійна незалежна держава не стоїть осторонь від міжнародних інтеграційних процесів. Однак реалії у взаємовідносинах України зі світовим господарством характеризуються недостатнім рівнем готовності економіки країни до високоефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва. Тому сьогодні актуальним і важливим є дослідження економічної доцільності входження України в ті або інші міжнародні угруповання й організації, важливе місце серед яких займає ГАТТ/СОТ.
Як відомо, з перших років незалежності Україна обрала стратегію побудови відкритої економіки, лібералізації зовнішньоекономічної діяльності. Цей процес пов'язаний із вимогами ГАТТ/СОТ, встановленими щодо країни, яка має намір приєднатися до цієї організації. Однак зростання обсягів зовнішньої торгівлі, яке сприймається як позитивний результат лібералізації, відбувається в умовах занепаду вітчизняної економіки, зниження життєвого рівня населення, кризи платежів.
Швидкими темпами відбувалася лібералізація зовнішньоекономічної діяльності у період 1991-1995 рр. Показник відкритості економіки України (відношення сумарного обсягу експорту й імпорту до ВВП),за розрахунками фахівців, становив у 1991 р. 95.5%, у 1992 р. - 37.6%, у 1993 р. - 48.8%, у 1994 р. - 51.6% і у 1995 р. - 67%. Темпи падіння ВВП у порівнянні з 1991 роком у 1992-1995 рр. відповідно становили 90.1%, 77.3%, 59.5%, 52.5%, а темпи падіння промислового виробництва - 93.6%, 86.1%, 62.6%, 55.4%. За даними Українського центру
Loading...

 
 

Цікаве