WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

чисельності зайнятих, підвищення рівня життя тощо.
Цілями заснування ВЕЗ частіше усього є такі, як: створення нових робочих місць і вирішення таким шляхом проблем зайнятості; стимулювання припливу іноземного капіталу, розширення експортної бази, поліпшення платіжного балансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті, ефективне використання місцевих ресурсів, стимулювання ринкових перетворень. Але досягнення поставлених цілей шляхом створення і функціонування ВЕЗ можливе лише за умови, коли в країні є необхідна законодавча і нормативна база. У жовтні 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про загальні основи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", а Кабінет Міністрів України постановою від 14 березня 1994 р. №167 схвалив Державну Концепцію створення ВЕЗ. Ці документи визначають процедурні питання формування і діяльності ВЕЗ на території України, уточнюють категорії, принципи, умови, правові особливості створення і функціонування, їх класифікацію і загальну характеристику.
Згідно із зазначеними документами, можна виділити такі вимоги щодо державної економічної політики з питань формування і розвитку вільних економічних зон в Україні (ВЕЗ):
по-перше, створення ВЕЗ - один з елементів внутрішньої і зовнішньої економічної політики, що підпорядковується інтересам України і реалізується у поєднанні з загальнодержавними програмами структурної перебудови, приватизації, здійснення грошової і кредитно-фінансової реформи;
по-друге, на території України має забезпечуватися формування у порядку здійснення експерименту насамперед декількох різнопрофільних зон для відпрацьовування механізму їхньої діяльності;
по-третє, обов'язково повинні бути дотримані однакові вимоги, що ставляться до ВЕЗ, зокрема:збалансованість інтересів держави, регіону, ініціаторів створення і суб'єктів ВЕЗ в Україні; визначеність розмірів очікуваного економічного, соціального, екологічного ефекту; визначеність загальних обсягів і джерел фінансування з залученням як бюджетних, так і позабюджетних коштів.
Світовий досвід в більшості випадків доводить, що ефективним заходом для залучення в країну іноземних інвестицій, створення пільгових умов їх функціонування є поширення ВЕЗ. Згідно з цілями і задачами, що розв'язуються у кожному конкретному випадку, створюються зони відповідних видів і форм.
Ідея створення ВЕЗ одержала підтримку в країнах колишньої соціалістичної співдружності: Угорщині, Болгарії, Польщі. Але особливі успіхи у цій справі досягнуті в Китаї. Тепер тут нараховується 5 великих спеціальних зон, 14 відкритих міст і біля 10 зон економічного і науково-технічного розвитку.
Принципове значення має те, що Україна - індустріально розвинена держава, забезпечена об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури, розгалуженою системою комунікацій, у тому числі транспортною мережею і засобами зв'язку. Має значення також відсутність суворих екологічних обмежень і заборон щодо створення ВЕЗ, обумовлених можливими антропогенними навантаженнями на навколишнє природне середовище. Тому в Україні найбільш перспективним може бути формування багаторівневої диверсифікованої структури вільних економічних зон різних типів: зовнішньоторговельних, комплексно-виробничих або торговельно-виробничих зон багатогалузевої спрямованості, науково-технічних, туристичних, банківсько-страхових та ін.
Створення багатопрофільних виробничих зон може здійснюватися на основі існуючої виробничої бази з відповідним поповненням її національними та іноземними інвестиціями. Це буде сприяти розвиткові експортного потенціалу конкретного регіону і держави у цілому, вирішенню проблем зайнятості.
Проте слід зазначити брак законодавства, яке б врегульовувало важливі питання створення та функціонування ВЕЗ. Всі матеріали щодо створення вільних зон, що надходили до Кабінету Міністрів і Міністерства економіки України, через значні недоліки не були подані у Верховну Раду України для прийняття остаточного позитивного рішення. У ряді випадків недоліки, властиві окремим проектам створення ВЕЗ, обумовлені не тільки недостатнім досвідом фахівців, що їх розробили. Основною причиною все ж таки залишається недосконалість базового Закону "Про загальні основи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон". До недоліків цього Закону можна віднести: а) процедуру затвердження документів по створенню зон тільки шляхом прийняття Закону після розгляду у Верховній Раді, що невиправдано затягує вирішення питання; б) обмеженість терміну (60 днів), встановленого для розгляду документів Кабінетом Міністрів України й ухвалення рішення про заснування ВЕЗ тощо.
На сьогодні не тільки підготовлено проект нового Закону про створення і функціонування ВЕЗ, але і перероблено методичні вказівки щодо розробки його техніко-економічного обґрунтування. У них введене поняття "крапкової зони", що розміщується у межах спеціально визначеної території (до 500 га) і має тільки об'єкти забезпечення життєдіяльності зони або є вільною від забудови. Уточнено визначення окремих типів зон. Основними типами спеціальних (вільних) економічних зон є:
а) зовнішньоторговельні зони, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися і продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстрочкою. Створюються з метою активізації зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) шляхом надання митних пільг, послуг по збереженню і перевезенню вантажів, надання в оренду складів, помешкань для виставкової діяльності, а також послуг по доробці, сортуванню, упаковці товарів тощо. Форми їхньої організації: вільні порти ("порто-франко"), вільні митні зони (зони франко), митні склади;
б) торгово-виробничі зони, що створюються з метою стимулювання виробництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається, насамперед, експортне виробництво (орієнтоване на переробку власної сировини і переважно складальні операції), та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток виробництв, що замінюють імпорт;
в) науково-технічні зони, діяльність яких спрямована на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової інноваційної якості економіки шляхом стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень із наступним упровадженням результатів наукових розробок у виробництво.
Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів (технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів), науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів у виглядіінкубаторів і опорних інноваційних пунктів;
г) туристично-рекреаційні зони, що створюються в регіонах, які мають відповідний природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, із метою ефективного його використання і зберігання;
д)
Loading...

 
 

Цікаве