WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

промисловості, орієнтованої в минулому насамперед на радянський внутрішній ринок. Нині на Західну Україну припадає 28% експорту товарів. Місцеве лобі виступає за подальшу лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, прискорення ринкової трансформації господарства і створення преференційного режиму в західних прикордонних областях.[ 48, с.136]
На Південну Україну припадає половина експорту й імпорту послуг, у тому числі 70% експорту транспортних послуг і 90% експорту послуг морського транспорту. За обсягами експорту товарів виділяється Миколаївська й Одеська області за рахунок, відповідно, постачань суден і хімічної сировини. Стратегічним завданням розвитку відкритої економіки Причорномор'я є встановлення преференційного режиму вільної торгівлі і спільного підприємництва на перетині основних комунікаційних напрямків Північ - Південь і Захід - Схід.
З адміністративних областей за обсягами зовнішньої торгівлі (у тому числі експорту) виділяються Донецька, Дніпропетровська і Запорізька, на які у 1998 р. припадало 36% зовнішньоторговельного обороту країни. До областей із зовнішньоторговельним оборотом більш ніж 500 млн. доларів належать 5 східних областей (крім названих вище, ще Луганська і Полтавська), дві західні (Івано-Франківська і Львівська) і дві південні (Миколаївська й Одеська). Аутсайдерами у зовнішній торгівлі є західні прикордонні (Волинська, Закарпатська і Чернівецька), а також Рівненська, Тернопільська і Кіровоградська області. За 1991-1995 р. особливо зросла в експорті країни частка Донецької і Запорізької областей, а питома вага Одеської, Львівської і Луганської областей знизилася.[ 48, с.154]
Одним із головних регіонів України в експорті послуг, спільному підприємництві і прямих закордонних інвестиціях є Одеська область. За сумарним обсягом експорту товарів і послуг вона посідає третє місце після Дніпропетровської і Донецької областей, а за експортом послуг - перше. На Одеську область, частка якої в зовнішньоторговельному обороті країни складає усього лише 2,6%, припадає 41% експорту і 17% імпорту послуг країни, причому, 60% - на транспортні послуги. На частку області припадає 40% експорту товарів Причорномор'я. Кількість зареєстрованих учасників зовнішньоекономічної діяльності збільшилося за 1991 -1995 р. у 11 разів, але при цьому відбулося скорочення числа експортерів продукції. Питома вага експортної продукції в загальному обсязі виробництва Одеської області знизилася з 6,3 до 2,7% [ 48, с.201]. У 1999 році питома вага Одеської області в загальному обсязі експортованої продукції становить 5%, і вона посідає 5-е місце серед регіональних центрів України.
У Одеській області функціонує багато підприємств з іноземними інвестиціями (ПІІ), чисельність яких зросла за 1991 - 1999 р. із 62 до 1405. Причому, якщо діяльність перших спільних підприємств була зв'язана з великим виробництвом, то нині переважає посередницька торгівля. На ПІІ припадає 57,5% імпорту і 20,8% всього експорту області. Виявляється тенденція до зниження розмірів статутних фондів новостворюваних ПІІ. Активність у спільному підприємництві виявляють фірми малого і середнього бізнесу, що прагнуть до максимально швидкого обороту капіталу без істотних початкових інвестицій. Але на фоні загального економічного спаду відзначається зростання ПІІ у загальному обсязі виробництва області з 0.5% у 1991 р. до 15% у 1995 р.[ 48, с.232]
Найбільша кількість ПІІ створена з Росією (193), США (169) і Німеччиною (115). Відзначається зростання ПІІ з країнами Ближнього Сходу, Чорноморського району економічного співробітництва.
Одеська область була одним із лідерів у сфері закордонних інвестицій, що склали у 1995 р. 95,5 млн. доларів, або 16% всіх інвестицій в Україну. Основні країни-інвестори - США (25%), Норвегія (18%), Кіпр і Німеччина (по 8%). [ 48, с.256]. В останні роки частка інвестицій в економіку області скоротилась і становила на кінець 1999 року незначно більше 5%.
Велику активність у зовнішньоекономічній діяльності і ринкових перетвореннях виявляють великі міста. Особливо виділяються темпами ринкових перетворень Київ і головний морський порт країни - Одеса. Столиця держави стає найбільш привабливою для спільного підприємництва, іноземних інвестицій і в якості імпортера товарів. Тільки за 1998-1999 р. число учасників зовнішньоекономічної діяльності в Києві збільшилось у 5 разів, тоді як у середньому по країні - в 1,3 рази. Лібералізація економіки перетворила Київ і Одесу в найбільші центри посередницької торгівлі [65, с.89].
За кількістю СП Київ перевершує Дніпропетровську, Харківську і Донецьку області разом узяті, а в трьох містах - Києві, Одесі і Львові - знаходиться понад 45% СП країни. Київ також лідирує за кількістю СП, що випускають промислову продукцію. Більш ніж половина обсягу виробництва підприємств з іноземними інвестиціями припадає на Київ, Одесу і Харків. За експортом, здійснюваним ПІІ, виділяється Одеса, Київ і Дніпропетровськ, а за імпортом - Одеса і Київ, на які припадає 50,6% усіх ПІІ країни. [65, с.92]
Кризовими районами розвитку відкритої економіки є прикордонні області і Республіка Крим. Історична область із відносно невеликим терміном перебування у складі СРСР (Закарпаття, Волинь, Північна Буковина, Південна Буковина, Південна Бессарабія і Буржак) зазнають найбільших втрат через розрив сформованих зв'язків. Як це не парадоксально, але розташовані у центрі Європи області є найбільш депресивними у соціально-економічному відношенні територіями країни з високим рівнем безробіття і низьким експортним потенціалом. За останнє десятиліття сумарна частка в експорті України Волинської, Закарпатської, Чернівецької областей і півдня Одеської (Буржак) не перевищила 1,6%. Не випадково місцева влада протягом останніх років активно виступає за створення вільних економічних зон, що розглядаються як можлива основа для залучення іноземного капіталу і регіонального розвитку.
Особливо варто виділити Крим, який, незважаючи на декларований пріоритет відкритої економіки, втрачає позиції в зовнішньоекономічній сфері. Частка кримського експорту зменшилася за 1991-1999 р. із 3,8 до 1,9%. [65, с.93]
Дослідження потенціалу регіонів було б неповним, якщо обійти увагою проблему створення вільних економічних зон (ВЕЗ). Сьогодні вже утвердився єдиний підхід до визначення поняття і сутності ВЕЗ України. Вільна економічна зона являє собою частину національної території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування законодавства країни, орієнтований на посилення зовнішньоекономічних зв'язків, у першу чергу, за рахунок залучення іноземного капіталу. Такого типу територіальні утворення характерні не для одного якогось континенту, а стали важливимелементом структурних перетворень у світовій економіці. Функціонування більш ніж 500 ВЕЗ практично у всіх країнах світу впливає на загальноекономічні процеси - збільшення обсягів виробництва, посилення зовнішньоекономічного обміну, зростання
Loading...

 
 

Цікаве