WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

кількісними показниками експортного потенціалу ховаються якісні показники, які ніяк не можна вважати навіть задовільними. Насамперед, мова йде про несумісність структури зовнішньої торгівлі України з сучасними тенденціями на світовому ринку і низький якісний рівень конкурентних переваг у багатьох традиційних і потенційних сферах торгівлі.
Так, про вкрай незадовільну структурну політику свідчать такі дані: товарна структура експорту України протягом тривалого періоду практично не мінялася. Майже 1/3 у ній займали чорні метали і вироби з них, більше 15% - хімічні продукти, 1/10 - продукція харчової промисловості. Хоча у структурі товарообігу питома вага бартерних операцій останнім часом зменшується, їхня частка по експорту й імпорту в 1 кварталі 1999 р. склала, відповідно, 22,4% і 15,2%, тобто залишилася високою [65, с.36].
Сьогодні вже визначено стратегічний курс України, спрямований на приєднання до Європейського співтовариства, створена законодавча основа світогосподарської інтеграції. Продовжується перехід країни до відкритого суспільства, у якому зростає вплив зовнішніх чинників на регіональний розвиток. Водночас проблеми модернізації, які збіглись у часі зі становленням державності, вимагають диференційованого підходу до регіонального розвитку, що базується на поєднанні впливу зовнішніх геополітичних, економічних і внутрішніх соціокультурних факторів.
Пострадянська Україна серед усіх країн колишнього СРСР посідає одне з перших місць за темпами інфляції і масштабами економічної кризи. Рівень інфляції залишається досить високим, а обсяг виробництва зменшився за період з 1991 р. більш, ніж на 60%. "Шокова" лібералізація зовнішньоекономічної діяльності ускладнює світогосподарську інтеграцію країни. Неконкурентоспроможність базових галузей промисловості - вугільної, металургійної і машинобудування - призвела до того, що експорт здійснюється переважно у пострадянські країни. Через високу собівартість і наслідки Чорнобильської аварії не користується попитом за кордоном продукція колишньої "сільськогосподарської житниці" СРСР. Традиційний російський споживач переорієнтувався значною мірою на інші країни-експортери. Труднощі на зовнішньому ринку відчувають морський транспорт і курортно-рекреаційне господарство. Туризм, оголошений однією із пріоритетних галузей відкритої економіки, не став відчутним джерелом валютних надходжень. Особливо скоротилася чисельність іноземних громадян, що відвідують країну з метою активного відпочинку[65, с.48].
В українському експорті переважають метал і металопродукція, а в імпорті - енергоносії. Біля половини зовнішньоторговельного обороту припадає на Росію, що є основним постачальником нафти в Україну. Така монопольна залежність не сприяє економічній безпеці країни.
У 1998 р. українські товари експортувалися переважно в Росію - 43,5%, США - 4,8% і Німеччину - 4,1%, а найбільші обсяги імпорту припали на Росію - 51,2%, Туркменію - 7,4% і Німеччину - 5,3%. Одним із основних зовнішньоторговельних партнерів України серед країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону є Китай, на який у 1992-1998р. припадало від 3,4 до 4,8% українського експорту. Помітна тенденція скорочення обсягів зовнішньої торгівлі зі східноєвропейськими країнами - колишніми членами СЕВ. У експорті України частка Болгарії складає 1,7%, а Угорщини - 1,5%. З нових індустріальних країн - партнерів України у зовнішній торгівлі виділяється Туреччина (1,7% ).[ 65, с.89]
Внаслідок неконтрольованого імпорту закордонні партнери одержують високий прибуток на невибагливому місцевому ринку, витісняючи з нього вітчизняних виробників. Відсутнє узгодження коротко-, середньо- і довгострокових інтересів у зовнішньоекономічній діяльності, а також селективна політика по відношенню до виробників експортної продукції.
На розвиток відкритої економіки продовжують негативно впливати спад виробництва, розрив господарських зв'язків, недосконалість законодавства і валютно-фінансової політики. Економічна нестабільність позбавляє підприємства зацікавленості в посиленні експортної спеціалізації.
Індикатором розвитку відкритої економіки служить спільне підприємництво, що поки не посіло гідного місця у модернізації виробництва. Незважаючи на значне зростання числа зареєстрованих СП, більшість із них спеціалізується на торговельно-посередницьких послугах і не здійснює виробничої діяльності. Закордонні партнери не зацікавлені інвестувати кошти у країну, де норма прибутку у "вільній" торгівлі складає 30-50% [17, с.56]
Світогосподарська інтеграція України неможлива без повноправного членства у ГАТТ/СОТ, у протилежному випадку країні загрожує становище постійного "торгового аутсайдера". Тільки у зв'язку з антидемпінговими заходами Україна втратила експортний виторг у сумі 600 млн. доларів.[ 173, с.458]
Для України характерний диференційований підхід до розвитку відкритої економіки і ринкових перетворень на Західній, Східній і Південній Україні, у адміністративних областях, великих містах і історичних областях (територіях) із невеликим терміном перебування у радянському геополітичному просторі або у складі України.
Західна, Східна і Південна Україна виділяються у межах колишніх великих економічних районів (Південно-Західного, Донецько-Придністровського і Південного), контури яких збігаються з основними соціокультурними кордонами. Західна Україна, де формування української нації йшло найбільш активно під впливом західноєвропейської цивілізації і католицизму, має передумови стати лідером економічної інтеграції з країнами Центральної і Західної Європи. Переважно російськомовний Схід історично зв'язаний із російськими традиціями і православ'ям. Найбільш інтернаціональна Південна Україна (Причорномор'я) в умовах відкритості "повернулася" у середземноморський економічний простір, і багато галузей виявилися неконкурентоспроможними на зовнішньому ринку.
З погляду відкритості економіки провідна роль належить Східній Україні, на яку припадає 60% експорту країни. Найбільшими експортерами є Донецька, Дніпропетровська, Запорізька і Луганська області, у яких концентрується більше половини експорту України. Основу експорту складають чорні метали, металопродукція, машини й устаткування (на частку чорних металів припадає 27% експорту). За останні роки через високу собівартість значно скоротився експорт вугілля. Регіон поступається Західній Україні за кількістю СП. Місцеве лобі у Верховній Раді й уряді виступає за надання більш широких регіональних повноважень в області зовнішньоекономічної діяльності і за державний протекціонізм стосовно вітчизняних експортерів-виробників. Орієнтація на зовнішній ринок сприяє надходженню значних валютних коштів у місцеві бюджети і залученню іноземних інвестицій.
Західна Українавиділяється кількістю учасників зовнішньоекономічної діяльності і СП. У регіоні зосереджено 35% СП країни. При створенні сприятливих економічних умов у майбутньому варто очікувати збільшення обсягів експорту продукції, що є найважливішим фактором виживання
Loading...

 
 

Цікаве