WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

виправданого арсеналу засобів захисту внутрішнього ринку та державної підтримки промислового експорту, поліпшення його товарної структури. Однак протекціонізм при всій його важливості у кризових умовах не може замінити реалізацію орієнтованої на перспективу ефективної програми ринкового реформування та структурної перебудови економіки, здатної забезпечити перехід від торговельної до виробничо-інвестиційної моделі зовнішньоекономічних зв'язків. Лише така модель, спрямована на активізацію інвестиційного та інноваційного процесів і досягнення позитивних змін у структурі виробництва та експорту, здатна поліпшити умови інтеграції національної економіки у світове господарство.
Аналіз стану і тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі України в останні роки свідчить про домінування в ній деструктивних процесів, причини яких розглянуті вище. Для перетворення зовнішньоторговельної сфери на інструмент макроекономічної стабілізації, зовнішньоекономічна політика нашої держави на поточний період та середньострокову перспективу повинна бути орієнтована на досягнення наступних основних цілей:
- збереження та розвиток виробничого, науково-технічного, інтелектуального і культурного потенціалу як основних умов виходу з кризи і подальшого економічного розвитку;
- сприяння структурній перебудові народного господарства в умовах гострої нестачі інвестицій та обмежених можливостей для економічного маневру;
- зміцнення та підвищення ефективності зовнішньоторговельних зв'язків і забезпечення більш вигідних умов інтеграції економіки у світове господарство на основі поліпшення структури вивозу та розвитку експортного потенціалу як загальнонаціонального пріоритету;
- зміцнення економічної безпеки держави за рахунок зменшення ресурсної, фінансової і технологічної залежності, диверсифікації експорту та імпорту і підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків.
Досягнення цих цілей можливе за умов забезпечення системної скоординованості та взаємоузгодженості складових економічної політики, спрямованої на досягнення наступних завдань розвитку зовнішньої торгівлі:
- підвищення її ефективності та збалансованості за рахунок послідовного поліпшення товарної і географічної структури зовнішньоторговельного обміну;
- поліпшення умов інтеграції національної економіки у світове господарство на основі зміцнення і розвитку високотехнологічних виробництв, здатних інтегруватися у міжнародні виробничо-інвестиційні структури.
Для вирішення цих завдань необхідне коригування системи і механізмів управління народногосподарським комплексом у цілому і зовнішньоекономічною сферою, зокрема, відповідно до потреб захисту інтересів внутрішніх виробників із урахуванням вимог міжнародно визнаних норм і правил.
Виходячи з основних завдань зовнішньої торгівлі, до пріоритетів розвитку українського експорту на поточний період та на перспективу слід віднести:
- товарну та географічну диверсифікацію ринків збуту вітчизняної продукції з метою поліпшення умов, структури та ефективності експорту і зменшення залежності від традиційних споживачів;
- зростання, у міру нарощування виробничих потужностей і підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів, частки продукції переробних галузей та розширення ринків її збуту;
- поступове, у міру структурної перебудови, збільшення поставок на зовнішній ринок наукомістких, високотехнологічних товарів;
- посилення державної підтримки діяльності вітчизняних підприємств, спрямованої на нарощування експорту і збільшення у структурі виробництва та збуту частки продукції високого рівня обробки.
До пріоритетних завдань регулювання обсягів та структури імпорту на поточний та середньостроковий період слід віднести захист інтересів внутрішніх виробників, сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, забезпечення економії валютних коштів, поліпшення торговельного та платіжного балансів і зміцнення економічної безпеки держави на основі приведення структури ввозу відповідно до потреб виходу економіки з кризи та її структурної перебудови.
2.3. Регіональний механізм здійснення експортно-імпортної політики України.
Україна має достатньо засобів економічної політики, що прямо або побічно можуть впливати на підвищення продуктивності праці, національні конкурентні переваги і їх реалізацію на світовому ринку. Серед них можна назвати засоби зовнішньоторговельної, валютної, грошово-кредитної, фіскальної політики, політики у сфері науки і техніки, освіти тощо.
Стратегія просування національного експорту повинна полягати не у безглуздому нарощуванні його обсягів, а у сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг, стабільному розширенні і якісному поліпшенні на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку. Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка б сприяла розширенню експорту тільки у сукупності з загальними цілями макроекономічної політики.
Загальновідомо, що Україна має великий експортний потенціал. Маючи площу, що складає 0,4% загальної світової суші і чисельність населення на рівні 0,8% світової кількості людей, Україна виробляє 5% світової мінеральної сировини і продуктів її переробки. Розвідані запаси корисних копалин України оцінюються приблизно у 7 трлн. дол. [221, с.33]
Частка України у світовому виробництві марганцевої руди складає 32%. Україна має розвинену сировинну базу алюмосилікатної сировини й експортує біля 30% глин і 18% каолінів, що видобуваються. Виробничі потужності підприємств чорної металургії у виробництві чавуну - 52 млн. т, сталі - 54 млн. т, готового прокату - 41,5 млн. т. За цими показниками Україна посідає 5 місце у світі після Японії, США, Китаю і Росії [16, с.23].
Крім того, Україна має конкурентоспроможні технології в аерокосмічній галузі, ракето- і суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних і біофізичних процесів. Великий потенціал мають також агропромисловий і енергетичний комплекси України.
Показником досягнень і потенційних можливостей у сфері експортної діяльності України виступає і той факт, що у 1998 р. вона здійснювала зовнішньоторговельні операції зі 185 країнами світу. При цьому експорт у зовнішньоторговельному обороті склав 12567 млн. дол., що означало його збільшення порівняно з 1997р. на 23%.[ 65, с.29]
Все це дає підстави стверджувати, що Україна має шанси на поліпшення своїх позицій на світовому ринку. Однак досягти цього можна тільки за умови проведення правильної політики розширення експорту, коли поруч із розвитком традиційного експорту будуть розвиватися і потенційні експортні галузі відповідно до тенденцій на світовому ринку. Мова йде зокрема про сприяння у структурній політицівиробництву товарів високого ступеня переробки шляхом використання головних технологій; розвитку ресурсів і, насамперед, енергозберігаючих технологій, що дозволяють більш ефективно використовувати наявні ресурси.
На жаль, поки ще за зовні непоганими
Loading...

 
 

Цікаве