WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

Регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації - Дипломна робота

на збереження і переробку вирощеного врожаю, скорочення витрат виробленої продукції, особливо плодоовочевих культур, втрати яких сьогодні досягають 50%. Першочерговими завданнями підвищення конкурентоспроможності продукції агропромислового комплексу стає створення індустрії збирання, переробки і збереження продукції, поліпшення її якості і зовнішнього вигляду.
Необхідно зауважити, що при вирішенні питання перспектив зовнішньоекономічної діяльності не слід виключати доцільність використання з цією метою зарубіжних технологій у поєднанні з вітчизняними або окремо. Такий підхід сприятиме розвитку нових вітчизняних технологій і галузей промисловості, а також модернізації діючих виробництв. Його завданнями стають як розширення експорту товарів, так і заміна у країні імпортованих виробів високоякісними зарубіжними технологіями. У цьому відношенні показовим є позитивний досвід Японії щодо запозичення найновіших науково-технічних досягнень шляхом масової закупки патентів.
Враховуючи обмеженість багатьох видів ресурсів, складні екологічні та соціальні проблеми, необхідно переорієнтувати індустріальний комплекс України (у т.ч. і частину ВПК) на виробництво низькоресурсоємної і наукоємної продукції, розвиток середнього і точного, транспортного і сільськогосподарського машинобудування, електронної і електротехнічної, легкої та харчової промисловості, що буде сприяти модернізації інших галузей народного господарства і переведення їх на ресурсозберігаючу технологічну основу.
Доцільно розробляти і здійснювати довгострокові державні програми скорочення потужностей важкої індустрії, інших галузей, які не відповідають загальносвітовим тенденціям науково-технічного прогресу, призводять до перевитрат енергії, виснаження і деградації природних багатств, погіршення екологічної ситуації. До модернізації цих галузей необхідно якнайширше залучати іноземних інвесторів.
Експортна орієнтація економіки та лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків вимагає визначення існуючих і потенційних конкурентних переваг українських товаровиробників, а також чинників, які їх формують, і механізму реалізації цих переваг. Причому це питання слід розглядати у двох площинах: по-перше, з позицій порівняльних переваг на основі факторів виробництва (розділ 3 містить модель, яку можна при цьому використати); по-друге, з позицій набутих конкурентних переваг, тобто таких, що створюються суспільством [105, с.56] .
Враховуючи від'ємне сальдо у зовнішньоторговельних операціях України, яке тривалий час мало місце, експортний потенціал було б доцільно розвивати в таких напрямках:
" підвищувати конкурентоспроможність традиційного українського експорту;
" шукати нові ринки для хімічної продукції, металів, залізної, марганцевої і уранової руди, вугілля, ртуті, графіту, ряду видів продукції машинобудування і приладобудування, товарів народного споживання, у т.ч. продовольчих товарів тощо;
" запровадити встановлення мінімального рівня цін на експортні товари на певні періоди року, виходячи з кон'юнктури світового ринку для попередження демпінгу та зловживань з боку підприємств.
Головні проблеми, що пов'язані з формуванням експортоорієнтованої структури економіки, полягають насамперед у тому, щоб визначити пріоритетні галузі чи види виробництва, в яких потрібно розвивати експортну орієнтацію, а також те, за рахунок яких механізмів цей розвиток має забезпечуватися. Звичайно, науковою основою цього повинна стати комплексна програма розвитку експортного потенціалу України. Вона має бути зорієнтована на нарощування експорту продукції переробних і, головним чином, наукомістких галузей, розширення різноманітних послуг зарубіжним споживачам. Вона повинна базуватися на відносних перевагах нашої економіки, до яких належать: дешева робоча сила, поєднана з достатнім рівнем кваліфікації; низька капіталомісткість науково-дослідних і конструкторських робіт при відносно розвинутій інфраструктурі для їх проведення та існуючих конкурентноспроможних технологічних розробках по ряду напрямів; довгострокове перебування української машинотехнічної продукції на ряді регіональних ринків, головним чином, у третьому світі, що забезпечує відповідні важелі контролю за цими експортними нішами; значні розміри накопичення основних виробничих фондів та фондів універсального обробного обладнання, наявність передових технологій у ряді секторів промисловості, що спирається на значні досягнення української фундаментальної та прикладної науки.
Враховуючи наявні конкурентні переваги, основними напрямками розвитку експортного потенціалу України могли б стати науково-технічні розробки, а також виробництва, що використовують такі розробки у різноманітних галузях з метою експорту високотехнологічної продукції, ліцензій, "ноу-хау". Можливим є нарощування випуску виробів легкої і харчової промисловості, сільського господарства з використанням сучасних технологій зберігання, пакування, транспортування та реалізації продукції; переорієнтація чорної металургії на виробництво продукції з більшим ступенем обробки за сучасними, енергозберігаючими, екологічно чистими та ефективними технологіями; порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів; суднобудування, цивільне літакобудування та автомобілебудування, електрозварювальне устаткування; космічне ракетобудування та комерційні запуски штучних супутників Землі; курортно-туристичні та оздоровчі комплекси; міжнародні транспортно-експедиторські та транзитні перевезення автомобільним, водним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом; конверсія оборонної промисловості з урахуванням принципу розумної достатності, експорт військової техніки і майна під державним контролем, виходячи з норм міжнародного права і відповідних міжнародних угод; виробництво продукції народних ремесел, художніх промислів та образотворчого мистецтва.
Крім того, пріоритетним напрямом розвитку експорту має стати підвищення рівня обробки української сировини. Україна може зайняти провідні позиції на світовому ринку у виробництві титану, рідкісноземельних металів, будматеріалів, каменеобробці, поставках каоліну, граніту і мармуру.
Політика імпорту має орієнтуватися на критерій "критичності". На нашу думку, слід було б встановити граничні обсяги імпорту стратегічно важливої продукції, які будуть забезпечувати безперервне функціонування народного господарства. Це в першу чергу стосується енергоносіїв, у зв'язку з чим доцільно розробити чіткий регулюючий механізм, що формував би структуру імпорту (індивідуальні, глобальні, тарифні і сезонні квоти; разові і генеральні ліцензії, прямі заборони тощо), а також визначити максимальні рівні цін на ці товари (в залежності від періоду року і кон'юнктури світового ринку) з метою розвитку вітчизняного виробництва і раціоналізації споживання. Потрібно в першу чергу обмежити імпорт продукції сільського господарства,вугільної промисловості, будматеріалів, електроенергії.
Для досягнення рівноваги платіжного балансу доцільно було б
Loading...

 
 

Цікаве